Всесвітній день авіації і космонавтики
День працівників ракетно–космічної галузі України.
12 квітня. У цей день 1961 року відбувся перший космічний політ людини (Юрій Гагарін, СРСР).
Ще дві всезагально визнаних дати в історії космічної ери - 4 жовтня 1957 року (запуск у СРСР першого штучного супутника Землі) і 21 липня 1969 року (перша висадка людей на місяць, Н. Армстронг, Е. Олдрін, США).
Багато хто з наших співгромадян ще пам’ятає повідомлення ТАРС про те, що в листопаді 1957 року з космодрому Байконур у космічному апараті злетіла в навколоземний простір собака Лайка. Народ, звичайно, пишався досягненнями вітчизняної науки і техніки, а ім’ям Лайки називали сигарети, цукерки і, навіть, снігоходи. Але рідко хто тоді знав, що ще задовго до Лайки, у липні 1951 року, стартували в ракеті у космос цуцики Дезік і Циган. І навіть повернулися на рідну планету живими. Однак про їхній політ не повідомляли тому, що всі роботи на космодромі Капустин Яр були надсекретними. Звичайно, він – теж. Але, як відомо, саме цей полігон знаменує початок космічної ери. Напередодні Дня космонавтики я зустрівся з киянином, інженером-випробувачем, а пізніше начальником лабораторії, начальником штабу полігону Капустин Яр генерал-майором у відставці Валентином Попковим.
Перший старт – у Капустиному Яру
– Історія радянських космічних досліджень, випробувань ракет починається з травня 1946 року. Тоді ЦК ВКП(б) ухвалив постанову про створення комітету з реактивної техніки, ракетобудування та відповідної промислової бази, – розповідає Валентин Олександрович. – І в астраханському степу, де раніше визрівали тільки кавуни та паслися вівці, неподалік села Капустин Яр, з’явилися пускові установки, виросло містечко із 3- і 5-поверхових будинків, поштова адреса якого попервах була – «Москва-400». Уже дещо пізніше містечко дістало назву найближчого до нього села. Наприкінці 1946-го відбулися й перші запуски ракет. Керував ними Сергій Корольов, який через кілька років, уже в казахському степу, розпочав будівництво Байконура.
А навколо Капустиного Яру, скільки бачить око, – рівнина. Влітку спека, взимку – холоднеча. І постійні пилові бурі. У цих складних природних умовах Капустин Яр перетворили на космодром, і він став основним випробувальним полігоном новостворених військ ППО країни. Датою його заснування вважають червень 1951 року. Цього ж місяця відбувся і перший запуск зенітної керованої ракети. Через місяць у космос полетіли собаки.
Але випускник Ленін-градської академії зв’язку Валентин Попков розпочав там службу дещо пізніше – аж 1961-го, і віддав тому степу і тому полігону 27 років свого життя.
Горбачов, Брежнєв і Хрущов…
1988-го Валентин Олександрович зняв погони і оселився в Києві, хоч стан його здоров’я давав змогу продовжувати службу. Але сталося так, що протягом двох годин він став людиною цивільною. Кому ж знадобилася така поспішність? Радянському керівникові Михайлу Горбачову. Тоді він, генсек ЦК КПРС, готувався до зустрічі з президентом США Рональдом Рейганом. Мали обговорювати й питання військового стримування. А в Союзі виявилося на 300 генералів більше, ніж в Америці. Тому трьохсот невдах, у яких була вислуга років, швиденько звільнили.
– Валентине Олександровичу, з якими ще радянськими можновладцями пов’язані сторінки вашого життя?
– До нас неодноразово приїжджав Микита Хрущов. Він вважав себе батьком створення сучасної ППО країни, тож тримав на контролі спорудження установок наземного, шахтного, рухомого базування ракет. До речі, одного разу Микита Сергійович проводив нараду щодо розвитку автоматичних систем управління. На його думку, ми в цьому відставали від американців (так воно й було насправді). Треба наздогнати і перегнати, як відомо. І працювати задля цього, за його словами, хоч день і ніч. Про жодні перешкоди не йшлося.
Гостював у нас і Леонід Брежнєв – тоді вже генсек ЦК. На точці Олександрів Гай він проводив нараду з американською делегацією. Під час обіду, ми, співробітники полігону, сказали йому, що для будівництва сучасних, украй потрібних доріг на космодромі потрібні гроші. Він розсміявся: «А ви у нього попросіть, – і показав на голову Ради Міністрів СРСР Олексія Косигіна, який теж був присутній на цій нараді. – Він вам відповість, що кошти із бюджету ви вже вибрали». Виявляється, навіть тоді, коли на космічні програми витрачалися шалені гроші, їх не завжди вистачало. Генсек витер уста серветкою і разом з гостями поїхав на полювання. На сайгаків. Воно видалося успішним.
Але найбільш пам’ятні зустрічі з конструкторами, космонавтами, артистами, відомими спортсменами. Одного разу мені випало навіть вручити подарунок заслуженому майстру спорту хокеїсту Анатолію Фірсову.
«Буран» робив спроби аж 8 разів
Справді, різні агрегати космічного корабля багаторазового використання «Буран» випробовувалися в Капустиному Яру 8 разів. Після кожного старту бралися за їх доробку і вдосконалення. І тільки після того відбувся його успішний старт з Байконура. Тобто фактично корабель літав 9 разів. І радянські зенітно-ракетні комплекси «зростали» тут.
А загалом в астраханське небо в рамках програм «Космос» та «Інтеркосмос» (програма «Космос» – це штучні супутники для вивчення навколоземного простору, відпрацювання систем устаткування, а «Інтеркосмос» – це спільні розробки країн Ради економічної взаємодопомоги у вивченні космосу) злетіли сотні супутників, ракет для ППО країни. Були невдачі? Були. Ще й скільки. І падали ракети під час запусків, і замість самознищення летіли кудись. Та хіба обійдешся в такій справі без невдач? Але загалом Капустин Яр працював і досі працює надійно.
І в цьому неважко переконатися. Хоча б тому, що тут проведено випробування відомих радянських зенітно-ракетних комплексів. Тут «стала на крило», приміром, система С-25. Незабаром відзначатимемо вже 50-річчя цієї події, а система і нині охороняє небо Москви.
Своє вагоме слово сказав і комплекс С-75. Він стояв на сторожі великих промислових міст, і 1 травня 1960 року, під Свердловськом, ракета, що стартувала з нього, збила американський літак-розвідник У-2 з пілотом Пауерсом. Добре зарекомендували себе і зенітно-ракетні комплекси С-200 і С-300. На жаль, ракета комплексу С-200, що перебуває на озброєнні українських ППО, стала винуватицею загибелі пасажирського літака Ту-154 над Чорним морем…
Що ж, літа минають. Справи зостаються. І ветерани Капустиного Яру, а з ними і ветерани Байконура та Плесецька, зберуться разом і згадають сторінки славної історії космонавтики та ракетобудування, до якої всі вони не просто мали причетність, а залишили на далеких космодромах частинки своїх сердець – невидимі автографи космічної доби.
Автор: Євген Хорунжий
Джерело: sviato.in.ua
|
