Моршин

66 років потому

Погожого або похмурого дня ви виходите з електрички і через кілька хвилин потрапляєте у людський вир. Це якраз пора споживати лікувальну воду, тож найбільше скупчення відпочиваючих довкола і всередині бювета мінеральних вод, який, за проектом, розрахований на шість тисяч відвіду­вачів. По периметру круглої споруди розташувалися продавці сувенірів, різних екзотичних засобів для лікування, схуднення, покращення апетиту і травлення. Трохи далі, вздовж алей, місцеві мешканці продають лікарські трави, сушені та консервовані гриби, горіхи, шкарпетки з собачої шерсті та светри з ангори. Бадьора пані оголошує по мегафону про концерт чергового «срібного (або «оксамитового») голосу України, заслуженого артиста...», що має відбутися ввечері в курортному Палаці культури. Настирливі дядьки роздають запрошення на сеанс «професора народної медицини...». Невизнаний геній читає якійсь ошелешеній козачці із Запоріжжя свої вірші. Танців та оркестру нема. Танці будуть увечері в залах, під записи Вєрки Сердючки та європейських хітів двадцятирічної давності.

Оздоровлення в курорті Моршин доступне для різних категорій населення. Тут відпочивають і пенсіонери, і поважні підприємці. Приємно вражає ввічливість персоналу курорту та приватних бізнесових структур, які почали активно розвиватися. Сучасної інфраструктури розваг наразі немає, багато об’єктів, алеї та вулиці потребують суттєвого ремонту. Але Моршин поступово оновлюється.

Серед відвідувачів курорту чимало мешканців центральної та східної України, а також білорусів. Багато хто приїжджає сюди регулярно — відчувши з першого разу явне покращення здоров’я, люди вже не шукають інших курортів. До прикладу, 68-літній Іван Рижков із Кривого Рогу кілька років потерпав від болю в кишечнику. Приїхав до Моршина з величеньким набором ліків, а вже через два тижні не без подиву зазначив, що болі повністю минули. До речі, жителі великих промислових міст із задоволенням їдуть до Моршина ще й тому, що тут чисте повітря, незаймана природа. Довкола курорту — ліси, є мальовниче озеро. Від ранньої весни і до осені щебечуть птахи, у лісі запросто можна натрапити на сліди оленів та козуль. У парку довірливі білки годуються з долоні, а влітку та восени прямо під стінами санаторіїв можна збирати гриби. Але, безумовно, головна цінність Моршина — цілюща вода.

Скарбниці «підземних аптек»

На курорті та в його околицях існують десятки свердловин, звідки видобувають ропу. Кажуть, що подекуди виникає проблема викопати криницю, бо на незначній глибині залягає не питна вода, а ропа.

За висновками Одеського нау­ково-дослідного інституту курортології та Інституту фізіології ім. Богомольця Академії наук України, для моршинських джерел характерні три типи розсолів та гіпотонічна гідрокарбонатно-кальцієва мінеральна вода. Вони і є основним лікувальним фактором курорту. Розсоли першого типу (з вмістом хлору, натрію, калію та магнію) застосовують виключно для ванн, а двох інших типів, розчинених до необхідної концентрації — для внутрішнього споживання відповідно до призначень лікаря.

Залежно від діагнозу хворим прип­исують воду з Джерела № 1 або Джерела № 6 (друга — аналог мінеральних вод Карлових Вар (Чехія), Вісбадена (Німеччина), Хуняді Яноша (Угорщина)). Слабомінералізована вода Джерела № 4, унікальна за своїм вмістом, використовується і в побуті. А медики відзначають підсилюючий терапевтичний ефект водолікування. У народі вірять, що покровителькою цього джерела є Богоматір.

Не вникаючи в наукові тонкощі та термінологію, зазначимо, що курорт Моршин спеціалізується на захворюваннях органів травлення. Це виразка, хвороби оперованого шлунку, хронічні гастрит, дуоденіт, холецистит, холангіт, гепатит, панкреатит, коліт, геморой тощо. (Ті, кому за 30, підіть на УЗД — щось з переліченого у вас напевно знайдуть). Оздоровлення в Моршині позитивно впливає на супутні захворювання опорно-рухової, сечостатевої систем, органів дихання, обміну речовин. Медики курорту категорично не рекомендують приїжджати на лікування під час загострення хвороби.

Інша порада — чітко дотримуватись припису лікаря в дозуваннях. Бували випадки, коли приїжджі «доривалися» до води, а за якийсь час корчилися від раптового болю. Також медики радять не купувати ропу в пляшках у приватних осіб, оскільки ніхто не має офіційного дозволу на розлив та реалізацію.

«Боніфацій» та інші. Історичний екскурс

Ще задовго до того, як українці почали чумакувати до Криму, в околицях теперішнього Моршина люди докопалися до підземних покладів ропи і виварювали з неї сіль. Для цього копали глибоченні колодязі, які зсередини викладали дерев’яними зрубами. Ропу піднімали на поверхню відрами (барилами), зливали у спеціальні чани, нагрівали. Вода випаровувала, а на дні залишалася сіль. Такі примітивні солеварні називалися банями (не плутайте з лазнями, у яких миються). Про давній промисел на Прикарпатті й досі нагадують місцеві топоніми. Так, між Моршином та селом Лісовичі Стрийського району Львівщини є присілок Баня Лісовецька, а у Косівському районі Івано-Франківщини — Баня Березів.

