Яремче – одне з важливих сьогодні карпатських
містечок, вперше згадується в історичних джерелах у 1727 році. На цей час
Яремче було невеличким хутором, яке налічувало десяток сімей. Перша
документальна згадка про Яремче датується 1787 року, як присілок села Дори.
Назва Яремче пов’язана з одним із перших
поселенців цієї території, який носив ім’я Ярема. Різні джерела згадують про
Ярему Годованця, селянина-втікача, який оселився на цій карпатській території.
Розвиток поселення не був надто жвавим аж до
побудови залізної дороги. Місцеве населення займалося типовими видами робіт –
розведенням тварин (корів, овець, кіз), господарством. У той час люди будували
дерев’яні будинки, виготовляли одяг із овечої вовни і конопель, з шкіри овець
шили одяг на зиму – кожухи, кептарі, до хат виготовляли ліжники і сардаки.
З XIX ст. Яремче починає розвиватися як курорт,
згодом сюди приїжджає щораз більше людей на відпочинок та оздоровлення з різних
міст – Відня, Варшави, Львова, Кракова та інших міст. Поштовхом розвитку Яремче
було прокладення залізної дороги Станіславів – Яремче – Ворохта – Рахів у 1894
році. Ця колія використовувалася переважно для промислових потреб – вивезення
лісу в різні райони Австро-Угорської імперії.
Початок XX ст. символізував для хутора чимало
змін – у 1910 році Яремче перетворено на гміну (окрема адміністративна одиниця
поділу). Невдовзі населення налічувало вже близько 1000 осіб. Перша світова
війна принесла у Яремче неспокій – на території велися бої австрійської та
російської армій. До сьогодні у горах можна побачити залишки укріплень,
збудованих у цей час. На території Карпат декілька разів упродовж війни
проходила головна лінія фронту. На цій території воювали Українські січові
стрільці.
У післявоєнний період містечко почало
відновлювати свої ресурси – відбудовувати пансіонати, приватні будинки і
садиби. У 1919 році Яремче увійшла до складу Польської республіки. Ця
місцевість привернула увагу польських підприємців як місце відпочинку. У цей час
було збудовано нові вілли та пансіонати з такими назвами як «Рай», «Морське
око», «Пристань», «Троянда», «Варшав'янка» та інші. У Яремче налічувалося 2
готелі, 44 пансіонати, 3 санаторії, 56 вілл та 53 гуцульські хати, призначених
для відпочиваючих. У 1928 році містечку надано статус курортної місцевості, а
роком опісля Яремче стало курортом.
Друга світова війна знаменувала для карпатських
міст, містечок і сіл нову та складну сторінку історії. Карпати, зокрема і
Яремчанський регіон було територією проведення бойових дій. 3 вересня 1939 року
Прикарпатська територія разом із Західноукраїнськими землями входить до складу
УРСР. Починається відлік радянської історії в Карпатах. У січні 1940 року
Яремче стало районним центром. 30 червня 1941 р. місто окупували німецькі
війська. Влітку 1943 року в околицях Яремче діяли радянські партизани Сумського
з’єднання Сидора Ковпака, які боролися з німецькими військами, а також з
місцевими партизанами УПА. 26 липня 1944 року Яремче було звільнено від
німецьких військ та перейшло під контроль комуністичної влади. Місто зазнало
чималих втрат: було зруйновано приватні будинки, пансіонати, кам’яний
міст-віадук.
Після ІІ світової війни у містечку розпочинається
новий етап історії – радянського господарювання. З 1960 років починаються
відновлення та реставрації. У 1963 році Яремче стає містом районного
підпорядкування, у 1977 році отримує статус міста обласного підпорядкування. До
Яремче віднесені населені пункти Дора, Ямна, Микуличин, Татарів, Яблуниця,
Ворохта, Вороненко, Поляниця. За період 1960-1980 рр. було збудовано чимало
пансіонатів, баз відпочинку, встановлено пам’ятники радянським
партизанам-ковпаківцям, генерал-майору радянської армії Семену Руднєву.
З початком незалежності України з 1990 року у
Яремче розпочинається новий етап розвитку – приватного підприємництва і
відновлення автентичних корінних звичаїв місцевого населення, яке було
забороненим у роки радянської влади. Сьогодні Яремче – один з найвідоміших міст
України, що славиться гірськолижним зимовим відпочинком, весняно-літнім та
літньо-осіннім відпочинком і курортом.
