Якби ви поїхали до Стамбулу в кінці XIX століття, «Східний експрес» довіз би вас до самої бухти Золотий Ріг, яка ділить місто на дві нерівні частини. Потім би вас доставили на судні в ту частину турецької столиці, яка називається Галату. І з пристані віднесли в паланкіні на горб Пера, до місця призначення всіх пасажирів цього поїзда -- у знаменитий готель «Пера Килим».
Хто сказав, що Стамбул -- місто контрастів? Не знаю, з якого боку дивився на місто винахідник банального штампу. Константинополь заслуговує інших визначень, і у кожного вони свої. Отже, пролонгований уїкенд або заначенная тиждень, квиток на літак або теплохід. Шукатимете контрасти, а знайдете повне змішення стилів і відчуттів.
ТИ В АЗІЇ
Чим цікавий Стамбул? У нього два серця -- одне в Європі, одне в Азії. Дві історично переплетені релігії. Два архітектурні стилі -- західний і східний. Два морить -- Мармурове і Чорне. Два способи життя -- для жайворонків і для сов. Та і уїкенд в Стамбулі можна запланувати по двох сценаріях: перший -- дорого і манірно, другий -- дешевше і простіше. Різниця буде тільки в рівні готелю. Тому що решта всіх подорожей, що становлять -- обіди в ресторанчиках, пересування по місту, екскурсійний трамвай, прогулянка по Босфору -- стоять однаково, таке ось рівність станів. Багаті немолоді туристи, як і студенти, бігають по вулицях з рюкзаками, по кілька разів в день разів перебігаючи Золотий Ріг. Який сенс пертися до Стамбулу, якщо не випробувати всю його екзотику власними черевиками? Відпочинок у Карпатах
Если у вас знайдеться $150-200 в добу за номер, селитеся на горбі Пера. Там пристойні європейські готелі, а якщо повезе, отримаєте сьют з виглядом на Босфор і оглядатимете дві частини світу одночасно. І дивитися нескінченний мультик, в якому кораблики і танкери вдень і вночі діловито мотаються туди-сюди як заведені. А з вікна готелю «Річмонд», що стоїть встик з російським посольством, можна спостерігати за побутом котячого сімейства з семи персон, що мешкає серед антен на посольському даху. Стамбул -- місто, де котів обожнюють. А це ознака того, що тут живуть добрі люди. Пера -- дуже сильно європеїзована частина Стамбулу, хоча по суті це Азія. Натовпи туристів, що відбігли покладені за програмою мечеті-палаци, заповнюють увечері проспект Істіклаль (наші, уловивши співзвуччя, називають вулицю «скляною»). Європейці обожнюють Стамбул за те, що євро тут в два рази «важче», ніж удома. Двокілометрова пешеходка, де кабаном носиться екскурсійний трамвай «таксим-туннель» -- це бутіки, ресторанчики і кафе, де все майже як в Європі, але набагато простіше і дешевше. Але дійсна суть проспекту Істіклаль (Незалежності, по-нашому), виявляється ближче до вечора, коли всі двори-провулочки покриваються столиками. Підігріті вином туристи зрушують їх як на сільському весіллі, і незалежно від країни походження і віку німецькі старички або студенти з Риму в світлі ілюмінації з різноколірних лампочок ведуть розмови «за життя». Така особливість Стамбулу туристичного -- йому нічого ділити, нічого робити, він простий і легкий.
ЧЕРЕЗ БУХТУ ДО ЄВРОПИ
На європейській стороні добре увечері. А за туристичними враженнями потрібно рухатися до Європи. До неї рукою подати. Але спочатку скрутити із знайомій нам Істіклаль на «музичну» вулицю, зайти в прохолодне і вологе старовинне метро Тунель, якому 150 років. Заблукати не вийде -- там всього одна зупинка, а вихід поряд з Галатським мостом. Затока схожа на широку міську річку з брудненькою водою, де завжди плаває хліб для ледачої риби. Важливі фішери раз по раз ловлять пішоходів гачками і чомусь обурюються. Ближче до берега хлопчиську влаштовують атракціон -- стрибають з високого моста (чи то за монету, чи то «за інтерес»). На Галатськом мосту, побудованому в 1912 році німцями, вистачає місця всім, він широкий і досить довгий -- майже 500 метрів. Його попередник -- перший дерев'яний міст Валіде -- був побудований в 1845 році.
улять
Г по стамбульській Європі можна три дні, з перервами на ланч і заходами в старовинні кав'ярні, де ніхто не поспішає і можна сидіти годинами. Обов'язкові об'єкти -- Блакитна мечеть, Айя-София, Палац Сулеймана з тюрбе (гробницею) Роксолани, Топкапи з його скарбницею та стародавнє водосховище Цистерни. А Гранд Базар -- він все одно по дорозі, уранці затягне в свої коридори-шкатулки на дві-три години і залишить в антикварних розвалах. Новачка здивує інтелігентність продавців. У одній з лавок бухарських старовин господар лише поздоровався, а потім занурився в газету, даючи можливість поїдати очима таємничі узори сюзане (старовинні вишивки з Середньої Азії). Воно і зрозуміло -- купують нечасто. Що кожне посіріло від часу коврік-полотенечко коштує сьогодні тисячі доларів. А ось лавка з розсипом різноколірних турмалінів з Афганістану. Таке враження, що старовинне начиння, весільні прикраси, килими і вишивку зі всього Сходу на Базар везли вагонами.
Немає величнішого видовища в Стамбулі, чим Айя-София, оскільки тут поміщається не архітектура, а само час. Навіть самі пропащі циніки затихають і завмирають перед золотими мозаїками, які через всі перепони знайшли дорогу до сонця. Айя-София потрясла масштабами, мармуровими стінами, звідси чомусь не хочеться йти. А через дорогу ще одне диво візантійської епохи -- підземне водосховище Еребатан, звідки питна вода поступала в будинки Константинополя. Довгі ряди струнких колон (їх 336), класична музика, підсвічування, таїнство темної води. І зграйка туристів у однієї з колон. Як там у Павіча? «Це Медуза, вона може отруїти поглядом. Її очі вбивають. Коли вона дивиться на людину, то розчленовує його життя на щасливі і нещасливі миті. Її праве око охоплює поглядом всі біди і нещастя і бачить тільки погане, зате лівий -- тільки хороше. Тому будівельники Юстініана поклали голову Медузи боком!» Ах, це та сама Медуза! Страшне видовище, і найзабобонніші не наважуються сфотографуватися з Головою в цьому міфічному місці...
|