Перша письмова згадка про село Моршин датується другим січня 1482 року, але впродовж наступних чотирьохсот років нічим примітним воно не вирізнялося. За даними місцевих краєзнавців, у середині XVI століття тодішні власники села спробували заснувати тут соляну шахту. Проте сіль виявилась гіркуватою на смак, і господарі справу згорнули. Автори довідника-путівника «Моршин» Іван Варивода та Степан Черкес зазначають: якраз у тій гіркуватості особлива лікувальна цінність моршинської ропи; вона містить сірчано-натрієву сполуку мірабіліт (інша назва — глауберова сіль, від прізвища німецького лікаря Й.-Р. Глаубера, котрий відкрив її лабораторним способом у сере­дині XVII століття). Ця сіль має широку лікувальну дію.

У 1875 році відкрилася залізнична вітка Стрий-Станіслав, яка пролягла і через Моршин. Зручне сполучення зі Львовом та Станіславом якраз і дало поштовх для перетворення невеличкого села у відомий курорт, який вже через чверть століття називали «Галицьким Карлсбадом». Тодішній власник Моршина комерсант Боніфацій Штіллер у травні 1878 року відкрив «Заклад для лікування грудних хвороб» з трьома будівлями для приїжджих, лікувальними ваннами. Штіллер знайшов спосіб увіковічнити власне ім’я — одному з джерел він дав назву «Боніфацій», а іншому — «Матильда» — на честь своєї дружини. Тоді ж далеко в окрузі поширилась слава про третє джерело, яке досі в народі називають «Матка Боска» (з польської — Богоматір). За переказом, біля цього джерела сільській дівчинці, пастушці, явилася Пречиста. У цьому місці згодом встановили статую Богоматері, над джерелом звели колонаду, а вже в кінці минулого століття поряд виросла каплиця.

Буквально за якихось п’ять років Штіллер суттєво розвинув курортну інфраструктуру, зорганізував лабораторні дослідження та продаж мінеральної води, солі, ропи, торф’яної грязі (боровини). Однак згодом він помер, заповівши право власності на курорт Товариству галицьких лікарів.

Уже після першої світової війни товариство віддало курорт в оренду акціонерній спілці «Курорти польські», почалася друга хвиля підйому закладу. Неподалік залізничної станції виростають вілли та пансіонати, водо- і грязелікарні. Посередині парку споруджено бювет мінеральних вод. (Бювет зберігся й досі, а його контур став основним елементом сучасного герба Моршина). Головний лікар Моршинської водолікарні Євген Слободян завжди має під руками рідкісне видання, «Polski almanach uzdrowisk» («Польський альманах оздоровниць») за 1934 рік. Показово, що опис курортів тодішньої Польщі починається зі статті «Моршин та його лікувальні чинники». У Моршині, зазначається в цьому довіднику, є одне з небагатьох у світі джерело магнезіальних вод. (На території колишнього СРСР, уточнює Євген Слободян, було ще два такі курорти).

У середині 1930-х років розгорнулася грандіозна будова Курортного дому, або Мармурового Палацу — курортного комплексу з усіма доступними на той час зручностями (включно з власною водолікарнею, процедурними, внутрішнім бюветом). У цьому санаторії, який і зараз є найпрестижнішим та найдорожчим, відвідувач може отримати весь комплекс послуг, включно з розвагами, не виходячи з будинку. Історія Мармурового Палацу дещо схожа на долю обсерваторії «Білий Слон» на Чорногорі — щойно закінчилось будівництво, як прийшла Червона Армія, і об’єкт націоналізували. Втім, йому пощастило більше — санаторій не зазнав руйнування. Спочатку він належав державі, потім профспілкам, а недавно зацікавлені структури знайшли спосіб спершу націоналізувати, а далі й приватизувати його.

З кінця 50-х років минулого століття Моршин активно набуває ролі «всєсоюзной здравніци». Виростають санаторії та лікувальні заклади для масових відвідувачів. Типова архітектура брутально нівелює ознаки колишнього європейського курорту. Передбачалося, що санаторії Моршина будуть оздоровлювати до 10 тисяч відвідувачів щомісяця. Для цього створили потужну лікувально-діагностичну базу з найновішим на той час обладнанням.

У 1966 році «Боніфацій» не витримав: на 60-метровій глибині колодязь засолився, і хоч шахтарі з Донбасу прочистили джерело, дістатися до глибинних покладів ропи не вдалося. В околицях Моршина почалися масштабні геологорозвідувальні роботи. Через два роки геологи відкрили джерело № 6, ропа з якого за лікувальними властивостями значно краща, ніж зі старого джерела.

Першого березня 1989 року в Моршині відкрили санаторій «Лаванда». Це був останній курортний об’єкт, введений в експлуатацію за радянських часів. Більше санаторіїв тут не будували. Не йдеться про новобудови і зараз — адміністрація курорту має іншу мету.

Черга Моршина приходить

Генеральний директор Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Степан Черкес каже, що впродовж останніх років головний напрямок розвитку підпорядкованих йому санаторіїв — покращення умов для відпочиваючих. «Лише за минулий рік ми витратили понад сім мільйонів гривень на облаштування номерів підвищеної комфортності, люксів та напівлюксів. Клієнт потребує сучасного сервісу, і ми намагаємось такий сервіс створити. Потрібні серйозні інвестиції, і я вірю, що час Моршина прийде, бо за природними умовами це одне з найкращих місць в Україні для оздоровлення та відпочинку».

 Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

[Панорами Карпат]

[Івано-Франківськ]

[Тисовець]

[Гори]

[Драгобрат]

[Різне]

[Гори]

[Прикарпаття]