ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ НЕГАТИВНИМИ ЧИННИКАМИ СУЧАСНОГО ТУРИЗМУ
Постановка проблеми і її зв'язок з державними науковими програмами.
У ХХ столітті туризм отримав значний розвиток і став масовим
соціально-економічним явищем міжнародного масштабу. Високі темпи
зростання туризму, і його зв'язок з багатьма сферами людської
діяльності вимагають уважного вивчення його дії на суспільство.
Діяльність державних і суспільних організацій, здійснююче управління і
регулювання туристичною діяльністю, направлена на збільшення прибули за
рахунок збільшення потоку туристів при цьому не завжди належна увага
приділяється плануванню і контролю. Щоб контролювати розвиток туризму і
управляти їм необхідно уміти активізувати слушні моменти і систематично
усувати виникаючі проблеми.
Зміст статті відповідає перспективним планам
розвитку туризму «Програма розвитку туризму в Україні до 2005 року»,
«Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року».
Мета статті - розглянути основні аспекти управління негативними чинниками туризму.
У літературі є ряд публікацій, присвячених
управлінню негативними чинниками у сфері туризму. Єдиним автором, що
сфокусував уваги саме на негативних чинниках розвитку туризму і
загальних передумовах управліннями ними, є Г.М. Алейникова [1], але в
її роботі представлений не повний перелік негативних чинників, відсутня
систематизація розглянутих чинників. А.Ю. Александрова [2] розглядає
деякі аспекти негативного впливу ТНК на країни-реципієнти, але не
зачіпає інших дій міжнародного туризму (нелегальна міграція,
секс-туризм і так далі). М.М. Марінін [4] робить акцент на проблемі
«секс-турізма», а також на розробці мерів безпеки міжнародного туризму.
В.С. Сенін [6], розглядаючи статті доходів і витрат міжнародного
туризму, указує на часті випадки їх незбалансованості в деяких
курортних центрах. Допомогу (7) пропонує системний метод, розроблений
ВТО і заснований на виявленні об'єктів, видів дій на них і
нейтралізації негативних проявів, але рекомендації носять дуже
загальний характер, і потребують коректування відповідно до місцевої
специфіки. А.П. Юр'єв [8] приводить перелік негативних дій екологічного
характеру і деякі заходи по їх нейтралізації, при цьому практично не
приділяється увага діям соціального, культурного і економічного
характеру. У джерелах [9] і [10] приведені статистичні дані за
наслідками туристичної діяльності в Україні і АР Крим.
Україна є активною учасницею туристичного ринку. За
2002 рік було прийнято 13505284 туристи, зокрема 6326325 іноземних
громадян, що на 815540 чоловік більш ніж в 2001 році [8,с. 4].
Зарубіжні країни в 2002 році відвідало 302632 туристів, в 2001 році їх
кількість склала 271281 чіл [8, с.21]. АР Крим займає лідируюче місце в
Україні по обслуговуванню іноземних (161363), внутрішніх (319064)
туристів і екскурсантів (834895) [8, с.36]. Приведені статистичні дані
показують на позитивну динаміку розвитку туристичного бізнесу в Україні
і АР Крим, і відповідно на збільшення його впливу на економіку країни.
Індустрія туризму розвивається в тісному зв'язку з
багатьма сферами людської діяльності. Позитивна роль туризму в житті
суспільства дуже велика, і включає не тільки економічні, але і
соціально-культурні аспекти. Але при управлінні туристичною діяльністю
необхідно пам'ятати не тільки про позитивні, але і негативні дії
туризму.
Негативні чинники виявляються при стихійному
розвитку туризму без урахування об'єктивних законів розвитку в системі
«человек-окружающая середовище», а також соціально-політичній
обстановці в суспільстві і окремих регіонах миру [1, с.37]. Існуючі
негативні чинники можна класифікувати залежно від сфери, на яку вони
роблять вплив.
До чинників економічного характеру можна віднести наступне:
1. Невідповідність доходів і витрат, тобто прибуток
від туризму не завжди отримують ті, хто несе витрати. У Іспанії вигоди
від розвитку інфраструктури туризму отримують в основному іноземні
компанії, а місцеве населення несе витрати на її створення [2, с. 439].
Прагнучи привернути інвестиції ТНК в сферу туризму України необхідно не
допустити монопольного положення на ринку туризму іноземних компаній,
які можуть не тільки обмежити конкуренцію, але і перешкоджати виходу на
ринок вітчизняних компаній.
2. Надмірний вивіз валюти за рубіж, що
по-перше є слідством залучення іноземних робочих для будівництва
об'єктів туристської інфраструктури, а по-друге результатом переважання
зарубіжного (виїзного) туризму над іноземним (в'їзним). У АР Крим
будівництво багатьох туристських об'єктів здійснювалося за участю
іноземних робочих (пансіонат «Планета» м. Евпаторія). Кількість поїздок
українських громадян за рубіж також збільшується (темп приросту в 2002
в порівнянні з 2001 склав 11,6%), що з одного боку може розглядатися як
підвищення добробуту українських громадян, а з іншого боку збільшення
вивозу валютних засобів за рубіж.
