Особливо це стосується наркобізнесу.
Щорічні доходи
злочинних організацій, які проводять і поширюють наркотики по всьому
світу і які отримали назву «Міжнародна наркотична індустрія»,
перевищують 0,5 трлн. дол. США. Це більше вартості всієї валюти США.
Спільність
наркобізнесу має власні озброєні сили і розвідки, банки, морські судна
і авіацію. Вона поширює свій вплив, використовуючи різні методи - від
таємних підривних операцій до військових зіткнень.
Про силу міжнародної
наркомафії згадуємо тому, що вона, як відомо, активно шукає канали
впливу на пострадянські країни, намагається прокласти через них шляхи
постійного транспортування наркотиків.
За даними ФБР,
українські і американські кримінальні авторитети зустрічалися з метою
досягнення угод по встановленню каналів транспортування наркотиків з
азіатських регіонів до Східної Європи.
Якщо своєчасно не
будуть нейтралізовані тенденції інтеграції українських кримінальних
груп з міжнародною наркомафією, Україна може стати не тільки територією
транспортування наркотиків, але і зоною їх ширшого вживання, що матиме
свої украй небезпечні негативні соціальні наслідки.
Напівкримінальні
клани фактично контролюють в тій або іншій формі розділ всієї ліквідної
продукції українського виробництва, об'єми і види якої щорічно
зменшуються, в т.ч. із-за неповернення засобів, які повинні були
використовуватися на відтворення виробництва. Тільки у 1994 році до
України не повернулися 3,2 млрд. дол. США. 46% експортованій продукції
залишилися неоплаченими. На початку 1995 року майже 600 підприємств
мали заборгованість за експортну продукцію. (Дані Міністерства
економіки України, «Фінансова Україна», 15.08.95 р.).
Значна частина
накопиченого в Україні капіталу має кримінальне походження. Так, за
даними Центру соціологічних досліджень, опублікованим в журналі
«Сучасність», з 1000 багачів 82% заявили, що основним джерелом їх
капіталу сталі крадіжки, рекет, валютні операції, державна служба і
пов'язані з цим хабарі.
Все відмічене дає
підстави стверджувати, що кримінальні структури в Україні
розпоряджаються засобами, які сопоставіми з фінансовими ресурсами
держави.
Друге. Кримінальна
субкультура інтегрувалася у всі елементи державної системи, суспільства
в цілому, майже паралізувала їх здібність до самозахисту. Фактично, в
Україні не існує впливової соціальної сили, зацікавленої в боротьбі з
економічним і політичним криміналітетом, в ліквідації тіньового сектора
економіки.
Кримінально-тіньова діяльність на сьогодні економічно вигідна керівникам державних підприємств і підприємницьким кругам.
Нелегально накопичені засоби прямують на фінансування значної частини коштів масової інформації, окремих журналістів.
За рахунок іменно цих
фінансових джерел фінансуються безпосередньо або опосередкований в тій
чи іншій мірі практично всі політичні партії і рухи, незалежно від їх
спрямованості.
З тіньовими
структурами пов'язані практично всі рівні державних службовців і
депутатів. За інформацією СБУ, 60 відсотків мафіозних кланів мають
корумповані зв'язки в різних структурах влади і управління. У
корумпованих взаєминах знаходиться майже 40% підприємств і близько 90%
комерційних структур. Більше 60% доходів середнього службовця - це
хабарі.
Останнім часом активізувалися спроби інтеграції у владні інститути людей безпосередньо з кримінального середовища.
За даними експертів
УЦЕПІ, тільки в Криму під час останніх виборів депутатами Рад різного
рівня було вибрано близько 40 представників кримінальних угрупувань.
Про використання
органів влади кримінальними елементами для захисту від судового
переслідування свідчить і такий факт. По матеріалах комісій Верховної
Ради України за 4 роки (1990 - 1994 рр.) до кримінальної
відповідальності не притягало більше 500 депутатів місцевих Рад, які
звинувачувалися в скоюванні злочинів, у зв'язку з тим, що Ради не дали
на це дозволу.
Кожен 6-й депутат, якого намагалися притягати до кримінальної відповідальності, зробив 2 і більш за злочини.
Абсолютна більшість з цих депутатів (83%) - посадові особи.
У 1995 році органами
міліції встановлені злочини, до яких причетні 106 державних органів
влади, що служать, 79 співробітників правоохоронних органів, 30
народних депутатів різного рівня.
