Вечер в Карпатах

::::::Каталог для туриста::::::

Головна » Статті » Відпочинок і поради

---

Житомирщина - terra incognita України

Житомирщина - terra incognita України Житомирщина ніколи раніше не користувалася особливою туристичною славою, поступаючись пальмою першості своїм знаменитим сусідкам - Київській, Чернігівській і Полтавській областям. Саме тому наш тур почався із загадкової фрази організаторів "Житомирська земля - це terra incognita України". На доказ такої гучної заяви послідувала безліч фактів, коментарів і екскурсів в далеке темне минуле. Виявилось, Житомир - це батьківщина знаменитого конструктора С.П.Корольова, а тому тут побудований Музей космонавтики, один з найцікавіших в світі, другий за значенням після американського (що на мисі Канаверал знаходиться). Говорять, у нас там навіть є справжні космічні крісла, в які можна сідати і слухати космічну музику. Більш того, в Житомирі знаходиться унікальний Музей природи, який має в своєму розпорядженні величезну колекцію мінералів, коштовних і напівкоштовних каменів, що не має аналогів в світі. З'ясувалося, що в прикордонному містечку Овруч, яке за часів Київської Русі було одним з найбільших і найважливіших центрів, зберігся храм Святого Василя XII століття, у відновленні якого брав участь сам Н.Реріх. Сьогодні цей храм входить в десятку кращих в Україні. Ну а про Бердичів, місцевий красивий монастир і розташоване неподалеку сіло Верховня, в якому жив Бальзак, напевно чув багато хто. До речі, Бердичівська ікона Божої матері освячена особисто Татом Римський Іоанном Павлом II і вважається основною католицькою іконою. Не дивлячись на незаперечну яскравість і унікальність всіх вказаних "об'єктів туристичного інтересу", в програму туру їх відвідини не входили. Нас повезли по нетрадиційному маршруту, мета якого була показати Житомирську землю в новому світлі. Треба сказати, враження залишилися досить суперечливі. Сам Житомир ми проїхали, не зупиняючись, оскільки поспішали на зустріч з працівниками фабрики лозоплетенія "Мрія" в селі Івановка. Виставлені спеціально до приїзду журналістів і туроператорів крісла, столики і інші не менш корисні вироби відразу ж були випробувані на міцність, обмацані і сфотографовані. Поряд сиділа одна із співробітниць фабрики і на очах у прибулої публіки плела крісло-гойдалку. До речі, керівництво, що зустрічало нас, повідомило, що аналогічна фабрика є тільки в Чернігівській області, і дуже радило купувати всі вироби відразу на місці, оскільки в Києві і інших містах України магазинні накрутки часто перевищують 100%. Меморіальний для Літератури музей Лесі Українки, Новоград-волинськийдальше наш шлях лежав в Новоград-волынский. Це невелике чисте містечко можна назвати туристичним центром Житомирщини - тут народилася і виросла Леся Українка. На згадку про це в місті працюють 2 музеї: Меморіальний для Літератури, розташований в будинку, де народилася поетеса, а також музей сім'ї Тетерук - будинок, який декілька років знімали батьки Лесі. (Дуже раджу відвідати перший музей - на сьогоднішній день він знаходиться у чудовому стані - тут ви зануритеся в атмосферу дитинства Лариси Косач, побачите особисті речі її сім'ї і навіть справжні дитячі іграшки.) В центрі міста, на високому березі річки Случ, збереглося декілька замкових стенів XVI століття, що захищали стародавнє місто Звягель (так колись називався Новоград-волынский, історія якого налічує не менше 800 років). Стіни і башта підтримуються практично в ідеальному стані. Поряд міські власті побудували парк культури і відпочинку, де щороку 22 вересня проходить музично-розважальна програма "Козацькі забави" з народними танцями, піснями, дегустацією місцевих сортів пива "Звягель" і "жигулівське" (говорять, одне з кращих на Україні) і поїданням козацького кулешу. Інших історичних будівель в місті не залишилося, оскільки за своє довге і нелегке життя він кілька разів згорав дотла. А