The article is devoted to the business of the Excursion State Joint-stock Company "The Soviet Tourist”. The company was the greatest tourist excursion organization in USSR in 1928-1930 s. Particular attention was given to quantitative and qualitative indices which "The Soviet Tourist’s” work in the Crimea. The Crimean materials helped to describe the conflict between "The Soviet Tourist” and the Association of Proletarian Tourism and to show the consequences of this dispute.

Ключові слова: туризм, екскурсія, маршрут, Крим, СРСР, tourism, excursion, the Crimea, the USSR

Актуальність і розробленість проблеми. Останнім часом все очевидніше стає необхідність вивчення такого недостатньо дослідженого до цих пір компоненту вітчизняної історії, як минуле туризму в Україні [1, с. 3, 5]. Нечисленна література радянського періоду з цього питання відрізняється відвертою тенденційністю і носить явний відбиток комуністичної ідеології, що панувала в СРСР. Як приклад можна привести властиву їй негативну оцінку діяльності Екскурсійного державного акціонерного суспільства «Радянський турист» (далі «Сов-тур»), що існував в 1928-1930 рр. Услід за ідеологами т.з. «пролетарського туризму» початку 30-х рр. В. П. Антоновым-саратовским, Л. М. Гурвічем, Н. У. Криленко, радянські історики звинувачували цю організацію в аполітичності, «делячестве», обмеженості обслуговуваного їй туристсько-екскурсійного контингенту [2, с. 78-80]. Подібні твердження присутні і в роботах деяких сучасних російських дослідників [3, с.100-111]. Перший навчальний посібник по історії туризму в Україні, що побачило світло в 2002 р., більш нейтрально оцінює діяльність «Совтура», хоча і тут помітно деякий вплив історіографічної традиції, що склалася [4, с. 47-49].

У зв'язку з цим очевидною представляється необхідність освітити туристсько-екскурсійну роботу «Совтура» в Криму, спираючись, переважно, на опубліковані і неопубліковані джерела, що збереглися, що і є метою даної статті. Вибір як приклад саме кримського напряму діяльності «Совтура» обумовлений двома причинами. По-перше, в даний період Крим був одним з найважливіших туристсько-рекреаційних регіонів СРСР. По-друге, в повному об'ємі робота «Совтура» здійснювалася лише в межах РРФСР (до складу якої входила Кримська АССР). Тому, Кримський півострів був єдиним складеним частина сучасної території України, де велася ця робота. Поставлена мета дозволяє позначити декілька завдань, що стоять перед даним дослідженням, а саме: освітити обставини виникнення «Совтура» і завдання, що стояли перед ним; визначити кількісні і якісні показники його туристсько-екскурсійної діяльності в Криму; проаналізувати суть і хід конфлікту між «Совтуром» і Суспільством пролетарського туризму, що привів до злиття цих організацій.

В середині 20-х рр. ХХ в. основна робота по розвитку туристсько-екскурсійної справи на кримській землі велася спеціалізованими установами Народного комісаріату освіти РРФСР [5]. До 1928 р. назріла необхідність реорганізації системи управління туризмом в країні. Якщо раніше основний контингент мандрівних складали педагоги і що вчаться, то тепер все більший інтерес до туризму починають проявляти робочі промислових підприємств, а також селяни. Органи державної влади Радянського Союзу всіляко сприяли «пролетаризації» туристсько-екскурсійного руху. Дальні поїздки, краєзнавчі екскурсії і походи стають невід'ємною частиною культурно-освітньої і ідеологічної роботи серед трудящих. Одночасно, очевидною стає необхідність подальшого вдосконалення матеріально-технічної бази радянського туризму, залучення нових фінансових потоків в цю сферу суспільного життя [6, с. 154-157].

Статут «Совтура» був затверджений Економічною радою РРФСР 17 березня 1928 р. Засновниками знов створеної організації виступили загальноросійські наркомати освіти, охорони здоров'я, торгівлі, внутрішніх справ, але загальне керівництво її роботою покладалося на Народний комісаріат освіти РРФСР [7]. «Совтур» мав право створювати будь-які туристсько-екскурсійні маршрути по території країни, обладнати спеціальні бази для прийому групових екскурсій і туристів-одинаків [8]. При цьому на нього повністю покладалося не тільки матеріальне, але і «культурно-політичне» обслуговування туристів і екскурсантів в дорозі. Особливо підкреслювалося, що екскурсоводи, групповоди і інші працівники «Совтура» при проведенні подорожі або екскурсії «повинні чітко виявити елементи нового соціалістичного будівництва у всіх областях життя, протиставивши їх віджилим формам старої економіки, старому побуту і старій національній політиці» [9, с. 4, 6, 8].