Відомі випадки спроб
утворення політичних організацій безпосередньо на базі кримінальних
угрупувань. Прикладом може бути створення в Криму
християнсько-ліберальної партії, яку очолював відомий кримінальний
авторитет.
Останнім часом з'явилися повідомлення, що криміналітет з країн СНД робить спроби вплинути на політичні сили в інших країнах.
Проти тіньової
економіки і криміналітету об'єктивно виступає велика частина громадян.
У Україні склався незвичайно високий рівень соціального зубожіння
населення. За даними Мінстата України, за гранню малозабезпеченості
(4,8 млн. крб.) знаходиться 72,1% громадян. Середню зарплату (8 млн.
крб.) отримує офіційно 1,7% населення. Більше 9 млн. крб. - 4,5%
населення.
Але на сьогоднішній
день ці люди не мають надійних механізмів протидії криміналітету. Їх
волевиявлення під час виборів носить одноразовий характер, не гарантує
в нинішніх умовах реалізацію новообраною владою своїх передвиборних
зобов'язань.
Крім того, «п'ята
влада» має необмежені можливості в умовах відсутності дієвих механізмів
антикримінального контролю за рахунок матеріального стимулювання швидко
рекрутувати в свої ряди новообраних носіїв влади і нових державних
службовців.
Одночасно незабезпеченість підштовхує людей до нелегальної діяльності.
Так, по даними опиту,
проведеного «Социс-гелапом», в Україні в кінці 1995 року 16% населення
бачать можливість достатнього заробітку в рекеті, крадіжках,
кримінальній діяльності, ще 15% - в здійсненні валютних операцій.
Третє. Про можливості криміналізації суспільства свідчать і статистичні дані, що характеризують розвиток злочинності.
Так, за станом на грудень 1995 року в Україні було зареєстровано більше 580 тис. злочинів (на 13,5% більше, ніж в 1994 р.).
Зафіксовано 1840 фактів хабарництва, що на 19,4% більше, ніж минулого року.
При цьому кількість економічних злочинів постійно зростає.
1991 - 34838 (+15,2%)
1992 - 36860 (+5,8%)
1993 - 41253 (+11,9%)
1994 - 57500 (+13,5%)
9 місяців 1995 р. - 57500 (+34,4%).
Ці статистичні дані
не тільки свідчать про зміцнення загальнокримінального потенціалу в
державі, але і підтверджують тезу, що в 1995 р. тенденцію
криміналізації суспільства зломити не вдалося.
Четверте. Мафіозні
утворення встановлюють і розвивають міжнародні зв'язки. Це стосується
не тільки ділків тіньової економіки, але і організованих злочинних
груп. Ця тема була однією з основних на Центральноєвропейському
симпозіумі з проблеми боротьби з міжнародними організованими злочинними
угрупуваннями, який проходив в грудні 1995 року в Будапешті.
Тут наголошувалося,
що так звані євроазіатські кримінальні угрупування, які недавно виникли
на пострадянському просторі, придбали значні сили, швидко поширюють
свою діяльність на інші країни, складають серйозну проблему для
підтримки правопорядку в цих країнах.
У матеріалах
конференції підкреслюється, що дії більше 300 злочинних угрупувань, які
сформовані на території колишнього СРСР, носять міжнародний характер.
За даними МВС
України, тільки в 1995 році розкрито 115 кримінальних економічних
угрупувань, які мали міжнародні контакти, 67 з них ліквідовано.
За даними ФБР, тільки в США виявлена широка діяльність щонайменше 25 злочинних груп.
У Польщі, Словаччині,
Угорщині, Німеччині активність кримінальних угрупувань, створених в
країнах СНД, вимушує приймати адекватні заходи не тільки правоохоронні
органи, але і обуславлівать політичні рішення на рівні урядів цих
держав.
Недавно, за
свідченням зарубіжної преси, після невдалої спроби що був
і.о.премьер-міністра України Е.Звягильського розмістити в одному з
ізраїльських банків близько 300 млн. дол. готівкою, уряд цієї країни на
закритому засіданні ухвалив спеціальне рішення, яке передбачає істотне
посилення протидії мафії з колишнього СРСР.
У цьому контексті
заслуговує уваги і оцінка міжнародної діяльності організованих
злочинних груп, яка прозвучала на IX Конгресі з боротьби із
злочинністю, який був проведений в травні 1995 року в Каїрі під егідою
ООН. Там наголошувалося, що організована злочинність використовує
найсучасніші технології і у багато разів ефективніше використовує
міжнародні зв'язки, чим держави, об'єднані в ООН.
