Колись, дуже давно, Місяць не був такий, як тепер,
а ясний-ясний. На ньому не було ні плямочки. Але злі люди затьмарили його. Це
було давно. Жили собі два брати. Після смерти батька залишився ґрунт, яким вони
ніяк не могли поділитися. Кожен хотів загарбати собі більшу частку батьківської
спадщини. За цего брати посварилися і зненавиділи один одного. Одної місячної
ночі, коли скидали в копиці сіно в лузі, старший брат пробив молодшого вилами і
мертве тіло його затяг у провалля. Він подумав: "Тепер вся вітцівщина буде
моя. Добре, що ніхто не бачив, як я зігнав його зі світу".
І тут він глянув на Місяць і побачив там, як у дзеркалі, себе з вилами і
вбитого брата. Дуже злякався він - тепер усі будуть знати, хто вбивця.
Хоч забрав той недобрий чоловік усе батьківське майно, але не був щасливим.
Він дуже не любив місячних ночей, бо повний Місяць нагадував йому про його
тяжкий злочин.
І так до цего часу на Місяці видно, як стоять один проти одного два чоловіки
з вилами в руках.
| 