Правління «Совтура», фактична діяльність якого почалася лише з 1929 р., надавало велике значення кримському напряму своєї роботи. У керівному апараті суспільства існувала посада «уповноваженого по Криму» (у 1929-1930 рр. її займав А. Н. Казановський), штаб-квартира якого розташовувалася в м. Ялті. З 29 маршрутів планових подорожей по СРСР, «Совтуром», що пропонувалися, в 1929 р., 5 проходило по території Кримського півострова. Географічно вони охоплювали Південнобережний, Південно-західний, Східний і Центральний Крим. Тривалість цих маршрутів складала 10-20 днів, а їх вартість коливалася від 43 до 100 крб. [10, с. 43-58]. За цю плату туристи забезпечувалися приміщенням для нічлігу, живленням, екскурсійним і культурно-масовим обслуговуванням. Для переміщення від одного екскурсійного об'єкту до іншого використовувалися кінні екіпажі (лінійки), автомобілі, пароплави, катери, але певна частина шляху долалася пішки. Так, неодмінним атрибутом найпопулярніших маршрутів «Кримський південнобережний» і «Кримський основний» був екскурсійний перехід з Алупки до Ялти через Місхор - Ореанду - Лівадію, під час якого розкривалася тема: «Від царських палаців і феодальних маєтків - до санаторіїв і будинків відпочинку трудящих» [10, с. 46-53].

Помітні зміни в схему дальніх маршрутів «Совтура» були внесені в 1930 р. Загальна їх кількість досягла 77, а по Криму тепер проходило 21 маршрут. Вперше з'явилися маршрути по Західному Криму і спеціальні тури для жителів України, Північного Кавказу, Сибіру з продовженим терміном перебування біля моря. Новинкою став і комбінований Кримсько-кавказький маршрут: Севастополь - Ялта - Сочі - Червона поляна - Батумі - Туапсе. Крім того, були розроблені тематичні маршрути для знайомства з досягненнями промислового і сільськогосподарського виробництва в Кримській АССР [11, с. 78, 81-103, 144-145].

Мережа кримських маршрутів «Совтура» спиралася на 18 турбаз, створених в Алупці, Алушті, Байдарах (Орлине), Балаклаве, Бахчисараї, Гурзуфе, Керчі, Коккозах (Соколине), Севастополі, Сімферополі, Судаку, Тавеле (Краснолесье), Феодосії, Ялті і на горі Ай-петрі. Їх загальна місткість складала 2650 місць. За фіксовану плату живлення і нічліг на «совтуровських» базах могли отримати самодіяльні туристи, мандрівні по самостійно вибраному маршруту, без путівок яких-небудь організацій. Крім того, в Алупці, Алушті, Балаклаве, Гурзуфе, Місхоре, Севастополі, Сімеїзі, Судаку і Ялті існували екскурсійні контори і агентства «Совтура». Тут можна було записатися на участь в різноманітних краєзнавчих екскурсіях, отримати необхідну інформаційну довідку або консультацію по питаннях туризму [12, л. 10; 13, С. 311-314].

Апарат уповноваженого «Совтура» по Криму складався з 129 співробітників, серед яких було 45 екскурсоводів. За 1929 р. по кримських планових маршрутах «Совтура» пройшло 3351 чіл. Крім того, пищу і дах на «совтуровських» базах отримало 78394 самодіяльних туристів, а в організованих суспільством краєзнавчих екскурсіях по Криму взяло участь 79000 екскурсантів. Таким чином, в 1929 р. туристсько-екскурсійними послугами кримських структурних підрозділів «Совтура» скористалося більше 160000 чіл. [12, л. 7об, 9-9об.]. За деякими даними, в той рік через Кримський півострів пройшло близько 25 % від загальносоюзного потоку туристів і екскурсантів [14, л. 97-98].

