Велоподорож
Ну ось, сезон піших і
велосипедних вилазок набрав майже максимальних обертів. Повністю розігнатися
йому заважає хіба нестабільна погода — Карпати часто поливаються під рясними
дощами, а це має вирішальне значення для стану ґрунтових доріг. «Ну й нехай,
ровером всюди проїдеш!» — сказали собі двоє наших кореспондентів і, нехтуючи
загрозою потрапити в дощ і загрузнути колесами в болоті, подалися у веломаршрут
через перевал Столи, що на території природного заповідника Ґорґани в
Івано-Франківській області...
Ранок
у Татарові
Велосипеди сідлаємо на залізничній станції в
курортному селі Татарів, що між Яремчем і Ворохтою. Завдяки потягу
«Івано-Франківськ–Рахів», який привозить нас сюди приблизно о шостій годині
ранку, знаходимось вже на висоті 750 метрів. Так рано вирушаємо тому, що
заплановано за один день дістатися через село Бистриця до міста Надвірна.
...З надіями, що колись станційну будівлю
відновлять, виїжджаємо на шосе і прямуємо на захід у напрямку села Поляниця та
гірськолижного комплексу «Буковель». За кілометр від Татарова, по ліву руку від
дороги, бачимо невеличкий цвинтар з високим хрестом на кам’яному п’єдесталі.
Гравірування на мармуровій табличці під хрестом свідчить, що пам’ятне місце
присвячене солдатам Австро-Угорщини, загиблим у Першій світовій...
Асфальтована дорога з ледь відчутним
підйомом приводить до розвилки. Якщо звернути наліво на міст над потоком
Прутець, можна потрапити через Яблуницький перевал в Ясіню та Рахів.
Дорога
закінчується в Буковелі...
Але наш маршрут не йде на Закарпаття — повертаємо
праворуч. Роззираємося довкола і тішимося, що нарешті заїхали у володіння
реліктового ґорґанського смерекового лісу. Незабаром потрапляємо в село
Поляниця, а через нього — на територію відомого нині лижно-туристичного
комплексу «Буковель» біля однойменної гори.
Хто бував тут, знає, що вулички популярного
взимку містечка викладені бруківкою, і досить приємно «проторохтіти» по ній на
велосипеді. Але там, де закінчується бруківка, починається практично непрохідна
для ровера дорога... Надто складні відрізки долаємо пішки, остаточно втративши
надію повернутися додому «незаплямованими». Огинаємо з правого боку штучне
озеро, ще не заповнене водою.
Екстрім продовжується, але набирає нової
форми — ґрунтова дорога починає йти відчутно вгору, а крім цього, з’єднується з
потоком Гнилиця. Фактично сама дорога зникає, і підніматися тепер мусимо проти
течії, з колесами, до половини зануреними у прохолодну воду...
...На звичну лісову стежку виїжджаємо в
кінці лісозаготівельного табору. Від нього уздовж потоку Гнилиця підіймаємося
до дерев’яного містка, звідки до найвищої точки маршруту — перевалу Столи —
залишається не більше 500
метрів.
В
колибі на Столах столу не накриють
Перевал Столи (1100 метрів) — місце,
де перетинаються два гірські шляхи. З північного сходу на південний захід іде
стежка від гори Малий Ґорґан на полонину Богацька (знаходиться між полонинами
Довга і Плоска), а з південного сходу на північний захід через Столи перевалює
стежка нашого маршруту.
Двоповерхова простора колиба на правому від
стежки схилі гостинно відчинена для будь-кого, хто піднявся на перевал з надією
заночувати або сховатися тут від неочікуваної карпатської зливи. Але на
комфортний відпочинок в чистоті й затишку не варто розраховувати. Колиба
перебуває у плачевному стані. Нешанобливе ставлення до побуту місцевих
мешканців і самої природи гір залишається характерним для українського туриста.
Тим не менше, на перевалі ніщо не заважає нарешті перекусити і відновити сили
для наступних «подвигів».
З перевалу Столи рухаємося вниз, у напрямі
села Бистриця. Тепер нас супроводжує потік Довжинець, щоправда, наразі його
ледь чутно зліва внизу..
Якщо болотяні ванни вам не до вподоби (нехай
на календарі і рік свині), пропонуємо внести в маршрут стратегічну зміну — ще в
Буковелі звернути на дорогу, котрою можна піднятися на полонину Довга, проїхати
пасмом до гори Плоска і спуститися в ту ж Бистрицю. Втім, не виключено, що це
незначне відхилення заведе в якийсь інший невідомий екстрім.
Водою,
ґрунтом, асфальтом
...У центрі села добре знайомий Довжинець
зливається з рікою Бистриця — нашою третьою водяною «супутницею» в маршруті.
Після тривалих поневірянь у володіннях болотяних шляхів тішить те, що нарешті
виїжджаємо на асфальт, хоча шосе його ще не назвеш. Отже, вирушаємо в Надвірну,
дорога до якої займе години зо три. Крім ріки Бистриця, котра неспішно тече з
правого боку, нас супроводжує давній залізничний шлях. Ліворуч дороги тягнуться
рівні, порослі зеленню насипи. Тут колись курсувала колоритна карпатська
вузькоколійка.
Проїжджаємо село Максимець. Потім шлях довго
йде селом Зелена, де ми мостом переїжджаємо Бистрицю. Наступний населений пункт
— Пасічна. Вона дає про себе знати мальовничою скелею справа над дорогою. Дивна
назва у скелі — «Прощавай, молодість»... В селі Пасічна красивим голосистим
каскадом в ріку Бистриця вливається потік Бухтівець, відомий своїм водоспадом у
селі Букове.
Звідси через село Постоята до Надвірної —
рукою подати. Повертаємося у буденний світ асфальту, загазованого повітря і
шумних вулиць. Хоча рівна дорога й сухий велосипед тішать око, в душу все ж
закрадається туга за примхливою карпатською стежкою.
Короткий опис маршруту:
село Татарів (750 метрів) — село
Поляниця — гірськолижний комплекс-містечко «Буковель» — перевал Столи (1100 метрів) — село
Бистриця — село Пасічна — місто Надвірна (приблизна висота 430 метрів). Приблизна
довжина — 60–65 кілометрів.
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
| 