Такий рівень
співпраці досягнутий завдяки корумпованим носіям державної влади
багатьох країн, які встановили постійні зв'язки зі світом злочинності.
Природно, що за всіх
згаданих умов правоохоронні органи об'єктивно не здатні нейтралізувати
загрозливе зростання впливу «п'ятої влади» на суспільство, узяти на
себе функції його всецелого оздоровлення і очищення економічної і
державно-політичної системи. Тим паче, що органи правопорядку, особливо
в наших умовах, коли правові традиції ще незрілі, взагалі безсилі, якщо
мова йде про корупції або напівлегальному сприянні сумнівній діяльності
на найвищому державному рівні.
Кримінальні
розслідування, що проводяться проти найближчого оточення найвищих (у
минулому або по нинішньому стану) посадових осіб, уряду, народних
депутатів, - пряме свідоцтво, що криміналітет досяг і цих ешелонів.
Розслідування такого рівня кримінальних справ або службових порушень
вимагає спеціальної процедури, спеціально створених слідчих інститутів.
Така практика у нас відсутня. І це одна з головних причин провалу так
званих гучних справ.
Нове політичне
керівництво виявилося нездібним забезпечити в новому об'ємі реалізацію
проголошених гасел, виконання завдань, поставлених Президентом. Так з
мерів, визначених розділом держави в згаданій доповіді 30 січня
1995 р., більше 2/3 не здійснено взагалі або реалізовано частково.
Один з головних
прорахунків, допущених під час організації новою владою боротьби з
криміналізацією суспільства, полягав в тому, що ставка робилася
виключно на правоохоронні органи, а не на утворення нової системи
інститутів боротьби з «п'ятою владою», які б комплексно охоплювали всі
сфери її діяльності.
У боротьбі з «п'ятою владою» повинні брати участь практично всі інститути держави, а не тільки його органи правопорядку.
В той же час, не можна не помічати істотної вади в правоохоронній системі.
Її структура, форми і
методи діяльності якісно відстають від розвитку суспільства, залишилися
такими, якими були в соціалістичній державі.
Крім того, необхідна
не тільки реорганізація існуючих правоохоронних систем, але і утворення
нових, спеціально організованих для такого роду діяльності інститутів.
Рік тому Президент доручив в місячний термін підготувати вирішення про
створення національного бюро розслідувань. Воно не створене і до цього
дня. Не створена і контрольна палата при Президентові України.
За минулий рік не
вдалося істотно розширити і відновити правову базу боротьби з
організованою злочинністю. Парламентом більше року розглядався закон
про боротьбу з корупцією. Не прийняті відповідні норми законодавства,
які дозволили б ефективно боротися з організованими злочинними
угрупуваннями.
Всього з 28
законопроектів, визначених на січневому 1995 р. розширеному засіданні
Комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією і
організованою злочинністю, як першочергові і необхідні для активізації
цієї боротьби прийняті Верховною Радою тільки 6.
Експерти УЦЕПІ
вважають, що недосконалою була тактика і організація діяльності
оперативно-слідчих груп. Вона принципово відрізнялася, наприклад, від
організації роботи аналогічних груп в узбекистані в кінці 80-х років,
які досягли конкретних результатів. І це також одна з причин того, що з
майже 50 гучних справ, збуджених за останні роки, жодне не має
остаточного вироку суду.
Але справа не тільки
у відсутності відповідної підготовки у вітчизняних криміналістів,
неадекватності законодавчої бази сучасному розвитку злочинності,
корумпованості правоохоронних органів. Головне в тому, що «п'ята влада»
не ослаблена, вона здатна всіма, без виключення, методами захищати
своїх представників.
Згадані 50 справ не
змінили б криміногенну ситуацію до кращого, але вони повинні були
продемонструвати, що нове керівництво не тільки хоче, але і може
боротися з криміналітетом, в т.ч. у вищих ешелонах влади.
Не реалізовано і
завдання Президента щодо прогнозування нового вигляду злочинів. У січні
минулого року соответствущие органи, наприклад, попереджалися
безпосередньо керівництвом держави про можливість шахрайства із
страховими і трастовими компаніями. Контрольними і правоохоронними
органами ця вимога була проігнорована. Як наслідок, за даними МВС
України, сума внесків, незаконно привласнених в результаті трастових
операцій тільки по 34 розкритим випадкам, складає 300 млрд. крб., 17
млн. дол. США, 1,224 млн. Dм.
Експерти УЦЕПІ
вважають, що на сьогодні готовність всіх відповідних органів
протистояти злочинам, зв'язаним з використанням електронної техніки в
банківських установах, недостатня.
