Вознесіння Господнє
На 40-й день після Великодня сталася подія, яку нарекли Вознесінням Господнім. У 2006 році православні святкують Вознесіння 1 червня, а католики – 25 травня; у 2007 і православні, і католики святкують Вознесіння 17 травня.
Поміщаємо тут дві статті Валентини Штинько з газети "Волинь" (дати невідомі). Частина інформації тут стосується народних традицій святкування Вознесіння, але ми зберегли цілісність статті.
У Євангелії від Луки читаємо: «І Він вивів за місто їх (учнів своїх) аж до Віфанії, і, взявши руки свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них і на небо возноситись. А вони поклонилися йому і повернулися до Єрусалиму з великою радістю».
День цей відзначається православною церквою як велике двунадесяте свято, а в народі його ще називають Знесення, Вшестя або й Щастя. Вознесіння належить до празників, котрі не мають певного числа, але співпадають із однойменним днем, яким неодмінно має бути четвер шостого тижня по Світлій неділі. Звідси й приповідка: «Не прийдеться на середу Вшестя».
Як відомо, Ісус являвся учням своїм протягом сорока днів після свого Воскресіння. Він оповідав їм про Царство Боже та про те, що Йому необхідно було знести свої муки.
У Євангеліях від Марка й Луки містяться лиш короткі відомості про цю велику подію, якою завершується земне життя Ісуса Христа. Про це описано в Діях Святих Апостолів. Зустрівшись із апостолами, Ісус Христос звелів, щоб вони не відходили з Єрусалима, а чекали обітниці Отчої. Іван бо водою хрестив, — ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька днів. Апостоли хотіли довідатись, коли це має статися? Він же відповідав їм: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. І, прорікши оце, як дивились вони, він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей...»
Празник Вознесіння Господнього став загальновизнаним ще у четвертому столітті. Відомий давньогрецький історик та філософ Сократ (440 р.) назвав його «всенародним празником». У четвертому ж столітті цариця Єлена поставила храм на його честь саме на місці Христового Вознесіння.
За час свого побутування свято обросло численними народними звичаями й повір’ями. Ось як про це пише відомий етнограф Василь Скуратівський: «Якщо протягом сорока днів ще можна було христосуватися, себто казати «Христос Воскрес», то після Вшестя такі вітання вже заборонялися — бо в храмах ховають плащаницю». З цієї нагоди люди виготовляли спеціальне обрядове печиво у формі драбинок — «щоб було по чому Христові вилізти на небо».
Був звичай нести «драбинки» на могилки й поминати небіжчиків. У деяких регіонах випікали й поминальні паски та фарбували крашанки, щоправда, їх уже не освячували в церкві. Подекуди був звичай смажити тонкі млинці із пшоняного борошна. Називалися вони «божими онучами». До речі, так інколи іменують усім добре відомі налисники. За народним повір’ям, «божими онучами», якщо їх напекти вдосталь, «Господь обгортає ноги і тоді йому «не мулько» добиратися драбиною до неба. І не варто скептично посміхатися від наївності наших предків. У кожного покоління — власний життєвий і духовний досвід.
Вважалося, що на Вшестя найкраще росте будь-яке зело. Чи у полі, чи в лісі, чи в саду «все зноситься від землі до неба». Щоб не заважати його благословенному буянню, селяни у цей день не працювали, а лишень посилали молитву Творцеві.
Вознесіння — остання межа посіву зернових та городини. Цю роботу завершували до Зелених Свят, адже через десять днів надходить Трійця. За прикметами, гарна погода на Вознесіння віщує добрий врожай, а сльота — на недорід. Позаяк на таке велике свято негоже було братися за тяжку роботу, то селяни родинами йшли в поле оглянути посіви, бо жито під цю пору вже колос викидає. А в природі панує така краса, буяння й гармонія, що, як писав Олександр Довженко, хто помер такого дня, то пожалкує. А ось наші спостережливі сусіди-поляки характеризують цю пору отаким прислів’ям: «Бог — у небо, хробак — у м’ясо, а чорт — у бабу». Може й так — із народною мудрістю сперечатися даремно.