3. Підвищене навантаження на
існуючу інфраструктуру, що безпосередньо пов'язана з витратами на її
зміст. Місцеві органи самоврядування повинні витрачати додаткові кошти
на утримання інфраструктури приймаючого місця.
4. Порушення балансу
ринку («імпорт інфляції»), коли прибуття великої кількості туристів з
високою купівельною здатністю приводить до підвищення ціни на тих, що
мають підвищений попит товари. Підвищення ринкових цін на продукти
харчування в «високий сезон» на 15-25% спостерігається практично у всіх
курортних містах Криму.
Соціально-культурний характер носять чинники, що
роблять негативний вплив на устрій життя місцевого населення, його
культуру і традиції.
1. Комерціалізація, втрата самобутності і оригінальності у виробах місцевих майстрів;
2. Вторгнення туристів у внутрішнє життя храмів, профанація релігійних традицій;
3.
Збиток археологічним, історичним і архітектурним пам'ятникам із-за
неправильного користування, надмірного потоку туристів, що перевищує
пропускний потенціал або неприйнятної забудови.
До негативних екологічних дій туризму відносяться:
1. Забруднення вод унаслідок неправильного розвитку систем каналізації і видалення твердих відходів;
2.
Забруднення повітря зважаючи на надмірне вживання в туристичних зонах
транспортних засобів з двигунами внутрішнього згорання, а також шумове
забруднення (літаки, катери і судна на підводних крилах, надмірна
кількість транспортних засобів);
3. Проблеми видалення сміття в природних місцях, курортних центрах, на туристичних об'єктах.
4. Порушення екології природних зон унаслідок необгрунтованої забудови об'єктами туристської інфраструктури.
5.
Погіршення естетики ландшафтів із-за невдало розташованих об'єктів
туристської індустрії, невмілого їх поєднання з місцевими ландшафтами і
живописними видами, використання дуже великих і яскравих рекламних
вивісок [8, с. 98].
6. Екологічні ризики і проблеми, що пов'язані із
землекористуванням і виникають в наслідок невдалого планування,
розміщення, проектування і будівництва туристичних об'єктів і
підприємств
До чинників кримінального характеру можна віднести:
1. Можливість використання туризму як каналу
проведення підривних дій (терористичних актів), в період загострення
відносин між державами;
2. Нелегальна міграція робочої сили,
особливо масовим це явище стає в районах з низьким рівнем зайнятості
населення (західні області України);
3. Організація «секс-турізма»,
проблема якого вирішується на міжнародному рівні. Починаючи з 70-х
років ХХ століття в розвинених країнах почало відбуватися зростання
спеціалізованих груп в регіон Південно-східної Азії, де туристам
надавалися послуги певного характеру. Поступово проблема переросла
регіональний рівень і перетворилася на світову. Крім морального і
етичного аспекту дана проблема набула характеру реальної небезпеки
із-за розповсюдження Віл-інфекції.
Існують також чинники риски, пов'язаним безпосередньо з життям і здоров'ям туристів, які зв'язані:
- високим рівнем травматизму активних видів туризму;
- інфекційним захворюваннями і низьким рівнем санітарного обслуговування в станах в країнах, що розвиваються.
Виводи і пропозиції. Управляючи туризмом на
макрорівні необхідно приділяти серйозну увагу плануванню, для того, щоб
по можливості уникнути негативних чинників або мінімізувати їх. Багато
туристичних регіонів розвиваються без перспективних планів, але навіть
при плануванні із змінами обставин з'являються нові проблеми, які
необхідно систематично усувати. Для ефективного управління туризмом і
забезпечення бази даних для маркетингу, розвитку і контролю необхідно
створити туристичну інформаційну систему кожного туристського регіону
країни.
Системний метод, прийнятий ВТО, заснований на
виявленні галузей господарства, об'єктів, соціальних категорій і
аспектів, економічних і інших показників, що пов'язаних з розвитком
туризму і піддаються як позитивним, так і негативним діям.
На основі даного методу на державному і на місцевому
рівні необхідно виділити і систематизувати можливі негативні чинники,
використовуючи міжнародний досвід розвитку туристичних центрів і
розробити заходи їх пом'якшення і нейтралізації. У цей процес повинні
бути ваблені громадські організації, професійні асоціації і
безпосередньо підприємства туристкою індустрії. За допомогою
спеціальних програм місцеві жителі повинні бути проінформовані зі всіма
позитивними і негативними наслідками, з якими може бути зв'язане
розвиток туризму в їх регіоні. Не менш важливий познайомити туристів з
місцевими звичаями, нормами поведінки і прищепити їм пошану до
навколишнього середовища і населення приймаючого місця, що багато в
чому вирішить питання їх безпеки.
| 