В кінці 20-х рр., на тлі відмови від продовження «нової економічної політики», органи радянської влади узяли курс на централізацію, уніфікацію і ідеологизацию туристсько-екскурсійного руху в СРСР. Так, 29 лютого 1928 р. ЦВК і СНК Кримською АССР прийняли сумісну ухвалу «Про зосередження всієї екскурсійної справи в Криму в органах Наркомпроса і культурно-просвітницьких установах». Згідно цьому документу органи народного утворення республіки отримували монопольне право на проведення будь-яких туристсько-екскурсійних заходів. З їх дозволу окремі види екскурсій могли проводитися також культурно-освітніми установами (наприклад, музеями і клубами), а також профспілками. Решті всіх державних, суспільних і господарських організацій, а тим більше приватним підприємцям, заборонялося ведення самостійної туристсько-екскурсійної діяльності [15]. Для порушників ухвали була передбачена відповідальність у вигляді штрафу розміром до 100 крб. або примусових робіт на строк до 1 місяця. Після ухвалення цієї ухвали «Совтур», що знаходиться у веденні Наркомпроса РРФСР, повинен був стати основним організатором подорожей, походів і екскурсій на території Кримського півострова. Не дивлячись на це різні кооперативи і артілі, під виглядом надання транспортних послуг, продовжували проводити екскурсії по Криму для приїжджих. Працівники санаторіїв і будинків відпочинку, фотографи і візники нерідко брали на себе функції гідів [16, л. 136]. «Совтур» намагався присікти цю незаконну діяльність, звертаючись в міліцію і прокуратуру [17; 18].

Проте, незабаром у «Совтура» з'явився набагато небезпечніший конкурент в особі Суспільства пролетарського туризму (далі ОПТ). Ця громадська організація об'єднувала головним чином комсомольську молодь, ратуючи за розповсюдження «пролетарського туризму», як особливої форми культурної революції і соціалістичного будівництва [19]. У туристсько-екскурсійній практиці ОПТ суспільно-політичний зміст явно домінував над господарськими питаннями, що помітно відрізняло його від «Совтура». При цьому обидві організації прагнули до монопольного права контролювати туристський рух в СРСР.

ОПТ створило свою власну мережу планових туристських маршрутів по країні, включаючи і Крим. По території Кримського півострова в 1929 р. проходило 2 з 16 його маршрутів. Обидва вони мали тривалість 15 днів, а їх вартість не перевищувала 40 крб., що було значно дешевше за «совтуровських» розцінки [20, с. 83-88]. Крім того, що знаходиться в м. Москві правління ОПТ направляло до Криму масові екскурсії робочих-ударників з крупних промислових центрів країни. У ряді кримських міст воно обладнало власні турбази, а також створило туристський табір Чам-агач поблизу Корєїза.

Одночасно, ОПТ почало активну «антісовтуровськую» пропаганду у пресі і на різних публічних заходах. У своїх статтях і мовах представники суспільства відкрито заявляли, що «Совтур» - проти класової політики в підході до екскурсантів, проти якої б то не було суспільної роботи в дорозі. Комерція, делячество - ось двигун «Совтура» [2, с. 79-80]. Саме тоді з'явився термін «совтуровщина», що став прозивним. Під ним розумілася крайня комерціалізація туризму і екскурсійної справи при повній відсутності в них ідейного змісту. При цьому ОПТ бравувало низькою вартістю своїх туристсько-екскурсійних послуг, хоча керівництво «Совтура» небезпідставно відзначало, що дешевизна ця досягалася лише шляхом погіршення якості обслуговування [16, л. 138]. Аналіз фінансових документів «Совтура», що збереглися, не дозволяє говорити про якусь надмірну комерціалізацію його діяльності. Навпаки, особам з місячним доходом менше 85 крб. путівки на всі «совту-ровськие» маршрути продавалися за ціною, що не покриває навіть їх собівартість. А ті, хто мав вищий дохід, набували путівки за ціною, не більше ніж на 10-15 % що перевищує собівартість туру [21, л. 22]. Навряд чи подібну цінову політику можна назвати «делячеськой», як це робили агітатори ОПТ.

