Це дуже добра штука. По-перше, смачна.
По-друге, поживна. Ми варимо її, щоб «підзарядитися» перед тривалим переходом,
перед штурмом вершини, якщо треба швиденько кудись «добігти» і не буде часу зупинятися
на обід. Отже, це сніданок. «Тримає» годин шість — їсти не хочеться, тільки
пити. Тому варіть багато чаю — що не вип'єте, беріть із собою.
Ми цю страву називаємо «вівсянка на
згущенці».
Беремо крупу «Геркулес», будь-яку, але ліпше
швидкого приготування. На п'ятьох чоловік — трилітровий казанок. Вода закипає,
вкидаємо дрібку солі, всипаємо кашу (пропорції крупи і води «домашні» — склянка
до двох) і нехай собі булькає. Коли вже майже готова, висипаємо туди банку
згущеного молока (можна й дві — це на любителя), вимішуємо і знімаємо з вогню.
Одразу їмо. Деколи докидаємо в кашу родзинки, чорнослив, курагу.
Поки люди вилизують тару, робимо чай. Ми
любимо «лісовий» — заварюємо його (будь-який сорт чорного) із листками й
молодими гілочками чорниці, малини, ожини. Вже не цукруємо! Потім потроху
відліплюємося від місця й рушаємо. Головне у перші хвилин десять, коли настає
блаженна ситість і лінь, перемогти себе — піднятися і йти. Вже у наступні
десять хвилин фізично відчуваєш, як усі кілокалорії стають енергією — ну,
просто згущеною енергією вівсянки.
«Сушіть картоплю!»
Від Івана Якубовича
Звичайно меню планується на довгі переходи.
Придатні всі каші, які є на базарі, навіть ті, що не дуже їдяться вдома —
пшенична і ячнева. Береться з розрахунку: на один раз — 75 грам сухої крупи на
людину. Пшоняна й кукурудзяна каші наварюються більше, вистачає 60 грамів на
кожного. Квасоля, горох — звечора намочив, зранку зварив. Олію не беру. Ліпше
тушонку: половину банки перекинув у кашу звечора, решту — зранку. Сало, звісно.
Так, щоб шкварки з цибулькою до каші. Картоплю — на рагу. От якраз про це.
Картопля тяжка, нести її важко, багато в
рюкзак не візьмеш. Тому її треба сушити. Варимо вдома стару картоплю в мундирах
— без солі, майже до готовності. Чистимо і ріжемо на скибки. Які загрубі? Десь
на пів сантиметра. Плястерки складаємо на деко і — в духовку. Вогонь середній.
Сушимо до світло-коричневого кольору. Так, щоб картопля стала «дзвінка». Коли
її поскладати в склянку банку і потрясти посудиною, то картопля торохтить. До
речі, в банці вона може стояти рік і не зіпсується. Як ідемо в гори,
перекладаємо її в полотняний мішечок (скляних баньок у поході краще уникати).
Сушена картопля дуже легка, її можна багато
взяти і багато з неї зварити. Що саме? Передовсім зупи (супи — авт.), різні
рагу — картоплю тушкувати з цибулею, тушонкою, шкварками. Зупу завжди варимо на
вечерю — переважно з пакетів і брикетів. Рідка гаряча їжа після дня переходу
конче потрібна — людина втрачає рідину, це слід компенсувати. Коли у казані
закипає вода, кидаємо жменьку сушеної бараболі — трохи менше, аніж на домашню
зупу. Кипить хвилин зо п'ять. За цей час картопля набухає і стає звичайною вареною,
але дуже доброю. Тоді всипаємо пакет зупи, доварюємо за його інструкцією.
Беремося за ложки.
Є й десерт. Назбирати дорогою ягід у казанок
і вилити туди банку згущеного молока. До чаю чи кави. Рекомендую!
«Божественні ковбаски»
Від Олександра Іващенка
Що таке особливе можна знайти в поході, чого
зовсім немає вдома? Це ватра. Людина тисячі років грілась біля багаття,
готувала їжу на відкритому вогні. В поході я намагаюсь використати вогнище
максимально.
Дома можна зварити все те саме, що і на
багатті. А от, щоб засмажити або підкоптити, конче потрібні грань та дим. Смажу
практично будь-який харчовий продукт, який можна настромити на патичок. Якщо це
зробити вправно, то отримаємо смакоту.
Ковбаса буває смачною, але засмажена на
вогні — вона божественно смачна. Єдине зауваження з мого досвіду: це не мають
бути ковбаси типу «Дрогобицької». Вони містять мало жиру, а смаження на вогні
практично не змінює їх смакових властивостей.
Скибочку хліба можна перетворити на чудову
грінку. Для цього бажано крапнути на неї олії або помастити маслом. Нанизуєте
на патичок і тримаєте над гранню до утворення хрусткої шкоринки. Про всяк
випадок нагадую загальновідому істину — смажити краще не в полум'ї, а саме на
жару. Контакту вогню з їжею, яка смажиться, слід уникати.
М'ясні продукти, такі як ковбаси, шинки,
грудинки, можуть зіпсуватись задовго до кінця походу. Вибираючи їх для
мандрівки, варто надавати перевагу тим продуктам, в яких менше води —
копченішим, сухішим і жирнішим. °х треба загортати в папір, у поліетилені такі речі
псуються швидше.
Коли я підозрюю, що ковбаса може «не
дотягнути» і зіпсуватись раніше, ніж її з'їдять, то на кожному привалі, коли
догорає вогнище, підкопчую її.
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
