Благовіщення
Благовіщення, Благовіщення Пресвятої Богородиці – велике дванадесяте свято, третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового.
Християни східного обряду відзначають Благовіщення 7 квітня, західного – 25 березня.
Благовіщення в українців
В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву „третьої зустрічі весни” (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж "турбувати" землю вважалося великим гріхом.
До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір'я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни.
У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір’я – "щоб чули весну і самі про себе дбали”.
Пасічники цього дня виставляють на двір вулики.
У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, "щоб бджоли роїлися”, а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви – "щоб дощова хмара ниви не минала”; проскуру заривають у землю, "щоб град посіву не побив”.
Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.
Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок – будеш вродливою.
Існує повір'я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.
Джерела:
* Євангелії від Луки
* Наталія Матвєєва, Андрій Голобородько. Святі і свята України. - К., 1995
* В.І. і В.В.Дригалкіни. День за днем. Календар-довідник народних і релігійних свят. – К., 2003
* Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – К., 1993
Євген Онацький про Благовіщення
Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить (Номис, 418). На Благовіщення, казали, досить тільки торкнутися якого насіння, чи зерна, щоб воно зараз же втратило свою сходову силу і ніколи не заплідниться. Не можна, казали, також підкладати того дня і яйця під курку, бо зробляться бовтунами, або вилупляться з них каліки.
Все, що належить до зачинання, було обставлено суворими заборонами: Благовіщення — це свято землі, і тому, як писав проф. Грушевський, супроти нього наказувано боязкий містицизм, щоб, бува, чимсь його не споганити, не порушити. Бог благословляє на Благовіщення землю, або, як казали гуцули. — "вкладає в неї голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі — муравлі, жаби, гади. Від Воведення до Благовіщення не можна порати землі, а від Благовіщення можна вже над нею працювати, бо Бог поблагословив того дня рослини — "і всяке диханіє". Господар виганяв того дня всю свою худобу і дріб, і бджіл, і навіть пса, на сонце, на волю, щоб почули весну і самі вже про себе дбали. Різні забобонні вірування, ворожіння, магічні акти в'яжуться з цією основною ідеєю розбудження землі і скритого в ній життя, що її український народ прив'язував до свята Благовіщення.
Крім того для українського селянина за народньою символікою, Благовіщення віщує, і тому з ним в'яжеться багато прикмет: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла, і т. далі.
Джерело:
"Українська Мала Енциклопедія", проф. Євген Онацький
Про Благовіщення у Василя Скуратівського:
Благовіщення (7 квітня). Традиційно це найбільше весняне свято. Селяни з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що "Бог у цей день благословляє всі рослини", а відтак великим гріхом було братися за будь-яку роботу, Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір'я, що на Благовіщення навіть птиця не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що "колись на свято вила гніздо, і Бог їй відібрав пам'ять".
Якщо хлопці зустрічали бузька, то показували йому священні хлібці, котрі тримали при собі саме для цієї нагоди, й окликали: "Бусень, бусень! На тобі голвоту, а ти мені жита копу!" А дівчата, зустрівши ластівку, брали в жменю землю й несли її на город, щоб посіяти, — на тому місці обов'язково зійде кріп.
З Благовіщенням пов'язане й інше повір'я: у цей день чорногуз обов'язково має знести бодай одне яйце. Проте для домашніх тварин і птиці свято не приносило особливої радості. Господарі намагалися не брати яєць із курячих кубел, бо якщо доторкнутися до них рукою, то начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. Більше того, якщо корова чи овечка приносили приплід на Благовіщення, то деякі селяни одразу ж різали його, "бо з таких добра не ждати".
Великим гріхом вважалося на Благовіщення позичати вогонь. Цей звичай зафіксований на всій території України.
А ось на Поліссі були переконані: якщо закопати в кінці посіву проскурку, то град обійде стороною таке збіжжя.
Чимало звичаїв, пов'язаних з Благовіщенням, побутувало на Закарпатті. Дівчата намагалися до схід сонця розплести волосся, обійти довкіл оселі й тричі замести в хаті долівку. Сміття разом з віником відносили до річки. Набравши там у відерце води, скроплювали нею те місце, де мали садити капусту, бо вона потім не слизнітиме. До речі, на Слобожанщині в цей день намагалися обов'язково висадити капустяну розсаду.
Особливі надії з цим святом пов'язували пасічники. Дехто кидав у мед проскурку і підгодовував комах, щоб "зубастими були". Інші до медової сити додавали червоного перцю й давали бджолам, щоб здоровими були. Найбільш марновірні ставили на льотки "вовчі пащі" ("бджола, котра пролізе крізь неї, зуміє одгризтися від чужих") або розстеляли перед вуликом червону тканину ("хай комахи зляться на напасників").
Деякі обрядодії пов'язані також зі свійськими тваринами. Щоб корови давали багато молока, ввечері, напередодні Благовіщення, наповнювали відра й дійниці водою; убезпечувались од відьом, засіваючи маком-самосієм хліви; спалювали старі постоли чи капелюхи, а попіл давали тим тваринам, які важко звикали до пасовиськ. Крім того, в цей день намагалися не впускати до своїх осель чужих жінок і дівчат, "щоб лиха не принесли".
Прислів'я, пов'язані з цим святом, стверджують: "На Благовіщення весна зиму остаточно переборола" або "Благослов зиму руйнує", а тому уважно стежили за погодою.
Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
Яка погода на Благовіщення, така й на Великий день.
Гарна погода — гарний врожай.
Туманний ранок — повідь на річках.
Якщо на Благовіщення лежить сніг — літо неврожайне.
Якщо з'являться жаби і зникнуть, то стільки ще буде холодно.
Благовіщення без ластівок — холодна весна.
На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.
На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
На Благовіщення птиця гнізда не в'є.
Якщо на Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться.
До Благовіщення кам'яна весна.
Джерело: sviato.in.ua
|
