Ретроспективний аналіз розвитку туризму в Україні
Протягом останнього десятиліття простежуємо зростання зацікавленості української громадськості проблемами туризму, зокрема – еволюцією мандрівництва і туризму. Обізнаність з великою спадщиною українського та європейських народів допомагає ліпше зрозуміти не лише розвиток мандрівництва в її історичному аспекті, але й численні туристичні прблеми сучасності.
Швидкому його розитку сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між державами і народами світу.
Масовий розвиток туризму дозволяє мільйонам людей значно розширити знання з історії своєї Батьківщини й інших країн, зробити їх більш стійкими, конкретними, правдоподібними, краще зрозуміти хід і значення окремих історичних подій і явищ, познайомитися з визначними пам'ятками тієї або іншої країни.
Важливу роль у вирішені поставлених завдань, як свідчить світовий досвід, відіграє еволюція туризму, який має зайняти належне місце в системі суспільного життя.
Грунтовим дослідженням в галузі туризму є праці В.Киф'як, Р.Ладижевської, в яких розкрито зміст, мету, завдання і розвиток туризму як галузі економіки; Л.Воронкової, Т.Дворової, Я.Луцького, В.Федорченка, М.Костриці, В.Обозного, які розглядають історію становлення туризму та ввадають туризм важливим засобом виховання молоді, розкривають зміст, мету, завдання і методику роботи в школі. В.Дехтяр – віддає перевагу проблемам мосового розвитку різноманітніх видів оздоровчо-спортивного туризму та шляхи їх вирішення.
Вивчення першоджерел і наукової літератури показує, що туризм як наукове поняття має давню історію становлення і утвердження в теоретико-практичній діяльності.
В сучасній науковій літературі з проблем туризму можна знайти різні підходи до питання періодизації історії туризму. Зокрема, можна виділити періодизацію В.Сопрунова, який поділяє розвиток туризму на чотири етапи. Протягом вчього ХІХ століття проходили процеси, що сприяли розвитку елітарного туризму і супроводжувалися зародженням спеціалізованих підприємств з виробництва і гостинних послуг. Перша половина ХХ століття означена становленням соціального туризму. Після Другої світової війни по сьогоднішний час іде розвиток масового туризму, формування туристичної індустрії як міжгалузевого комплексу з виробництва товарів та послуг для туризму. В основу даної періодизації покладено і якість критеріїв, техніко-економічні і соціальні припущення, а також цільові функції туризму на різних етапах розвитку.
Помітну стимулюючу роль у становлені туризму в Україні відіграла діяльність випускника Києво-Могилянської Академії Василя Григоровича Барського, який 24 роки провів у подорожах через Україну, Угорщину, Словаччину, Італію, Грецію, Сирію, Туреччину, Румунію і залишив їх опис під назвою «Странствования Василия Григоровича Барского по святым местам Востока»
Однак внаслідок політики винародовлення, яку окупанти впровадили на українських земях, можливості туризму недостатнь використовувалися для національного освідомлення українців. Аналіз ситуації дозволив М.Драгоманову відзначити: «Галичани – рід людей, які про свою батьківщину знають якнайменше». Це стосувалося українців і з інших територій.
Аналіз першоджерел і літератури показує, що І.Франко був палким прихильником і учасником багатьох мандрівок, які відіграли важливу роль у національному пробудженні українців. Так, у 1883 році він вирушив у подорож по селах та містах Галичини, організовану з ініціативи членів і духовних опікунів українського студентського товариства «Січ» у Відні. Цей захід, що використовувався студентами для виголошення рефератів, влаштування концертів, академій, І.Франко описав у своїй «Мандрівничій літописі»
Для здійснення «мандрівок», що їх започаткувала віденська «Січ», у 1885 році було створено спеціальний комітет, до якого увійшли, крім Франка, Є.Олесьницький, О.Нижаківський, К.Кахникевич та ін.
Після заборони польською владою товариства «Січ» у 1925 утворюється молодіжне об'єднання «Луг».
Належне місце в діяльності товариства «Луг» посідалипрогулянки та мандрівки. Упродовж 1928-1930 рр. «Луг» організовує багатоденні мандрівки по Бескидах, Горганах та Чорногорі. Ці мандрівки були масові. В деяких подорожах брали участь до 60 учасників.
Вищенаведене уможливлює висновок про те, що в перші десятиріччя ХХ століття проблеми туристичної роботи опиняються у центрі уваги найвідоміших українських громадських і культурно-освітніх діячів східного та західного регіонів України, які розробляють теоретико-методичні основи її організації в закладах, пов'язаних з туристичною діяльністю, і розглядають туризм як засіб розвитку національної самосвідомості підростаючих поколінь.
На сьогоднішній час розвиток туризму знаходится у великій залежності від стану економіки і геополітичних процесів як у даній кпаїні, так і в світі в цілому. В сучасному значенні туризмом називають діяльність, пов'язану з масовим туристичним рухом, його матеріальною базою, рівнем обслуговування, досягненнями туристів-спортсменів.
| 