У Україні не існує
надійних механізмів захисту свідків, що проходять у справах, пов'язаним
з діяльністю організованих злочинних груп. Так кожен п'ятий
пострадавший від здирства відмовився від своїх первинних свідчень.
Не були прийняті, як
передбачалося, і заходи по значному підвищенню кваліфікації кадрів, що
займаються особливо небезпечними економічними злочинами.
За нашими даними, за
останні роки, наприклад, в прокуратурі України працівники слідства
жодного разу не збиралися для обміну досвідом.
Не були виділені, як передбачалося, і валютні засоби на всесторонню підготовку фахівців за кордоном.
Президентом були
проголошені пріоритети фінансування правоохоронних органів. Але
сьогодні ці інститути держави знаходяться, без перебільшення, в
жалюгідному стані.
Так, МВС України в
1995 році отримало лише 40% коштів, необхідних на його зміст. Воно
тільки на 67% забезпечене зброєю, на 52% - боєприпасами, на 57% -
засобами зв'язку, на 41% - одягом, на 26% - засобами бронезащити і
активної оборони, на 21% - паливно-мастильними матеріалами. Більше 10
тис. одиниць автомобільної техніки вичерпали експлуатаційні ресурси і
підлягають списанню. У 1996 році передбачається виділити МВС лише
третина засобів, необхідних для його функціонування.
Спеціальна техніка,
засоби зв'язку і зброя, автомобілі, використовувані сучасними
злочинними угрупуваннями, як правило, значно кращої якості, ніж ті, що
є на озброєнні правоохоронних органів.
Ефективна протидія
організованій злочинності не може здійснюватися без необхідного
матеріально-фінансового забезпечення кожного пункту відповідної
загальнонаціональної програми. Окреме додаткове фінансування згаданих
мерів в цілому не передбачалося. І це також одна з основних причин
зриву настання на «п'яту владу».
Якими можуть бути узагальнювальні виводи?
1. Новому політичному
керівництву не вдалося зупинити криміналізацію держави і суспільства.
На сьогоднішній день ці процеси представляють загальнонаціональну
загрозу, приводять до виходу з-під контролю економіки, виснажують її,
сприяють розвитку кримінальної надбудови. Криміналітет в Україні став
явищем політичним. «П'ята влада» по окремих параметрах порівнялися з
державною.
Загрозлива
криміналізація економічного і політичного життя в Україні підриває її
міжнародний авторитет, створює сприятливі передумови для посилення
авторитарних тенденцій, об'єктивно є базою для появи нової тоталітарної
держави. Причому, як свідчить досвід, диктаторські режими різного
політичного забарвлення, дійсно, пригнічували економічну і
державно-політичну криміналізацію, але за рахунок суцільного контролю
над економікою (в т.ч. і ринкового типу), обмеження має рацію і свобод
громадян, демократії в цілому.
Всі ці тенденції вимагають адекватної протидії
2. У нової державної
влади не було шансів на швидкий успіх. Боротьба з тіньовою владою і її
кримінальною надбудовою безпосередньо пов'язана з глибинними реформами,
тривалими і широкомасштабними антикримінальними заходами.
Нове політичне
керівництво недооцінило реальні параметри і можливості «п'ятої влади» і
тіньової економіки, не змогло забезпечити в повному об'ємі реалізацію
проявленої політичної волі по боротьбі з корупцією і організованою
злочинністю.
У другій половині
1995 року ця активність пішла на спад, і сьогодні, фактично, зведена до
рівня активності попереднього керівництва.
Цей і ряд інших
непрямих ознак, наприклад кадрова політика, свідчать, що «п'ята влада»
відновлює свої позиції у вищих ешелонах держави, частково втрачених
після оновлення органів влади в ході демократичних виборів.
3. Правоохоронні
органи нездібні самостійно знищити ракову пухлину суспільства -
організовану злочинність і корупцію. У цю боротьбу повинна включитися
держава в цілому, сформувати відповідну і перш за все нову систему
органів протидії криміналізації суспільства - від парламенту, уряду до
регіональних управлінь МВС, застосовувати принципово нові технології
цієї боротьби, забезпечити їх відповідне фінансування.
4. У боротьбі з
«п'ятою владою» повинно брати участь не тільки держава, але і
суспільство в цілому, як правило, своїми специфічними методами.
