П’ятниця
24-12-13
08:19

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Художня обробка дерева на Гуцульщині2


  (Перейти - Головна, - карта сайта RU, UA)
___________________________________________________________________________________________ 

Художня обробка дерева  на Гуцульщині

Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах

 

 

років. Цю деревину доцільно використовувати для вирізування дрібних декоративних накладних елементів у виробництві меблів.

З твердих листяних порід використовують деревину дуба, бука, горіха, груші, сливи та шовковиці. Вироби з деревини дуба досить виразні завдяки красивій текстурі і приємному коричневому кольору. Разом з тим, дуб важкий у роботі, бо його деревина тверда і дуже ламка. В основному з деревини дуба виконують скульптурні роботи та меблі з різьбленням декором. Як правило, типовим ля цих виробів є узагальнений принцип вирішення зображувальних елементів, в яких чітко виділяються широкі зрізи ножем стамескою. У цих роботах майже завжди можна простежити техніку різьблення майстра.

Деревина бука тверда, з красивою текстурою і кольором від рожево-жовтого до червоно-бурого. Бук використовують, в основному для дрібних різьблених виробів.  треба пам’ятати, що деревина бука потребує спеціального режиму зберігання в сухому місці, бо цей матеріал дуже швидко жолобиться і його вражає жучок.

Для високохудожніх різьблених творів та скульптур одним з найкращих матеріалів є деревина горіха. Багата на кольорові відтінки, з виразною текстурою ця деревина добре, майже на відколюючись, ріжеться і обробляється палітурою.

Деревина груші тверда, однорідна, з гладенькою, ледь вираженою текстурою, має рожево коричневий колір. Ріжеться у всіх напрямках, не відколюючись. Її найчастіше використовують для створення мініатюр з тонкою обробкою деталей.

Деревина клена тверда, з ледь виразною текстурою, має красивий жовтувато-рожевий колір. Ріжеться клен важко, але без відколів. Передає найтонші рухи різця. Цей матеріал краще використовувати для мініатюрного різьблення.

Майстри художньої обробки дерева х хвойних порід використовують деревину сосни, кедра, тиси, ялини.

Рожевуватого відтінку деревину сосни з чітко виявленим лініями річних кілець в основному застосовують для різьблення елементів сільській архітектурі. Слід пам’ятати, що при дрібному різьбленні широкі лінії текстури тільки псуватимуть роботу.

Для різьби треба добирати високоякісну деревину, позбавлену таких вад, як завилькуватість, сучки, тріщини, червоточина, гниль тощо. Заготовляти деревину у період з жовтня по січень, коли припиняється небезпека розтріскування деревини, ураження її грибками. Деревину для різьблення потрібно добре висушувати, але надто пересушена деревина дає в роботі тріщини, відколи.

Інструменти. Для художньої обробки дерева треба мати різні спеціальні інструменти. Насамперед, це різак або косий ніж, який можна виготовляти із звичайної плоскої стамески або з уламків полотен слюсарних ножовок. Уламок завдовжки 150-160 мм заточують під кутом 600. різак з меншим кутом заточування доцільно використовувати для виконання дрібно геометричного орнаменту, контурного різьблення. Дерев’яна ручка різака (завтовшки 5-7 мм і завширшки трохи більше від ширини леза) складається з двох частин. В одній з половинок майбутньої ручки вузенькою стамескою вистручують жолобок за розміром полотна різака, в який і вкладають його. Друга половина ручки – така сама,  як і перша, але без жолоба. Обидві половинки ручки намазують клеєм (столярний, нітроцелюлозний, ПВА), з’єднують і на деякий час залишають у лещатах або в затискачах верстака. Після висихання ручку обробляють так, щоб зручно було тримати інструмент у руці під час роботи.

Основним інструментом для різьблення геометричного орнаменту є косий ніж з довжиною леза 40-50 мм. Перед початком роботи ніж нагострюють і перевіряють його гостроту на дошці з деревини м'яких порід.

Крім косого ножа, треба мати прямі, напівкруглі та кутові стамески. Передня частина прямої стамески має бути правильної (прямої) плоскої форми (ширина полотна 3-30 мм). Застосовують ці стамески у рельєфному різьбленні для зачищення фону, контурної різьби. Напівкруглі стамески (радіус 3-12 мм) придатні для різьблення всіх видів, а також для вирізування напівкруглих лунок. Кутові стамески використовують для прорізування вузьких ліній, жилок.

У поперечному перерізі стамеска утворює кут 50-700.

