Як румуни козу водили

Румуни Буковини завжди особливо урочисто святкували Різдво-Коляду. У давні часи це свято було пов’язане з уявленням про народження Нового Сонця — майже весь християнський світ відзначає Різдво у перший день після зимового сонцестояння, тобто 24 грудня. Свята вечеря, обрядові колядування, вітальні обходи і маскування з козою, ведмедем, вертепом тощо — ключові елементи різдвяного святкування, що мають у румунських і молдавських селах Буковини яскраві та самобутні відтінки.

Символ врожаю

Так само, як і в українців, у перший день Різдва в румунів починається коляда — святкові обходи і маскування, що супроводжуються поздоровленнями й побажаннями, висловленими у формі спеціальних величальних пісень-колядок. У народі саме коляди й відображають ритуальний, релігійний та ідейний зміст цього свята.

Колядки складають багатющу спадщину румунів. У них, зокрема, відбиті історія та побут народу:

А-хо! А-хо!
Вечір на святого Василя,
Боярам на здоров’я!
Ще не стемніло,
Ми плуг беремо,
Бо так дав Бог,
Щоб ходили і добрий, і поганий.
Нехай ходить і мій плуг.
Золото і дзвіночки,
Дзвеніть у дзвіночки
І кричіть разом, мей!
Ге-е-е-ей! Гей!

У переважній більшості румунських буковинських сіл під час Різдва в обрядодіях фігурує жива або ряджена коза в дерев’яній масці. Коза в румунів і молдаван Буковини — символ урожаю. Відтак можна вважати, що обряд «водіння кози» на Коляду — залишок тотемізму, однієї з первісних форм релігійних вірувань, за якою покровителем роду, племені була певна тварина або рослина. Тому культовий обряд включав перерядження у відповідного звіра, танці та ігри за його участю.

«А кізочка наша танцює...»

На Буковині з «козою» ходили на перший день Різдва. «Коза» — це театралізований обряд-гра з масками, що мав свій усталений сценарій, пісенний і музичний репертуар. Центральним моментом ритуального дійства був танець «кози», її «вмирання» і «воскресіння», що символізували циклічний кругообіг часу, прихід Нового року, а також мав відгомін давніх жертвоприношень, закликання кращого урожаю, добробуту в господарстві.

Усі учасники гри мають відповідні костюми. Хлопець, який грає «діда», одягає кожуха, на спині прилаштовує горб із соломи, на голову вдягає кудлату шапку. Він робить довгу бороду та вуса з клоччя, у праву руку бере сучкуватий ціпок або батіг, а лівою за мотузок веде «козу».

…Головна деталь костюма «кози» — вивернутий назовні кожух. У селянській культурі це символ добробуту, багатства, плодючості. Вивертання кожуха хутром назовні є магічним перенесенням сил родючості на себе.

Провідну роль в обряді «водіння кози» відіграють «циган» і «жид». Спочатку вони заходять до хати, жартують, просять дарів. Коли господарі погоджуються дати дари, тоді вводять «козу», а збоку напоготові стоїть «лікар». «Дід-жебрак» виголошує речитативом жартівливі вірші, вихваляє «козу». «Коза» «гине». Кличуть «лікаря». Той відмовляється лікувати «здохлу козу». Всі жартують, веселяться. Віджартувавши, учасники гри беруть дари та з «ожилою» «козою» йдуть до іншої хати.

Ось переклад фрагменту поширеної румунської колядки «Коза»:

Ца, ца, ца, кізочко, ца,
Лише цукор тобі дам!
Чекає вовк за скелею,
А кізочка наша співає.
Ца, ца, ца, кізочко, ца,
Лише цукор тобі дам!
Чекає вовк за колодою,
А кізочка наша танцює.
Ца, ца, ца, кізочко, ца,
Лише цукор тобі дам!

«Банда», «Коляга», «Царі» та «Іроди»

На Буковині поширений і «живий» вертеп — специфічний фольклорний театр костюмованих виконавців, відомий під назвами «Іроди», «Царі». У такій виставі першим до хати входить «ангел» (виконавець одягнений у білий одяг із прикріпленими до спини крилами та з шестикутною зіркою на палиці в руках), який сповіщає людям новину про народження Христа, про те, що Ірод намагається вбити його. Тут входить «Ірод» разом зі своїм «воїном», одягнені по-військовому. «Ірод» наказує воїнові вбивати маленьких дітей, тому, якщо в хаті є малі діти, вони ховаються за спинами батьків. Потім входить «смерть» (одягнена в біле, з косою в руках), яку «Ірод» також намовляє. За ними входять «козаки», одягнені в національний одяг, які виганяють з хати «смерть» разом з «Іродом» і «воїном».

Рідкісну театралізовану виставу колядників під назвою «Банда» можна побачити в румунській частині села Кам’янка Глибоцького району Чернівецької області…

У цьому ж селі на Різдво дорослі й діти перевдягаються в «шандаря» (жандарма), «діда», «бабу», «цигана», «жида», «чорта», «паню», «дохтора» тощо. Така група (10–16 осіб) називається тут «Колягою». «Шандарі» (у солдатській із прикрасами формі) відповідають за порядок «Коляги», вони відправляють її з хати, беруть плату від господарів тощо. У супроводі музик (труба, бубон, акордеон, скрипка) «Коляга» ходить вітати з Різдвом лише до хат, де є дорослі дівчата.

Через два дні після Різдва (на свято Штефана) хлопці з «Коляги» організовують сільські танці. Цікавий звичай у цьому селі — відзначення дівчат, батьки яких найбільше заплатили у різдвяну ніч «Колязі». Для таких дівчат влаштовується танець «сабаш»…

Вертеп зберіг у собі пам’ять дохристиянських сонцехвальних елементів. Адже центральним образом-символом, довкола якого розгортається все дійство, залишається зірка — знак Коляди, бо з першою вечірньою зорею починалося «вертепування»-колядування, а з появою вранішньої — завершувалось.

Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

[Драгобрат]

[Різне]

[Різне]

[Прикарпаття]

[Ворохта]

[Івано-Франківськ]

[Івано-Франківськ]

[Різне]