Діяльність засобів масової інформації («четвертій владі») повинна бути
перш за все направлена на аналітичне освітлення цього явища, створення
сприятливого суспільного і морального середовища для боротьби з ним, на
формування дійсно цивільною правосознательності. З цією метою доцільно
створити спеціальні фонди підтримки журналістів, що пишуть на ці теми,
заснувати премії, якими б нагороджувалися автори якнайкращих публікацій
року.
Які невідкладні заходи необхідно було б прийняти для нарощування потенціалу антикримінальної боротьби.
1. Розробити
загальнонаціональну президентську програму боротьби з організованою
злочинністю, яка була б затверджена парламентом і фінансувалася по
окремому рядку державного бюджету.
2. Створити на постійній основі
спеціальні парламентсько-урядові групи по дослідженню проблем тіньової
економіки і організованої злочинності.
Заснувати аналітичний центр по цих проблемах при Президентові України.
3. Розробити методики
визначення параметрів тіньової економіки. Врахувати її показники при
формуванні планів-прогнозів розвитку України на наступний період.
Сформувати модель і програму конкретних мерів поступального виведення
економічної діяльності, яка не має або не може мати кримінального
характеру, з неофіційного сектора.
Ця модель повинна
базуватися на заходах економічного характеру, пов'язаних з оптимізацією
податкової політики, валютно-фінансового регулювання з одночасним
посиленням переслідування за економічні правопорушення. Для цього також
було б доцільно створити сумісну урядово-парламентську робочу групу.
4. Реорганізувати що існують і сформувати нові органи боротьби з криміналітетом. Це могло б передбачати:
- створення національного бюро розслідувань, як органу боротьби з організованою злочинністю і корупцією;
- утворення контрольної палати при Президентові України на базі державної служби контролю при Мінфіні України;
-
повернення до практики, коли Президентом України очолюється
Координаційний комітет з боротьби з корупцією і організованою
злочинністю при Президентові України;
- створення вертикалі
підрозділів МВС по боротьбі з організованою злочинністю, виведення їх з
підпорядкування регіональним управлінням МВС;
- освіта при
генеральному прокуророві оперативного координаційного радого з боротьби
з корупцією і організованою злочинністю, до якого увійшли б заступники
керівників МВС і СБУ;
- створення спеціального центру по боротьбі з
тероризмом в рамках СБУ, з аналітичними структурами і підрозділами
спеціального призначення (за зразком «Альфи» в Росії);
- створення
спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю при
міністрові внутрішніх справ і розділу СБУ з особливим режимом їх
діяльності;
- підстава інституту кримінології при Координаційному
комітеті з боротьби з корупцією і організованою злочинністю при
Президентові України.
5. Передбачити в
новій Конституції України, що генеральний прокурор обирається на 5
років і звільняється з посади за представленням Президента парламентом
України.
Міністр внутрішніх справ, голова СБУ призначаються Президентом за узгодженням з парламентом.
Це значно підвищило б їх політико-правову захищеність.
6. Передбачити
обов'язкові щорічні звіти Президента, керівників правоохоронних
відомств по боротьбі з організованою злочинністю в парламенті України.
7.
Розробити програму законодавчого забезпечення боротьби з корупцією і
організованою злочинністю, передбачити розгляд законопроектів по цих
питаннях в першочерговому порядку.
8. Повернутися до ідеї напряму на
тривалий термін (від 3-х місяців до 1 року) спеціальних міжвідомчих
оперативних груп центрального підпорядкування в регіони з підвищеною
криміногенною активністю.
9. Виділити додаткові кошти на утримання
спецпідрозділів, ввести високі ставки страхування життя і премії за
кожні п'ять років добросовісної служби співробітникам цих підрозділів.
10. Розробити програму захисту свідків. Передбачити її законодавче і матеріально-фінансове забезпечення.
11. Продовжити практику ротації керівників регіональних управлінь СБУ і МВС.
12.
Створити спеціальний міжвідомчий центр по підготовці кадрів для
боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Розробити програму
максимального оновлення кадрів спецпідрозділів по боротьбі з
організованою злочинністю за наступних 3 - 5 років.
13. Ініціювати
проведення в Києві в 1996 році міжнародної конференції закритого типу
по питаннях боротьби з організованими злочинними угрупуваннями.
При цьому необхідно
чітко уявляти, що ця антикримінальна боротьба, навіть за умови
максимальної мобілізації здорових сил держави і суспільства, буде
тривалою і виснажливою. Вона пов'язана із значними і моральними,
політичними і матеріальними втратами.
Але альтернативи не
існує. Витіснення «п'ятої влади» - це єдиний шлях України до
цивілізованої, демократичної і правової держави.
| 