Кожному різьбяреві, крім зазначених інструментів, потрібні клюкарзи та церазики. Клюкарзи – це стамески з полотном у вигляді зігнутої ніжки (ширина леза 2-15 мм), потрібні для вибирання фону. Бажано мати їх до 7 шт. Церазики – стамески з напівкруглою вигнутою нижньою частиною (ширина леза 2-5 мм). Їх застосовують для контурного різьблення – проведення вузьких жилок бажано мати до 4 шт.

Найчастіше майстри самі поступово виготовляють потрібні інструменти. Разом з тим, рекомендується використовувати набори для різьблення, які випускає наша промисловість, наприклад, набір різців для роботи по дереву під назвою “Набор для инкрустации”.

Крім спеціальних інструментів, різьбяреві треба мати молоток ,обценьки, киянку, чекани, циклі. Киянка потрібна для робіт з глибоким рельєфом, нею вдаряють по держаку стамески; чекани – для розробки фону; циклі – для зачищення, вирівнювання площини.

Потрібен також вимірювальний інструмент: металева лінійка, деревний або комбінований косинець, металевий циркуль. Майстрові – аматору у пригоді стануть і твердий олівець, калька, копіювальний папір, скляна  шкурка, олія політура.

Зберігати інструменти треба так, щоб металеві робочі частини не жувались. Краще їх тримати у футлярі з густого полотна, де для кожного інструмента зроблено окрему кишеньку.


 

3. Художнє різьблення декоративно-ужиткового призначення Гуцульщини

Найдавніші знаряддя праці й предмети побуту людини були “підготовлені” самою природою. Споглядання навколишнього світу розвивало художнє сприйняття та образне мислення. Одним із об’єктів такої підготовки стали предмети побуту, які, не втрачаючи суто утилітарних функцій, почали набувати й естетичного значення.

Для прикрашення найперших виробів із дерева використовували орнамент із крапок, штрихів, кіл, зигзагоподібної і хвилястої лінії. З'явилися стилізовані зображення й символи предметів.

(Стародавній Єгипет)

- хрест символізував птицю, зигзагоподібна лінія – змію тощо. Такі знаки можна побачити на стародавніх посудинах із дерева та інших предметах домашнього, що дійшли до наших часів. Як правило, вироби з дерева мають єдиний стильовий напрям із загальною культурою тієї чи іншої епохи.

Стародавній Єгипет по праву можна вважати батьківщиною деревообробного ремесла. Всі наступні покоління людства зобов’язані Єгиптові створенням основних форм меблів, інструментів, технологій обробки деревини та основних технік декорування виробів із дерева, які з невеликими змінами і доповненнями дійшли до нашого часу.

Саме в Єгипті вперше з'являються стілець зі спинкою, форма якого стала основою для всіх наступних форм стільців. Виробляли також скрині, чимало різновидів яких дійшли до наших днів. скрині мали вигнуте пересувне віко і великі замки. Прикрашували їх багатим плоским кольоровим орнаментом та ієрогліфічним письмом . великий інтерес викликають єгипетські саркофаги які за формою нагадують обриси людського тіла.

Разом з меблями виготовлялись предмети побуту: скриньки, туалетні ложечки, різноманітні коробочки для зберігання прянощів і пахощів. Єгиптяни переважно використовували для обробки привізні сикомор, кедр, тис, оливкове дерево, чорне дерево.

Грецьке мистецтво та естетична думка певною мірою служать нормою та взірцем.

Водночас із іншими видами мистецтва почала розвиватися художня обробка дерева. Вдосконалюються інструменти. З'являються рубанок, токарний верстат. Окрім цього, грецькі майстри користуються кутомірами, рашпілями, лінійкою. Значного рівня досягла й технологія виготовлення виробів. Ширшими стають можливості декорування – з'являються розпис, різьблення, інструктажів з срібла. Слонової кістки та черепашки.


 

Висновок

Початок розквіту своєрідного гуцульського різьблення припадає на другу половину ХІХ ст.. та на початок ХХ ст. Водночас помітились центри цього промислу: Косів і села Яворів, Річка, Брустури. Тут з давніх часів прикрашали вироби переважно контурним різьбленням, яке виконували ножем. Прикрашали в хатах бояки – сволоки, одвірки, двері, полиці, лави, скрині, ліжка, столи, шафи, знаряддя праці (ткацькі верстати, прядки), речі домашнього вжитку. Прикрашали музичні інструменти. Розвиткові різьблення сприяла та обставина, що Гуцульщина своєю самобутністю з кінця ХІХ ст. приваблює багатьох туристів. Виготовлення виробів для продажі поєднувалось з виготовленням виробів для себе.

Під впливом уподобань споживача ускладнюється техніка виконання виробів із деревини. Найвідомішим різьбярем що значно розвинув та вдосконалив техніку гуцульського “сухого” різьблення був Юрій Шкріб ляк (1822-1884) із с.Яворів Косівського р-ну Івано-Франківської області. Першим учителем у нього був батько-бондар  і різьбяр.