Валентина ШТИНЬКО. Газета "Волинь"
Цьогоріч святкуємо його сьогодні, бо це велике, двунадесяте свято, як мовиться, не тримається числа. Випадає воно в період від 30 квітня до 3 червня обов’язково у четвер шостого тижня по Світлій неділі. Либонь, звідси й приказка: «Не прийде у середу Вшестя». Бо саме так подекуди в народі іменують це свято, в основі якого — євангельський переказ про воскресіння Ісуса Христа та його вознесіння (знесення) через 40 днів після смерті на небо.
У Євангелії від Луки читаємо: «І Він вивів за місто їх (учнів своїх) аж до Віфанії, і взявши руки свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них і на небо возноситися. А вони поклонились Йому і повернулись до Єрусалиму з великою радістю».
У всіх християнських церквах відбувається з цього приводу врочиста служба. І якщо протягом минулих сорока днів замість звичного «Добридень» ми могли вітатися словами «Христос воскрес», то віднині таке вітання вже не вживають аж до наступного року, «бо в храмах ховають плащаницю».
Після свого воскресіння Господь не перебував уже із учнями, а лише являвся їм у різний час, відкриваючись в абсолютно живому, воскреслому тілі. Він розмовляв з апостолами та повчав їх, тобто поводився, як звичайна жива людина, тому після вознесіння Спасителя апостоли розгубилися. Але з’явилися ангели, які повідомили їх, що Ісус, який тільки-но вознісся, таким же чином знову повернеться на землю. Так було виголошено пророцтво про друге пришестя Христа. За християнським вченням, свято Вознесіння символізує перемогу обожненої людської природи, її причетність до таїни Трійці.
А в народному побуті це свято отримало своє прецікаве тлумачення. Наші предки до нього обов’язково випікали особливе печиво у вигляді драбини, або ж зображали драбину на пирогові-завиванці. Вона, за уявленнями віруючих, мала допомогти Ісусові піднятися на небо.
В європейській народній традиції на Вознесіння приурочували обряди, пов’язані з охороною посівів (в англійців, німців, болгар), свійських тварин (в італійців, чехів).
Чимало таких обрядів побутувало і в Україні. На волинському й рівненському Поліссі цього дня годилося «заполювати льон» — щоб добре ріс, «підносився» вгору. Взагалі, вважається, що під цю пору будь-яке зело найкраще росте, «зноситься від землі вгору». У доброго господаря «на Вшестя жито вже викидає колос». Цей день був останньою межею для посіву зернових та садіння городини. Вважалося, якщо на Вознесіння гарна погода— то на добрий урожай, а сльота — на недорід.
На Чернігівщині й Сумщині був звичай пекти, інколи — просто на вулиці — так звані «божі онучі», спеціальні млинці, схожі на налисники. Це обрядове дійство також мало б сприяти, допомагати Ісусові підніматися на небо.
У народних звичаях вчуваються відголоски язичницьких поклонінь Велесу (Волосу) — богу плодючості та рослинної сили, адже первинно сходинки (драбини) робили для нього. Наші предки вважали, що так Велесу буде легше добратися до колоса.
Давніші звичаї органічно злилися із християнськими, набувши при цьому нових рис. Так, вважалося, що щаблів у печива обов’язково має бути сім, за кількістю небес Апокаліпсису.
Подекуди це печиво використовували для своєрідного ворожіння: піднімалися з ним на дзвіницю й кидали вниз: який щабель відіб’ється, на такому небі буде той, хто загадує. Якщо ж усі щаблі виявляться цілими — праведнику прямий шлях на небо. Розіб’ються всі перекладинки — жодне з небес не прийме грішника.
Вознесінням закінчується пасхальна обрядовість і відкривається троїцька, починається перехід до літа, найблагодатніша, найромантичніша пора у природі. Либонь, не випадково наші сусіди-поляки мають отаке прислів’я: «Бог у небо, хробак у м’ясо, а чорт — у бабу». Чому так, либонь, здогадаєтесь самі.
Валентина ШТИНЬКО. Газета "Волинь"
Дати Вознесіння на кілька років:
У православних У католиків
2000 8 червня 1 червня
2001 24 травня 24 травня
2002 13 червня 9 травня
2003 5 червня 29 травня
2004 20 травня 20 травня
2005 9 чернвя 5 травня
2006 1 червня 25 травня
2007 17 травня 17 травня
2008 5 червня 1 травня
2009 28 травня 21 травня
2010 13 травня 13 травня
джерело:sviato.in.ua
|
