Орати йшли в поле ще затемна, щоби різати першу
борозду, як розвиднить. І під ту борозду клали хліб-ощипок і чвертку горівки. А
на останній день, коли доорювали, клали, чвертку горівки, ощипок і часник - від
усяких духів злих. Хліб на то клали, щоб був великий урожай, щоб хліб хлібом
присипати, новий урожай сипати в сусік на минулорічний. Як відорали на початку
три борозди, сідали на ті орані борозди, витягали з-під борозди горівку й той
ощипок і їли, і пили горівку. І приговорював господар: "Дай нам, Боже,
щасливої весни, доброго врожаю". І потім орали далі всю ниву.
Коли доорали ярь, дояровали, посіяли, посадили все, коли доволочили останній
кавалок поля, вибивали з борони скраю один дерев'яний гвізд і там, де кінчили
волочити, забивали той гвізд у землю наполовину, і приговорював ґазда: "Як
сьому гвіздкови бороняному не пошкодить буря, вітер, град, так би не пошкодило
нашій сівбі, як виросте". І другий раз, і третій по гвіздку стукали
сокирою, але так, щоб не зовсім забити його в землю, а наполовину, і три рази
ті самі слова приговорювали, і на тім ся ярь кінчала.
А виходили в поле в кінці березня - на початку квітня, коли первоцвіт
з'явиться (перша зацвітає мати-й-мачуха, але її не називають первоцвітом). А
той первоцвіт теж жовтим цвіте.
Спочатку орали під овес, бо йому треба довше стигнути. На бідній землі він
довго набирав речовин, які йому треба були. З вівса хліб питательний. Я теж
виріс на такому хлібі.
Люди з тими повір'ями жили. То була надія на краще, опора в житті.
| 
