На
батьківщину Богдана Хмельницького
Що б там не говорили, історію
завжди творили особистості. Сильним, харизматичним людям у потрібний момент
вдавалося згуртувати інших, повести їх за собою, стати авторитетом
національного масштабу. Серед таких постатей, безперечно, і Богдан
Хмельницький, видатний полководець, гетьман, дипломат, державотворець. Де, в
яких умовах формувався майбутній гетьман України? У пошуках його батьківщини викшталтовується
непоганий туристичний маршрут, який дасть змогу побувати у тих місцях, що
пов’язані з дитинством та юністю славного полководця.
Біля
витоків: то де ж народився Хмельницький?
Значитися батьківщиною історичної постаті
такого масштабу, як Богдан Хмельницький, воліло б не одне місто. Ще б пак! Це й
додаткова причина для гордощів земляків-городян, і можливі немалі дивіденди
(уже в цілком матеріальній формі) від туристів.
Припускається, що найбільш вірогідною
батьківщиною гетьмана можуть бути Чигирин, Суботів, Переяслав та Черкаси. Однак
історики, які вже давно ламають списи з приводу місця народження гетьмана, не
поспішають віддавати пальму першості котромусь із них. Насправді ж ситуація є
ще складнішою. Виявляється, що цілком імовірним місцем, де з’явився на світ
Божий Богдан Хмельницький, може бути галицька Жовква, де при дворі польного, а
далі коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського служив батько майбутнього
козацького полководця Михайло Хмель. Говорити про це впевнено ми не можемо —
занадто скупими є історичні джерела, однак і відкидати цієї версії не маємо
права.
Венеціанський посол
Альберто Віміна писав, що за якусь провину Михайло Хмельницький був покараний
баніцією (вигнанням). Прибув він до Жовкви чи то з Литви, чи то з
наддніпрянської України. Знаменитий історик Іван Крип’якевич припускав, що
Хмельницькі походили із Хмельника у Перемишльській землі. Відомо, що неподалік,
у Красноставі, знаходився родинний маєток Жолкєвських, а тому цілком можливо,
що родини Хмельницьких та Жолкєвських зналися давно, підтримували між собою
зв’язки. У скрутну хвилину вигнанець згадав про давні знайомства і вирішив
пристати на службу до Станіслава Жолкєвського. Вірою й правдою більше десяти
років (з 1594-го по 1605-й) служив Жолкєвському Михайло Хмельницький…
Ймовірно, саме в цей час у Михайла народився
син, якого нарекли Богданом-Зиновієм. Історики сходяться на тому, що майбутній
гетьман народився десь у 1595 році. (Це відомо з листа венеціанського посла
Саґредо від 1649 року, в якому зазначалося, що Хмельницький мав на той час 54
роки). Найвірогідніше, що того року батьки Богдана — Михайло Хмель та
невідомого імені
«козачка» — перебували саме у Жовкві, а не в
якомусь із міст Наддніпрянщини…
…Виглядало так, що Жовква росла разом із
Хмельницьким. Спочатку зовсім невелика, згодом вона перетворюється на значний
політичний, культурний і торговельний центр Речі Посполитої…
Іван Крип’якевич
висловлював припущення, що саме в цьому містечку у братській школі при
неіснуючій тепер церкві Різдва Христового (нині — Василіанський монастир)
Хмельниченко отримав початкову освіту. Із покоління в покоління передають
жовківчани також переказ про те, що в цьому храмі хрестили малого Богданка.
Тут
же, у Жовкві, він здобув і свій перший військовий досвід: існує легенда, що
близько 1620 року Хмельниченко брав участь в обороні міста від несподіваного
набігу татар, а того ж року, разом із «славної пам’яті» батьком Михайлом,
виступив у похід гетьмана Жолкєвського на Молдавію…
…На Жовківщині є ще кілька населених
пунктів, пов’язаних із Богданом Хмельницьким. Це, скажімо, старовинне село
Туринка (доїхати до нього можна маршруткою «Львів–Сокаль»), яке було родинним
маєтком Жолкєвських. Колись тут знаходився потужний оборонний замок. Шукати
його слідів нині марно — тепер на його місці сільський клуб…
Повертаючись із Жовкви до Львова, варто
зупинитися в Куликові, де, ймовірно, неодноразово ступала нога гетьмана. Колись
це містечко мало сильно укріплений замок, рештки якого у вигляді земляних
бастіонів служать тепер трибунами стадіону. Єдиною значною пам’яткою, якої не
можна оминути, є добре збережений костел Святого Миколая, збудований 1538 року.
