Вечер в Карпатах

Сніг поміж ялинами на схилі Кукула густо помережаний слідами. Без сумніву, це відбитки лап чотириногої істоти. Сліди схожі на собачі, але набагато більші. «Вовки?» — запитуємо у провідника Василя Жолобчука. «Якщо й вовки, то якісь дивні...» — чоловік насуплено розглядає ямки в снігу. До чого хилить наш слідопит? «Старі люди кажуть: сіроманцю не вір, то може бути не звір», — продовжує він, озираючись на всі боки. «Як це?» — ми заскочені. «Може, тут вовкун ходив? — ошелешує Василь. — Місяць тепер стоїть уповні…»

У Східних Карпатах гірські мандрівки стали популярними у 30х роках ХІХ століття. До цього часу походи мали господарський характер: дослідження лісових ресурсів, полювання, прокладання шляхів сполучень. Активно освоювали гори й військові топографи. В результаті ретельних, понімецьки педантичних геодезичних та картографічних зйомок протягом 18891909 років в АвстроУгорщині були надруковані топографічні карти гірських регіонів (деякі навіть у масштабі 1:25 000). Пізніше їх взяв за основу при створенні детальних мап Карпат Варшавський військовий географічний інститут (WIG). Вони містили дані про туристські шляхи, чим сприяли поширенню мандрівного руху. Цими картами користуються й нині. Австрійські науковці вирахували та позначили й географічний центр Європи поблизу Рахова…

То була давня мрія: поєднати в одній мандрівці хребти Полонина Красна і Боржава, а також побувати біля ТереблеРіцької ГЕС. Зробити це взимку — мрія в квадраті. Для зручності заїзду включили у плани хребет гори Апецька. Так народився представлений нижче маршрут — не позимовому довгий, але дуже плідний і цікавий.

Щороку наприкінці січня — на початку лютого найвищу вершину Українських Карпат, гору Говерла, підкорюють учасники молодіжної зимової альпініади. «Говерляна» збирає відважних з усієї України.

Коштовний подарунок львів’янам від Львівської залізниці до 750-ліття міста потенційні користувачі, мабуть, таки «розсмакують» у лижний сезон. Бо у перший місяць курсування маршрутом Львів-Ворохта цей міні-потяг не відзначався надлишком пасажирів. У розмовах із завзятими мандрівниками з’ясувалося, що навіть у такому, наскрізь просяклому димом карпатських ватр товаристві далеко не всі знали про можливість швидко і (о диво!) комфортно добратися до Чорногори, та ще й у зручний час. Правда, така опція коштує 38 гривень. А для студентів навіть половина цієї суми «кусається»...

Міжсезоння — в горах найкращий час для прогулянок верхи. Наприкінці осені коні та їх господарі вже звільнилися від обов’язкових робіт — повернулися з полонин, закінчили збір врожаю, заготовили дрова та сіно, тож тепер охоче пускаються в мандри. Якщо влітку про кінні походи треба було домовлятися заздалегідь, то тепер селяни самі пропонують заїжджим гостям такі подорожі та зголошуються провідниками. На пропозиції варто погоджуватися — можна побачити дуже цікаві місця і дізнатися про унікальні речі.

Десь 30 років тому йшлося про надання цим землям статусу комплексного пам’ятника природи всеукраїнського значення. Згодом про це якось забули. І згадували Старуню1 вряди-годи, хоч і не без подиву. Захоплювалися її унікальністю і неповторністю, не до кінця вивченою і дослідженою. Але ситуація таки зрушилася. Наразі завдяки старанням прикарпатських вчених ця територія, площею 60 гектарів, офіційно визнана заповідною і природоохоронною. Хоча й без фінансування. Тепер Старуня переживає чергову хвилю зацікавлення вчених і туристів.