Бодай тоті Бережани вода замулила... Не одна то мати плаче: — Нема мого сина! Не одна то мати плаче і не одна тужить, Не одної мати синок цісареві служить. Не одна то мати плаче, не одна голосить: — Нема мого сина Гриця, — вже карабін носить. ... А я гадав, же ся висплю та й піду косити, — Зав'язали назад руки — карабін носити. Карабіне, карабіне, клену я ти душу, Же я, хлопець молоденький, носити тя мушу!
| 