ось що уразило мене більше всього в Житомирському краю - це природа. Здавалося б, по території області не протікають наші могутні красені Дніпро і Дністер, а значить, думала я, красивих річкових пейзажів тут немає. Виявилось, місцеві річечки в більшості своїй прикрашені настільки живописними лісистими берегами, що хотілося вийти з автобуса, сісти в човен і відправитися в нескінченне плавання. Але коли ми поїхали на північ від Новограда-волынского у бік межі з Білоруссю, водні простори змінилися хащами. "Ми зараз знаходимося в лісі, який не закінчується до самої Прибалтики", - почула я коментар тих, що супроводжували нас місцевих властей. Саме тому Житомирщина - рай для мисливців, по лісовій гущавині розкидано декілька єгерських угідь, в яких можна зупинитися на денек-другой та сходити на лося або дикого кабана. Сьогодні через гущавину лісу проходить широка дорога, а за часів Другої світової війни тут могли орієнтуватися тільки партизанські загони, яких в цих краях було дуже багато. Свідоцтвом тому є Меморіальний комплекс "Партизанський дуб". Правда, від дуба залишився тільки трухлявий пеньок і табличка з покладеним до неї квітами. Само дерево недавно завалили, оскільки із-за свого поважного віку воно перетворилося на аварійно-небезпечний об'єкт. Тут можна прогулятися по алейці, зайти в ліс, запашний ароматами грибів, заглянути в справжню військову землянку і почитати прізвища самих прославлених партизан, багато хто з яких увічнений в назвах вулиць багатьох міст наший Батьківщина. Свято-георгіївська церква, пгт.ГородницаФиналом екскурсійної програми були відвідини селища міського типу Городніца, що виявилося для мене приємним сюрпризом. Тут знаходиться старовинна Свято-георгіївська церква, настоятель якої разом із служителями зустрічав нас церковним співом і пригощав справжнім монастирським вином. Такої атмосфери я не відчувала ніде: здавалося, не тільки ікони і церковні стіни наповнені надзвичайною чистотою і святістю, але і саме повітря якийсь незвичайний, цілющий, одухотворяющий будь-якого прибулого. Думаю, причина в тому, що селище це знаходиться в глушині, далеко від доріг, а тому місце тут дійсно святе, не витоптане натовпами народу і що не видихалося від засилля відвідувачів. Дуже раджу сюди приїхати хоч раз. До речі, в храмі знаходиться ікона, що виліковує від ракових захворювань. І на завершення, декілька слів про інфраструктуру - найважливішу складову туристичної індустрії. Дорогі тут хороші, навіть хочеться сказати - дуже хороші. Це не дивно - по території області проходить траса Київ - Чіп, найважливіша магістраль країни. Нагодувати мандрівників може Новоград-волынский: пару місяців назад в центрі міста відкрився ресторан "Новий Град", що оформлений в національному стилі і спеціалізується на блюдах української кухні. Нас пригощали тут "десертом" - від різноманітності і великої кількості млинчиків, вареників, холодців і всіляких десертів голова йшла довкруги. А поселити утомлених подорожніх може готельно-ресторанний комплекс "Тополі", що недавно відкрився, розташований на виїзді з Новоград-волынского. Тут є номери прості і категорії люкс (вартість мешкання від 80 до 300 грн в добу за номер) з сучасними меблями і ремонтом, а також бар, більярд, конференц-зал і навіть кінотеатр. У планах у керівництва області розвиток зеленого туризму і мисливських будиночків, будівництво гольф-полей і стаєнь. [Тисовець] [Різне] [Різне] [Івано-Франківськ] [10-01-23] [All for the tourists of] The winter (0) [09-07-30] [Відпочинок і поради] Поспішаєте поздоровляти бабусь! (0) [09-07-29] [Легенди про Яремче, карпати.] Легенда про Прут і Говерлу (0) [09-08-15] [Відпочинок за кордоном.] Латвійські сувеніри (0) [г. Грофа] [Івано-Франківськ] [Красія] [Горгани]

1 2 3 4 5 Категорія: Відпочинок і поради | Додав: Lubchuk (10-05-14)

Переглядів: 1047 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0

Ім`я *:
Email *:
Код *: