ПЕРКАЛАБА
і друзі
Йордан, 19 січня, сірий зимовий
ранок. На термометрі — вісім градусів морозу, сильний вітер зі снігом додає ще
стільки ж. На набережній Бистриці Солотвинської в Івано-Франківську збираються учасники
і друзі, напевно, найбільш гірського українського гурту — «Перкалаба». Щороку в
цей день вони влаштовують тонізуюче зимове купання. Щоправда, фронтмен групи
Андрій Федотов (в народі — Фєдот) купається разом з батьком майже цілий рік, і
то вже більше десяти років. Решта (кожного року до компанії долучаються нові
обличчя) моржують тільки на Йордан. Наразі і Федотових вже троє — маленький
Данило доволі впевнено почувається у гучній чоловічій компанії, хоч у крижану
воду ще не лізе.
До
Андрія напередодні зателефонували декілька хлопців і сказали, що не зможуть
прийти. Справи, хвороби, тепла постіль, холодна погода — іноді важко себе
перебороти. Для самого Фєдота зимове купання щоразу проходить у три етапи:
думки-вагання, вода, а потім — шалене відчуття задоволення, коли неможливо
стримати крик...
...Поодинокі закутані перехожі здивовано
озираються на веселу команду, що прямує до берега річки. Бистриця замерзла
тільки місцями, тож зануритися є куди. Чоловіки, перекидаючись жартами, швидко
роздягаються і один за одним «влітають» у холодну воду. Вона, звичайно, тепліша
за повітря, але спочатку обпікає вогнем. Дехто ще пробує плавати або обливається,
стоячи по коліна у воді. Більшість вистрибує звідти, напевно, не гірше за
пінгвінів, що рятуються від морського лева. Радісні верески лунають над річкою
— кайф швидко передається, і хлопців охоплює якась шалена радість і відчуття
справжнього свята...
Тепер
скоріше витертись і одягтися. Чай з термоса, бутерброди з сиром. Де й подівся
той сірий ранок? А насправді ж довкола нічого не змінилося. Тільки з’явилося
щось у грудях...
Кажуть, що в цей день купатися можна всім —
ніяка хвороба не причепиться. Навіть навпаки. Фєдот стверджує: продюсер
«Перкалаби» Олег Гнатів хворів минулого року саме тому, що не зміг прийти на
традиційну зимову купіль. Ну, то будьмо здорові...
Христос хрестився! У ріці Йордані!
|
«Коли починає грати
«Перкалаба», не йдеться про аналітику. Музика настільки фізіологічна, що, як
горілка, спочатку хоч-не-хоч діє, а вже тоді можна роздумувати про те, що це
було. Переважно хочеться повторення цього стану.
Феноменом «Перкалаби» є
цимбали. Вони організовують і присмачують їх музику. У деяких моментах ритм
сягає 180-ти ударів метронома на хвилину. Духові інструменти надають того
звуку, від якого німіє низ живота. Особливо добре слухати «Перкалабу» на
живо».
Тарас
ПРОХАСЬКО, друг «Перкалаби»
|
Творцем естетики та ідеології групи є Олег
Гнатів, відомий у музичних колах як Мохнатий.
— Олеже, що таке «Перкалаба»? Звідки вона
взялася?
— Надіюся, що з неба, а не з-під землі! А що
таке «Перкалаба», ми й самі ще до кінця не знаємо — час покаже.
— Далеко в Карпатських горах є ще одна
Перкалаба...
— Прикол в тому, що Перкалаба — то такий
малесенький присілочок на дев’ять хат під румунським кордоном, глушина, місце,
де дідько добраніч каже. На все село тільки один телевізор, і той у лісництві.
В селі живуть: один прапорщик з прикордонної застави, один лісник, пара
лісорубів, буфетниця, декілька дідів і бабок, кілька молодих пацанів після
армії і одна дівка на виданні, яку оберігає все село. Діточок відправляють
учитися за 40
кілометрів у школу — вони там при школі і живуть, удома
бувають на канікулах. У село можна дістатися лише з пізньої весни до ранньої
осені, і то не кожною машиною. На горі стоїть колишній радянський військовий
комплекс ПАМІР, розбитий — три величезні білі сфери, гуцульський Твін Пікс.
