Колись на Рогатинщині один вродливий юнак всім серцем
закохався у гарну дівчину, а вона, побачивши його палке кохання, вирішила його
перевірити. Одного разу при зустрічі каже до нього:
- Не повірю, що ти любиш мене, поки не принесеш мені на полумиску серце
своєї матері.
І цей до божевілля закоханий юнак іде додому та й застає свою неньку в сні.
Бере сокиру, розрубує їй груди, виймає гаряче материнське серце, кладе в
полумисок і несе до своєї божевільної коханки. По дорозі шпотається і падає.
Мамине серце вилітає з полумиска, закочується в глибоку яругу, і звідти до його
вух доноситься лагідний голос матусі:
- Синку, дитино моя, чи не дуже ти вдарився, чи тобі не боляче?
|