Твори майстра Юрія Шкрібляка експонувалися на виставках у Коломиї, Кракові, Відні, Львові, Трієсті. Він створив композиційну схему, за якою вся декоративна площина розвивається на менші поля, де розміщуються візерунки. Шкрібляк був майстром дрібного, тонко виконаного різьблення. Основа його художньої творчості – традиції гуцульського різьбярського мистецтва.

На кінець ХІХ ст. припадає другий період розвитку художньої обробки дерева. Вдосконалюються мотиви плоского різьблення, вводиться інкрустація різноколірним деревом, рогом, керамікою, перламутром, металом, бісером. Збагачення виробів інкрустацією пов'язують із різьбярами-умільцями Марком Мегеданюком, Василем Девдюком.

М.Мегеданюк почав прикрашати вироби різноколірним фордюровим бісером В.Девдюк вводить інкрустацію різноколірним деревом, бісером, металом ,перламутром і полірування виробів. Він  був викладачем, зробив великий внесок у підготовку молодого покоління майстрів різьбярів.

На цей перід припадає і творчість синів Юрія Шкрібляка – Василя, Миколи і Федора.

Третій період розвитку різьблення збігається з післявоєнним періодом, коли активно розвивається народне мистецтво Гуцульщини. У Косові відновлюється робота в артілі художнього промислу “Гуцульщина” з філіалами у селах Річка і Брус тури. Створюється художньо-виробничий комбінат Художнього фонду України.

У 1947 році у відомому Косовському училищі декоративно-ужиткового мистецтва детально вивчається творча спадщина відомих майстрів. Виконуються портретні зображення у рельєфному різьбленні в поєднанні з інкрустацією та “сухим” різьбленням. Портери й сюжетні композиції виконуються в техніці інтарсії.

Плідно працюють і успішно розвивають кращі традиції гуцульського мистецтва майстри старшого покоління, учні В.Девдюка – члени Спілки художників М.Тимків і В.Кабин. Багато зробив М.Тимків для відродження інкрустації дерев'яних виробів вугільною пастою. В його орнаментальних композиціях значне місце посідає сучасна емблематика.

В.Кабин виконав велику кількість декоративних і декоративно-схематичних виробів. Частина з них призначалася для оформлення інтер’єрів побутових і державних установ країни.

До плеяди відомих віртуозів гуцульського різьблення належить майстер В.Гуз. Створюючи вироби побутового та декоративного призначення (тарелі, скриньки, обкладинки для альбомів тощо), він не залишає поза увагою і роботи сюжетно-тематичного характеру, які виконуються переважно в техніці рельєфного різьблення. Використовуючи традиційні форми і декор, поєднані з власними орнаментальними мотивами та композицією, В.Гуз створив ряд комплектів меблів. Починаючи з 70-х років, майстер багато працює в техніці інкрустації, використовуючи кольоровий метал, переважно латунь.

Одним із центрів різьблення на Буковинській Гуцульщині є м.Вижниця. Тут  у художньо-виробничій майстерні, що належить Чернівецькому відділенню художнього фонду України, плідно працюють, продовжуючи та розвиваючи художні традиції мистецтва гуцульського різьблення, відомі майстри: Г.Ходаківський, О.Гайдук, А.Бондаренко, М.Мірчук, І.Клим та ін.

У створенні виробів використовується ручна художня праця і тільки деякі допоміжні процеси механізовані. Продукція переважно має декоративний характер. У багатьох музеях і на різних виставках широко експонуються твори гуцульського промислу. Вироби гуцульського різьблення відомі шанувальниками народного мистецтва і за межами України завдяки міжнародним виставкам і ярмаркам, що відбувалися у Канаді, США, Бельгії, Японії, Німеччині, Індонезії, Австралії, Польщі інших країнах. Наприклад, декоративний таріль М.Федірка відзначений золотою медаллю виставки Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Варшаві 1955 р. Дерев'яні жіночі прикраси артілі “Гуцульщина” нагороджені золотою медаллю Всесвітньої  виставки в Брюсселі 1958 р., а також на аналогічні виставці в Монреалі 1967 р. Окремо тут були відзначені твори В.Гуза, І.Балагурака та ін.

             Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах       

  1 2 3



[10-10-17][Все для туристів]
Транскарпатський (0)

[09-08-31][Відпочинок і поради]
Кращі шашлики для відпочинку на дачі (0)
[09-07-29][Легенди про Яремче, карпати.]
Легенда про три гвіздки (0)
[09-08-14][Відпочинок за кордоном.]
Ізраїль: як познайомитися з дружиною Лота (0)