Храм знаходиться у центрі селища, біля самої траси на Львів, тому не побачити
його важко. Гордиться містечко і своїм земляком — знаменитим українським
актором, виконавцем ролі Богдана Хмельницького у відомому фільмі Єжи Гофмана
«Вогнем і мечем» Богданом Ступкою.
До
Олеська та Підгірців
Наш маршрут пролягає далі — до «коштовніших
перлин» львівської Золотої Підкови Олеського та Підгорецького замків.
Старовинний Олеський замок (селище Олесько
Буського району) на початку XVII сторіччя належав галицьким магнатам
Даниловичам. У 1605 році старша донька Станіслава Жолкєвського Софія вийшла
заміж за руського воєводу Івана Даниловича та переїхала до чоловікового маєтку.
Деякі історики вважають, що разом із нею до Олеська подався і Михайло
Хмельницький із малим Богданом.
Якщо про жовківський період життя Богдана
Хмельницького ми маємо хоча б якісь відомості, то про олеський не знаємо
абсолютно нічого. Однак і сам замок, історія якого є надзвичайно цікавою, вас
точно не розчарує. Радимо також прогулятися охайним замковим парком — одним із
небагатьох збережених в Україні старовинних парків. Тут можна натрапити на
камінь, напівстертий напис на якому сповіщає: «Біля замкової гори провів дитячі
роки Богдан Хмельниченко — майбутній гетьман України».
Від
Олеська рукою подати до села Підгірці (уже Бродівського району). Підгорецький
замок належав родичам Жолкєвських — Конєцпольським. Збудований «для втіх і
відпочинку по трудах воєнних», він вважався одним із найгарніших у Європі. І
навіть тепер, після численних руйнувань, спричинених часом та людьми, палац
справляє незабутнє враження. Мурований замок, збудований у 1635–1640-х роках за
проектом Гійома Левассера де Боплана, невдовзі був зруйнований козаками
Хмельницького. Неподалік фортифікації збереглася чотирьохсотлітня липа, де, за
переказами, стояло військове шатро українського гетьмана. Власник замку,
коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, був одним із найзапекліших ворогів
Богдана, про якого казав, що він «людина, готова на нове, з бунтівливим духом і
з розумом, схильним до всього лихого». Відомо також, що перед смертю у 1646
році Конєцпольський висловив жаль, що йому доводиться вмирати тоді, коли живим
залишився Хмельницький: «Боюся, щоб Річ Посполита не зазнала від нього багато
лиха, бо ніколи не було між козаками людини таких здібностей і розуму»…
…Переїзд Михайла на Наддніпрянщину мав
величезне значення для подальшої долі Богдана, який саме звідти розпочав свій
шлях на Запоріжжя, шлях в історію.
Як
Хмельницький граніт науки гриз
Формування Хмельницького як видатного
полководця та політичного діяча було б неможливим без отримання фундаментальної
освіти. Її, на думку дослідників, Богдан поїхав отримувати до Львова, де у 1608
році Станіслав Жолкєвський заснував єзуїтську колегію. У колегії юний Хмельницький
вчився декілька років, пройшов класи граматики, поетики і риторики, вивчив
польську та латинську мови, тобто здобув звичайну для незаможного шляхтича того
часу освіту…
Збереглися відомості про одного з шкільних
учителів Хмельницького, єзуїта Андрія Гонцеля Мокрського. Він був доктором
богослов’я, вправним проповідником та автором панегіриків…
Костел та колегія єзуїтів, пізніше
перебудовані, збереглися до нашого часу. Оглянути їх можна в самому центрі
Львова по вулиці Театральній, 11 та 13. На фасаді храму поміщено меморіальну
дошку, яка нагадує, що саме тут колись студіював майбутній гетьман України. Що
ж стосується подальшої історії єзуїтської колегії, то невдовзі, у 1661 році,
вона отримала статус університету. Саме з цього року веде своє літочислення
Львівський університет — найстаріший університет нашої країни...
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
