У третьому класі старший брат Роман привів мене у манеж технікуму фізичної
культури і, власне, з того все почалося… П'ятнадцять років тренувався у групі
Івана Шарого, штовхав ядро. У 2000 році став міжнародним майстром спорту, був
четвертим номером у збірній, виконав норматив для участі в Олімпійських іграх у
Сіднеї. Однак туди не потрапив — функціонери, мабуть, не вірили в мої
можливості і просто не послали заявку на поїздку. Після того я на все, як то
кажуть, плюнув — докорінно змінив своє життя. Перебрався до Львова і
влаштувався звичайним водієм-охоронцем на ВАТ «Концерн Галнафтогаз».
У богатирське багатоборство ви прийшли напочатку його
популяризації у нашій країні…
Пригадую, ще у 1998 році вперше мене запросив стати учасниками богатирських
змагань «Козацькі забави» президент Федерації найсильніших атлетів України
Володимир Киба. Турнір відбувався у містечку Бровари, що на Київщині, і вразив
усіх своєю видовищністю. А це, звичайно ж, привабило глядачів, зацікавило
телебачення. І так пішло-поїхало… Згодом провели першу міжнародну зустріч — на
Оболоні в Києві змагалися збірні України, Росії та команда Балтії. До речі, ми
вже кілька років проводимо товариські поєдинки з росіянами, і жодного разу їм
не програвали...
За рахунок яких відомих силових видів спорту поповнюються
ряди богатирів? Якими якостями повинен володіти спортсмен?
У нашій країні у богатирський спорт дуже часто йдуть пауерліфтери, рідше
важкоатлети. У світі траплялися випадки, коли стронгменами ставали колишні
борці і навіть культуристи. Наскільки мені відомо, я чи не єдиний, хто прийшов
з легкої атлетики, але чогось таки досягнув. Вважаю, справжній богатир повинен
не лише бути сильним. Також дуже важливі: швидкість, витривалість, вміння добре
координувати свої рухи.
Виходить такий собі універсальний атлет. А чи існують якісь
оптимальні параметри: вага, зріст та вік стронгмена?
Насамперед, він повинен важити не менше 120 кілограмів. А взагалі
підраховано, що найкращих результатів зможе досягти атлет вагою 145 кілограмів
та зростом 190 сантиметрів. Що ж до віку, то тут важко визначити обмеження —
все залежить від спортсмена. Живий приклад: атлет з Норвегії у свої 53 роки
нарівні змагається з удвічі молодшими колегами. А чемпіону світу, поляку
Маріушу Пудзяновському, зараз 27 років, він один з наймолодших.
На змаганнях, як правило, бувають різні вправи. Чи
повідомляють вас заздалегідь, що доведеться виконувати?
Звичайно ж, за правилами організатори попереджають стронгменів про програму
турніру. Хоча інколи трапляються сюрпризи. От, наприклад, прибуваємо ми на
змагання, і раптом починається дощ. А є такі завдання, які потребують виконання
на сухому асфальті — перетягування вантажівки, скажімо. Тоді замість цієї
вправи «на ходу» ставлять іншу. Отож, завжди додатково у резерві є ще одна або
дві вправи, ми мусимо бути до цього готовими.
З яким незвичним снарядом вам доводилося мати справу?
Чи не на кожних змаганнях трапляються доволі цікаві снаряди. Завжди є
класичні вправи, тобто ті, до яких богатирі звикли, і обов'язково є якісь
незвичні. Нерідко в Україні проводять такі вправи, які для іноземних
стронгменів зовсім нові, і навпаки. Наприклад, вправа «збирання криниці», що
виглядає так: 10 колод розкладено в чотирьох кутах майданчика. Кожна вагою від
120-ти до 130-ти кілограмів. За найменший час їх потрібно скласти у правильному
порядку. Ця вправа дуже динамічна, окрім фізичного навантаження потребує і
мислення.
Останнім часом ви багато мандруєте по світу. Хто фінансує
участь у змаганнях, підготовку до них?
Поїздки найчастіше оплачуються всесвітньою організацією IFSA (Міжнародна
Федерація найсильніших атлетів). На окремі виступи кошти виділяє українська
Федерація, партнером якої є «Укрзалізниця». Окрім того, дехто з атлетів має
особистих спонсорів. Зокрема, мені допомагають: у Львові — мережа заправних
станцій «ОККО», а генеральний спонсор — столичне казино «Європа». Також є
міжнародні комерційні старти, на яких відомі стронгмени можуть заробляти
непогані гроші.
Цьогоріч, у березні, вам довелося брати участь у
найпрестижніших комерційних змаганнях світу — «Арнольд класік», які вже
четвертий рік поспіль організовує легендарний актор, а тепер й губернатор
Каліфорнії Арнольд Шварценеггер...
О, цей турнір вразив мене своєю масштабністю та зірковим складом учасників.
Колись «Арнольд класік» починався лише з бодибілдингу. Згодом сюди долучили
жіночий фітнес, пауерліфтинг, важку атлетику, армреслінг, гімнастику,
карате-до, стронгмен і багато інших видів. Цього року їх було близько двадцяти.
У змаганнях стронгменів брали участь десять атлетів. Усі витрати взяли на себе
організатори. Мені оплатили проїзд туди і назад, проживання, харчування.
Спортсмени жили у двох фешенебельних готелях міста Колумбус. Головний «винуватець»
цього свята Арнольд Шварценеггер побував на змаганнях з усіх видів спорту. Він
виголошував промови на відкритті змагань, нагороджував переможців. На жаль, я
не спілкуюся англійською, а Шварценеггер не знає української, тому перекинутися
кількома словами нам не вдалося. Але я з ним привітався, потиснув руку,
познимкувався.
Пригадую, якось бачив по телебаченню виступи богатирів у
Шотландії. Вони на змагання одягаються в національні костюми, вочевидь, тим
самим підкреслюючи свої історичні традиції. Чи не виникало ідеї провести
подібний турнір у карпатському регіоні, де також збереглася унікальна
автентичність культури та обрядів?
— Перебуваючи тоді в Шотландії ми насправді дивувалися, як люди шанують свою
історію, з яким натхненням носять національний одяг. Я розмовляв про це з
Володимиром Кибою і ми навіть їздили в курортне містечко Яремче
Івано-Франківської області, де розглядали умови проведення матчевої зустрічі з
командою Шотландії. Наразі це залишається у планах. Як на мене, було б цікаво
провести зустріч «чотири на чотири», одягши хлопців у національні костюми:
українців — у вишиванки, шотланців — у кільти...
Про богатиря:
Василь Вірастюк
Народився 22 квітня 1974 року в Івано-Франківську.
Одружений. Сину — 1 рік.
