Родину орхідей представляють у Карпатах
переважно зозулинці. Саме так називають орхідеї, які колись перебралися з дерев
на землю. Луки, болітця, галявини, узлісся, береги річок — тут їхнє царство.
Рослини віддають перевагу відкритим вологим місцинам і вапняковим схилам гір.
Як справжні представники королівського роду, ростуть поодинці, досить далеко
один від одного.
Учені відносять зозулинці до вищих рослин не
тільки за дивовижну красу, розмаїття форм та досконалість будови квіток. Їх
вражає й те, що ці рослини впродовж віків виробили унікальні, майже головоломні
пристосовні механізми запилення й розмноження. У тому, як вони живуть, вбачають
— хочете вірте, хочете ні, — навіть певні ознаки розумного існування.
Лукаві
Орхідеї вміють по-особливому приманювати
комах. Наприклад, яскравим забарвленням, а також мітками, крапочками й рисками
на пелюстках. І ще — формою квіток, яка є начебто дороговказом до смачного
солодкого нектару, а насправді — не що інше, як пастка. Ваблять вони й
особливими пахощами. Запах зозулинців надзвичайно розмаїтий — від гнилого м’яса
до витонченого аромату, що може конкурувати з дорогими парфумами.
Найбільш вигадливо продовжують свій рід
зеленувато-жовті орхідеї роду офрис. Ці невеликі рослини, висотою 20-30
сантиметрів, зустрічаються лише на Прикарпатті. Їх квітки зібрані у суцвіття:
на одному стеблі, подібно до конвалії, цвіте щільна колосовидна китиця. Нижні
пелюстки кожної квіточки зрослися й мають незвичайну форму — так звану губу.
Вона схожа на комаху зі складеними крильцями — на самку мухи, бджоли чи джмеля.
Так орхідеї приваблюють самців. Навіть під час «шлюбних танців», спокушені
рослинами, вони прилітають до квітів за десятки кілометрів. Адже рослини ще й
пахнуть їх подружками — орхідеї виділяють леткі сполуки, ідентичні статевим
феромонам самок. Та замість очікуваного спарювання, комахи потрапляють
всередину квітки, де мимоволі набирають на себе пилок. А коли вибираються,
знову очманіло летять на запах, запилюючи наступну квітку.
Місцеві мешканці називають ці орхідеї
«зозулині сльози». Кажуть, ростуть вони там, де плаче птаха за своїми дітьми,
погубленими по чужих гніздах. На Говерлі, на Пожижевській полонині, на Брескулі
та Свидовці — на висоті близько тисячі метрів над рівнем моря, — зустрічається
ця розумна маленька квітка.
Химерні
Одна з найгарніших північних орхідей —
«зозулині» або «Венерині черевички» (так дослівно перекладається з латини її
родова назва). Ця орхідея — найбільша з карпатських зозулинців: до 80
сантиметрів заввишки, із міцним стеблом, трьома-чотирма яйцевидними листками та
однією великою квіткою. Жовту губу, всередині з яскравими червоними плямами,
оздоблюють червонувато-бурі оцвітини.
Свою назву рослина отримала за те, що її
красива середня пелюстка має форму черевичка із задертим догори носочком.
Навіщо? Знову підступ. У носочку є невеличкий отвір. Збираючи нектар, бджола
знаходить вхід у черевичок і раптом падає вниз, просто в пилок. Щоб видобутися
назовні, вона мусить докласти чимало зусиль, а головне — майже повністю
викачатися в пилку, який потім комаха понесе на собі в іншу квітку. Слабші ж
комахи іноді назавжди залишаються у «черевичку».
Цей зозулинець — дуже рідкісна рослина,
розсіяна в Карпатах по вологих лісах, чагарниках, галявинах. «Венерині
черевички» ростуть у Закарпатті та на Івано-Франківщині.
Звабливі
Трапляються
серед орхідей і хижі. Родич африканського коріантеса, північний дрімлик
болотний, полює на комах. Але не для того, щоб їх з’їсти. Дурманний, майже
наркотичний нектар потрібен рослині, аби змусити бджолу якнайдовше залишатися
всередині і, знову ж таки, набрати на себе якнайбільше пилку. Комахи проводять
у губі квітки до 40 хвилин і вибираються назовні цілком захмелілі.
Ароматний і п’янкий нектар приваблює комах і
до рожевого зозулинця та білої любки. На відміну від інших гірських орхідей, ці
рослини запилюють не комахи, а нічні метелики. Їх квіти, зібрані у пухку
китицю, розпускаються й починають пахнути із заходом сонця. Метелики у
цілковитій темряві летять на аромат.
Горяни, знаючи про нічне життя квітки,
вважають дволисту любку незвичайною рослиною. Її наділяють здатністю
продовжувати любощі та приворожувати серця. Кажуть, що одним із складників
спеціального «напою любові» мусить бути корінь цієї орхідеї — її бульба.
Дрімлик, рожевий зозулинець та любка
дволиста досить часто зустрічаються в масивах Чорногори. Ці орхідеї ростуть не
тільки в зоні Карпат, а й у передгір’ях Закарпаття та на Опіллі. Трапляються і
в Поліссі, у світлих листяних лісах, переважно на вапнякових ґрунтах.
Делікатні
Усі орхідеї співіснують із грибами. Ці квіти
не здатні розмножуватися без них. Насіння орхідей є дуже дрібним, пилевидним,
із недорозвинутим зародком, воно не має запасу поживних речовин. Для того щоб
прорости, насінина мусить зустрітись із грибом. Нитки грибниці постачають
проросткові необхідні органічні речовини. А квітка навзаєм живить гриба
вуглецем.
Зозулинці мають дуже складну біологію
розмноження і надто вразливі до змін довкілля. Ці рослини потерпають від
втручання людини в природу. Викопуючи кореневища, зриваючи квіти, а також
змінюючи умови зростання (вирубування лісів, випасання худоби, розорювання
земель, осушування боліт), люди значно зменшили чисельність зозулинців у
Карпатах. Квіти все більше віддаляються в гори, переселяються в недоступні
місця. Сьогодні їх залишилося зовсім небагато. Саме тому карпатські орхідеї
знаходяться під охороною — їх занесено до Червоної книги.
;){kind=link}
;){kind=link}
