Фома:
«Мрію вставати вдосвіта і косити траву»
Сергій
Фоменко, він же Фома, фронтмен гурту «Мандри», почав кар’єру артиста у вісім
років. Щоразу, коли видавався вільний від школи ранок, він умикав вініл із
Адріано Челєнтано та починав вибивати двома лінійками диван. Спробував би хтось
тоді не погодитися, що то — ударна установка. Згодом він змінив диван на баян і
з ним закінчив музичну школу. Але у свої шістнадцять цілковито віддався гітарі.
З нею більше двох років мандрував автостопом по містах України, Білорусі,
Прибалтики, Росії. Повернувшись до Києва, працював у культурній сфері — був
двірником у КиєвоПечерській Лаврі, гардеробником в Археологічному музеї,
монтувальником сцени в Молодіжному театрі, кур’єром і діджеєм на радіо, співав
у столичних переходах пісні, які писав сам. З 1997 року Сергій Фоменко пише
тексти пісень і музику професійно — з гуртом «Мандри» подорожує просторами
країн і музичних стилів.
— Сергію,
переспів повстанської пісні «Сьогодні нас Карпати зустрічають» твоя остання
робота?
— Найсвіжіша. Я виконав цю пісню на сцені
фестивалю «Молода Гвардія», який вистрілив у Києві 19 лютого. Фест засвітив
невідомий для багатьох пласт української героїчної пісні і став, без пафосу,
відкриттям. Я сам для себе відкрив цю пісню десь місяць тому. Олег (Скрипка,
засновник і організатор фестивалю — ред.) запропонував кілька варіантів, я
послухав і вибрав: «Сьогодні нас Карпати зустрічають, а завтра знов Волинь
вітає нас, відтак поїдем просто аж на Київ, Полтаву, Харків і рідний нам
Донбас...» Круто, як для 40х років минулого століття. Я співав і відчував, що
росте мій дух. Патріотична лірика як документ часу і документ емоцій, як
відбиток героїчної доби, має дуже потужну енергетику. Коли слухати диск1,
це також відчутно.
— Ти є
автором майже всіх пісень групи «Мандри». Куди зник ваш виразний ліричний фолк,
фолкрок? Вийшов диск «Дорога» — і Фому слухачі не впізнали...
— Зміна у стилі «Мандрів» справді є.
Почалася вона з громадянських пісень «Не спи, моя рідна земля», «Знову день
переходить у ніч». В такій же стилістиці зроблена «Дума про Кармелюка» — це
зовсім нова пісня, звучить поки що лише на концертах. Захотілося трохи відійти
від етностилю, принаймні в альбомі «Дорога». Ми додали трохи реггей,
електроніки, диско. Експериментуємо, бо не хочемо бути групою, яка засіла в
якійсь одній ніші — наприклад, фолкроку — і втішається. Ми граємо дуже розмаїту
музику — і фолк, і панк, і рок, і поп, і романси, бо хочемо бути різними. Тому
на запитання про стиль я кажу: немає вузького визначення, є музика в стилі
«Мандри»…
— Пишеш на емоційному підйомі?
— Частіше — після нього. Але взагаліто — без
правил. Мелодія переважно приходить, коли сама хоче. Немає передчуття, що
осьось, зараз вона станеться. Показова історія: спав, і мені наснився звукоряд.
Прокинувся, включив свій мобільний, наспівав і записав ноти. Ранком глянув —
дуже класна мелодія, схожа на весільну коломийку, почав з нею працювати. Якщо
би не зберіг, точно забув би. Буває й поіншому: приходить бажання взяти гітару
і щось пограти. Сидиш отак, торкаєш струни — і рядок за рядком складається
пісня.
— Яка з пісень є для тебе найдорожчою —
найбільш випещеною, викоханою, а може —вимученою?
— Все ж таки «Не спи...». У створення цієї
пісні і у її виконання ми, всі «Мандри», вклали найбільше емоцій…
— На лижах
катаєшся?
— З гір — ні.
— А з чого?
— Люблю ходити на лижах — гуляти на бігових
по більшменш рівнинній місцевості. Гірські лижі, на мій погляд, — мейнстрім.
Тому в горах я віддаю перевагу санкам. У мене є великі сани, і без них не минає
жодна зима в Києві. Як є сніг, я йду, наприклад, у Ботанічний сад на Печерську.
Там прикольні гірки, і я там катаюся. По вечорах, буває, так катаюсь, аж гай
шумить. Якось аж санки поламав…
— Стиль життя групи «Мандри», отже,
цілком відповідає її назві?
— Маємо раз на рік коротку відпустку. І як
випадає нагода, а ми стараємося, щоби вона випадала, подорожуємо всі разом. Як
от по Бугу і по Дністру на катамаранах. Наш сплав Dnisterблюз — ото була
справжня мандрівка. Ніякого тобі пафосу, офіціозу. У кожного — весло і
спальник, на всіх — одне небо, одна річка, один дощ і один вогонь в кінці дня.
А місця які! А які сюжети...
Якось пристали до берега, щоби купити овочі.
Село — глушина: кілька хат, стара церква, магазин. Дід накопав нам картоплі зі
свого городу, здоїв козу. Пішли до церкви, а ноги босі, брудні, мусили їх об
траву витирати. Батюшка в храмі співав — ми сльози тамували. Отримали такі
сакральні відчуття! Повертаємося до магазину, а там конкретна більярдна, і на
«Однорукому бандиті» в фойє вусатий дядько з донькою грає... Якби не гітара на
борту, я б зовсім відірваним себе відчував…
— До кожної з десятьох пісень на диску
«Мандри в Країні мрій» ти написав віршований вступ. Що іще подаруєш найближчим
часом своїм прихильникам?
— За планом цієї весни ми маємо перевидати
альбом «Дорога». До нової редакції додамо ремікси пісень «Любов», «Ти в серці
моїм», «Дорога», три кліпи на ці пісні і цілком нову річ «Будемо разом». А от
що буде далі — surprise! Зараз ми працюємо в студії, записуємо матеріал, а що
воно з того вийде? Я вірю, що є великий Божий задум і що людина живе відповідно
до нього. Тому ретельно своє життя не розплановую і в далеке майбутнє не
зазираю.
— Але мрієш?
— Ще й як. Мрію видати тексти пісень
«Мандрів» — деякі з них цілком самодостатні поезії. Мрію мати будиночок десь
високо в Карпатах, і щоби недалеко було джерело. Мрію вставати вдосвіта і
косити траву. І дихати, дихати смачнючим карпатським повітрям.
Для мене, людини придніпровських степів, у
повітрі розчинена сама магія гір. Вийшов на пагорб, вдихнув на повні груди — і
відчуваєш, як змінюєшся. Плечі розправляються, голова підводиться, очі горять.
Орел стаєш — не чоловік. Гори підносять дух людський, принаймні саме це я
відчуваю. Карпати, Альпи, Піренеї, Кримські та Балканські гори, які я знаю —
всюди однакові відчуття. А коли повертаєшся додому, в цей наш урбанізований
світ, і знову занурюєшся в химерну пластикову метушню — welcome to hell — то
втрату цього піднесення носиш довший час, як глибоку скалку в серці. Щем гоїть
знання: є гори, а в горах є спокій, велич, інший світ...
1На фестивалі був презентований диск «Українська
героїчна пісня», який склали 15 композицій у виконанні, зокрема, Тараса Чубая,
Марічки Бурмаки, гуртів «Тартак», «ВВ», «Мандри».
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
