 |  |  |  |  |
КАРПАТИ, ДЕНЬ ДРУГИЙ. ВОРОХТА - Яремче
Почну з початку. З того місця де ми снідали - Піріжкова хата - дуже смачна їжа, особливо пиріжки;) і дуже дешево. Найвеселіше було, що в цьому, цілком зійшов би за столичне, кафе немає касового апарату, рахують на калькуляторі!
На стіні намальований гуцул, радісно махають топірцем "А ти їв Грибова зупу?"
Поснідавши, ми вирушили на ЖД вокзал. У Ворохту ми збиралися їхати на легендарному карпатському дизельному потязі "Червона рута". Для нас, дітей асфальту, це схоже на атракціон, а для місцевих жителів повноцінний вид транспорту. У путівнику було написано, що місцеві полюбляють возити на цьому поїзді кіз і овець, яких ми дуже сподівалися побачити:)
Власне, сам поїзд. Наш був трохи чистіше)
Квитки купили за півгодини до відправлення і тут же з'ясувалося, що поїзд затримується на півгодини, а потім і ще на півгодини.
Насправді дуже прикольно їхати на цьому потягу, він проходить практично паралельно річці Прут, навіть через декілька тунелів. До Ворохти їхати хвилин 30, якщо далі, то можна доїхати до Ясіні, Рахова .
По приїзду виявилося, що той самий довгий підйомник (заради якого ми власне їхали) вже роки 3 як не працює, і взагалі, Ворохту, як курортне містечко серйозно потіснив Буковель : (
Одна з визначних пам'яток Ворохти - міст віадук, побудований в 19 ст., Можливо один з перших подібних мостів у Європі
На туристичній базі "Авангард". Старі, вже не діючі штучні спуски. Колись, аж 6 років тому, коли я тут була, застала ще тих, ще тренующихся лижників. Та й колиба ще працювала :( Хоч маленький підйомник ще сяк-так працює.
Прут на території Ворохти
Вид з залізничного вокзалу.
Дорога назад була не така приємна ... зібралася хмара народу, було дуже спекотно і душно, потяг був переповнений. Благо якісь хлопці побачили як ми страждаємо і покликали нас повисовивать голови у вікно 8)
Наступного разу все-таки краще поїдемо в Буковель.
 |  |  |  |  |