Літом 1929 р. Наркомат робітничо-селянської інспекції Кримської АССР проводив перевірку діяльності туристських організацій республіки і виявив наявність «хворої конкуренції» між «Совтуром» і ОПТОМ [12, л. 1об.]. Вона виражалася в прагненні кожній із сторін «переманити» у конкурента найбільш цінних працівників, в першу чергу кваліфікованих екскурсоводів, отримати пріоритет при оренді приміщень і наймі транспорту. Обидві організації створювали паралельні один одному мережі туристських баз в одних і тих же районах півострова, що приводило до нераціонального використання фінансових ресурсів. Ситуацію посилювала і правова колізія, що склалася: ухвала ЦВК і СНК Кримською АССР від 29 лютого 1928 р. не передбачала здійснення екскурсійної практики якими-небудь громадськими організаціями, тоді як офіційно затверджений статут ОПТ дозволяв йому влаштовувати «екскурсії, прогулянки, подорожі по будь-яких маршрутах усередині СРСР» [22].

Учасники конфлікту апелювали до найвищих органів державної влади Радянського Союзу, сподіваючись вирішити його в свою користь [23, л. 34]. Ще в травні 1929 р. за посередництва Наркомпроса РРФСР між конкуруючими організаціями було поміщено угоду про розмежування дотичних сфер роботи. Згідно цьому документу «Совтур» визнавав своїм головним завданням обслуговування планових туристсько-екскурсійних маршрутів, тоді як ОПТ повинно було сконцентрувати свої зусилля виключно на організації самодіяльних походів і експедицій [24]. Але на практиці обидві сторони грубо порушували недостатньо чітко сформульовані умови угоди.

У Криму «Совтур» в порівнянні з ОПТ мав набагато розвиненішу матеріальну базу, мав в своєму розпорядженні значно велику кількість підготовлених туристсько-екскурсійних кадрів. Але його ідейні установки, згідно яким екскурсії і туристські подорожі повинні були служити в першу чергу культурно-освітнім і рекреаційним цілям, не відповідали інтересам керівництва країни, що йде по шляху встановлення тоталітарного режиму. В той же час біля керма ОПТ стояли видні державні і суспільні діячі В. П. Антонов-саратовский, Л. М. Гурвіч, Н. У. Криленко, які забезпечили йому заступництво у вищих ешелонах влади країни. 8 березня 1930 р. СНК СРСР прийняв ухвалу «Про злиття акціонерного суспільства «Радянський турист» з Суспільством пролетарського туризму і про створення Всесоюзного добровільного суспільства пролетарського туризму і екскурсій» (далі ОПТЕ). Цей документ припускав створення нового масового добровільного суспільства трудящих, таких, що цікавляться туризмом і екскурсіями, якому передавалися всі активи і пасиви як «Совтура», так і ОПТ. Основне завдання ОПТЕ визначалося як «максимальний розвиток туристського руху серед робочих і селянських мас і політичне керівництво цим рухом» [25, с. 103]. На практиці це означало створення централізованого органу управління туристсько-екскурсійною справою в СРСР, що формально є самоуправляємим суспільством, організованим на добровільних засадах. Його діяльність підкорялася ідеологічним установкам того, що був ОПТ, але при цьому активно використовувалася господарська інфраструктура колишнього «Совтура».

Таким чином, не дивлячись на нетривалий період свого існування, Екскурсійне державне акціонерне суспільство «Радянський турист» внесло свій вагомий, оригінальний внесок до розвитку туристсько-екскурсійної справи на кримській землі. Поза сумнівом, що діяльність «Совтура» мала не тільки негативні, як це намагалися представити деякі радянські автори, але і позитивні сторони. Дійсно, цією організацією було створено декілька десятків різноманітних туристсько-екскурсійних маршрутів по території Кримського півострова, турбаз, що спиралися на широку мережу, екскурсійних контор і агентств, здатних щорічно обслужити сотні тисяч мандрівних. Очевидно, що не дивлячись на деякі недоліки, робота «Совтура» в Криму мала творче значення і була «згорнута» по політичних мотивах.

[Івано-Франківськ]

[Івано-Франківськ]

[Гори]

[Драгобрат]

[Драгобрат]

[г. Ігровец]

[Драгобрат]

[Горгани]