Гірські лижі.
Готуємось
Гірські лижі — важка робота, особливо для
ніг. Якщо ви не завзятий спортсмен, то приблизно за тиждень перед поїздкою
необхідно підготуватися до майбутніх фізичних навантажень. Тут виручить
комплекс простих вправ: нахили корпусу і присідання, стрибки на місці і по
сходах, «велосипед», дихальні вправи. Мешкаєте у висотному будинку — забудьте
про існування ліфта.
Також радимо почитати спеціальну літературу.
Відомий у цій галузі автор — знаменитий французький тренер Жорж Жубер. Більше
половини сторінок у кожному з його підручників займають детальні ілюстрації. Це
дає можливість отримати деяке попереднє уявлення про предмет.
Вже через тиждень ви можете спокійно сідати
в поїзд до Львова, Івано-Франківська, Ужгорода або Чернівців. Переважно саме з
цих обласних центрів туристи роз'їжджаються на «маршрутках» у напрямку
карпатських гірськолижних курортів.
Приїхали
Відпочиваєте з дороги — і сонячним (або
туманним) ранком дістаєтесь до найближчого підйомника, відповідно одягнені і
готові до «подвигів».
Щодо одягу є деякі нюанси. Напевно, через
кілька годин на схилі ваші ноги промокнуть. Це станеться через занадто туго
затягнуті черевики, а також згідно із законами фізики про конденсацію вологи.
Тому радимо взяти з собою одну-дві пари запасних шкарпеток і, як тільки
відчуєте певну незручність, — перевзутися.
Візьміть і другу пару рукавиць. Вони теж
намокають, а ще початківці їх доволі часто гублять. Запас не завадить. Одягаєте
спочатку тонкі рукавички, які можна не знімати протягом дня, а зверху натягуєте
товстіші, гірськолижні.
Сонцезахисних окулярів досить однієї пари.
Залізна оправа тут не годиться. З часом вона почне примерзати до мокрого
обличчя. Тим більше, що при падінні можна травмуватися. Нехтувати
гірськолижними окулярами не радимо навіть при туманній погоді, тому що і
розсіяне сонячне проміння разить очі. Вже наприкінці першого дня ви
відчуватимете серйозний дискомфорт. До цього додасться сніг, що буде
запорошувати обличчя, і швидкість, від якої у багатьох людей очі сльозяться.
Ще не злякалися? Тоді будемо вважати, що з
екіпіровкою та настроєм все гаразд. Немає тільки головного: лиж, черевиків,
палиць. Ідемо до прокату. У кожному пункті працює фахівець, котрий має
допомогти підібрати спорядження. Особливу увагу зверніть на кріплення. Щоби дізнатися,
чи добре воно відрегульоване, треба вдарити по черевику кулаком: збоку і по
заднику. Від кожного удару система має спрацьовувати. Якщо цього не сталося —
або ви залегко вдарили, або є проблеми з кріпленням.
На підйомнику
Після цього одні звертаються до місцевого
інструктора, а інші воліють вчитися самостійно. °м не завадить знати декілька
основних правил.
На гору з лижами ви точно не полізете — для
цього є підйомник. На крісельному перший раз краще проїхати, тримаючи лижі в
руках. Нагорі сходити з нього буде легше. Суть бугельного підйомника краще
передає коротке слово «витяг». Лижники попарно тримаються рукою за трос, що
витягує їх на вершину траси. Тут треба пам'ятати, що витяг — тільки допоміжний
засіб пересування, а триматися на ногах ви повинні самі. Якщо лижі
«роз'їхалися» і ви впали посередині підйому, ніколи не намагайтеся причепитися
знову. Це може закінчитися, м'яко кажучи, неприємно. Краще якнайшвидше
звільнити дорогу лижникам, що піднімаються слідом, і з'їхати вниз.
Перед спуском треба поставити лижі
перпендикулярно до схилу (лінії падіння води) і навчитися впевнено стояти. Не
падаєте — починайте рух. Можна сказати, що з цих вправ і складається програма
першого дня: піднялися, постояли, поїхали, впали.
Падаємо
За словами Василя Завалка, керівника
івано-франківського альпклубу «Карпати» і гірськолижника з багаторічним стажем,
падіння залишається для «чайників» основним способом гальмування. Найгірше —
коли людина падає на спину. Треба робити це вбік, до верхньої лижі. Щоби
уникнути травми, намагайтеся згрупуватися, а не виставляти руки вперед.
Цікаво, що жінки, втрачаючи координацію на
швидкості, переважно одразу сідають на задники і продовжують рух, як на санях.
Але лижі їдуть, куди їм заманеться, і тільки якась перешкода може допомогти
зупинитися. На відміну від жінок, чоловіки вперто намагаються втриматися на
ногах до останнього і відповідно закінчують рух карколомними кульбітами.
Втім, як би ви не впали, після цього треба
піднятися. Радимо перевернутись набік, знову поставити лижі перпендикулярно до
схилу і вже потім намагатися встати. Інакше лижі поїдуть самі, а ви можете
розтягнути м'язи.
Задоволення
«Чайники» починають відчувати задоволення
від катання з того моменту, коли можуть впевнено назвати причину свого
чергового падіння. Але без досвідченого інструктора цей момент можна чекати
довго. З допомогою фахівця, і маючи добру спортивну форму, є шанс через дві-три
години хоч якось навчитися керувати лижами, а наприкінці дня проїхати по схилу
кількасот метрів і жодного разу не впасти.
У нашій розмові Василь Завалко згадав
випадок, коли чоловік, котрий ранком встав на гірські лижі перший раз у житті,
вже після обіду дуже непогано їздив і просив показати доволі складні елементи і
тонкощі техніки. Ніякого феномену: людина професійно займалася танцями і мала
чудову координацію рухів та гнучкість.
Навантаження мають бути поміркованими, бо
назавтра доведеться буквально сповзати з ліжка. А ейфорійний стан від перших
успіхів може завадити відчути, що для першого разу — досить. Тут є простий
спосіб визначити міру. Наприклад, ви три рази подолали 400 метрів траси з
трьома зупинками. Якщо за четвертим разом вам довелося зупинятися частіше — це
і є сигнал про втому.
Відновленню сил найкраще сприяють сауна і
«руська» баня, чого не можна сказати про алкоголь. Не переїдайтесь ні перед
гірськолижними заняттями, ані після них, хоча, враховуючи особливості
карпатської кухні, це майже неможливо. А ще треба добре виспатись. Попереду —
новий день, нові враження.
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