Сюди в 50-роках НКВС засилало всіляку дрібну
«десиду» на лісоповал, вони тут жили в бараках-гуртожитках, з часом асимілювалися
з гуцулами. Уявіть собі цей мікс: абсолютно вільні і горді горці і такі ж
вільні і горді люди з міст. Живуть у «диких» горах — любляться, бавляться,
діточок родять. Нікому нічого не винні й не мусять. Оце і є Перкалаба.
— Дух і настрій вашої музики цілковито
перкалабські?
—
Точно.
— Різні видання по-різному означають стиль
групи: чи то етнічний рок, чи то етно-поп. Хтось вважає, що ви підхопили хвилю
Бреговича, інші порівнюють вашу музику із звучанням фільмів Кустуріци. Прості
гуцули кажуть, що «Перкалаба» — то «весілє». А ви що кажете?
— Кажу, що «Перкалаба» — то життя, яке є
чудо! Це правда, що найдрайвовіша музика — на гуцульскому весіллі. Гуцульске
весілля — зовсім не таке, як на рівнині, по драйву воно перевершує будь-який
рок-н-рол. Музиканти грають зі швидкістю 160 ударів у хвилину, чистий
драменбейс. В «Перкалабі» половина музикантів — весільні, але не «кабацькі».
Звідси й стиль — музика, що проростає з гуцульських коренів.
«Перкалаба» запросто грає, де хочеш — чи то
на вулиці, чи в поїзді, чи під пологовим. Жодне Різдво у Франківську не
проходить без нашого колядування. Кілька чоловік замовили нас собі на похорон.
І на весіллях грали, і чотири рази зустрічали наших басиста і цимбаліста з
діточками новонародженими. Часом просто збираємося і граємо для друзів. Так і
живемо — весело і радісно.
— «Гори» — одна з перших пісень «Перкалаби».
Так само називається один з останніх альбомів. А була ще й «Музика Гр», тобо
гір. Чим для «Перкалаби» є гори?
— Усім. Місцем, звідки вийшли, і куди
повернемося. Жити і вмирати треба там, де тобі добре. p
Фото з архіву «ПЕРКАЛАБИ»
ПЕРКАЛАБА:
Андрій (Фєдот) Федотов (вокал, гітара)
Ярема Стецик (бас-гітара)
Володимир Шотурма (цимбали)
Сергій Шваюк (труба)
Саша Сингаєвський (барабани)
Ігор Римик (перкусія)
Сергій Леонов (гітара)
Орест Гудима (тромбон)
Олег Гнатів (продюсер) і друзі.
Штаб-квартира — Івано-Франківськ
В інтернеті — www.perkalaba.com.ua
Перший концерт «Перкалаба» дала у 1998 році
в Івано-Франківську. Протягом наступних років гурт часто виступав з концертними
турами у київських, московських та санкт-петербурзьких клубах, брав участь у
багатьох фестивалях.
Учасники групи пишаються виступом на Майдані
Незалежності у грудні 2004-го.
ФЕСТИВАЛІ:
«Культурний герой», «Пульс асфальту», «Рок-Екзистенція»,
«111» (Київ); «Сопот», «Лемківська ватра», «Сянок», «Етносфера» (Польща);
«Мазепа-фест» (Полтава), «Рейвах» (Тернопіль), «Шешори» (Івано-Франківщина).
ДИСКОГРАФІЯ:
2002 — «Перкалаба на живо», «Музика Гр»
(Івано-Франківськ).
2004 — «Свято Грибів і
Форелів»
(«Fucksubmarine studio», Київ, «Bad Taste», Москва).
2005 — «Горрри!»,
(«Taras Bylba Entretaiment», Київ)
2006 — Сергій «Кузя» Кузьмінський (лідер гурту «Брати Гадюкіни», тепер один з найпопулярніших ді-джеїв Москви) записав альбом реміксів «Перкалаби», які в кінці лютого видає студія «Етнодиск».
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
