Gens
fidelissima
Про русинів карпатського ареалу
нині точиться багато суперечок, зосібна про мешканців південних схилів
Українських Карпат. Проблема ця не нова в історії Закарпаття, сусідні з
Україною держави — Угорщина, Словаччина — мають на неї свої установки. Мій
чеський приятель, україніст, журналіст тижневика «Rozhlas» пан Рене Кочік
колись надіслав із Праги майже цілу пачку бюлетенів «Podkarpatska’ Rus», в
якому друкував статті про ідентитет, історію, культуру підкарпатських русинів.
Сьогодні навіть серед молодих фахівців з історії України можна почути таке: «Я
русин, я консервативний...» Консервативність і креація — речі несумісні.
І все ж Ференц Ракоці II назвав русинів
«найвірнішим плем’ям», латиномовний варіант якого ми винесли в заголовок цієї
статті. Ми не маємо наразі наміру робити історіографічні огляди, полемізувати з
поокремими прибічниками русинської автохтонности. Академік Юліан Тамаш з
Новосадського університету (Сербія), який очолює кафедру русинської мови і
літератури, пише, що русин — це видра (інші народи також мають адекват певних
тваринок). Поведінка видри чомусь найбільш підходить русинові. Бо це тварина,
що легко адаптується до клімату та інших місцевих умов, добирає способу живлення...
Цього року русини зберуться в румунському
прикордонному містечку Сіґету-Мармацієй на свій черговий конгрес. За Угорського
королівства містечко було адміністративним центром комітату Мараморош, де
питому вагу в етнічному складі займали русини.
Угорський
історик Антоній Годинка твердить, що після монголо-татарської навали корінних
русинів Потисся Горішнього майже не зосталося. Передгірні й гірські села
заселяли вихідці з Галичини, будучи ізольовані від своїх одноплемінників
природно-кліматичними умовами, перебравши багато від угорців...
Якщо
орієнтуватися на цісарський адміністративний поділ сучасного Закарпаття (архіви
Будапешта зберегли детальні військові топографічні мапи цих країв), то йдучи зі
сходу на захід, ви потрапляєте в родючі долини Марамороша (сучасні Рахівський,
Тячівський, Хустський, Міжгірський райони). На відміну від інших комітатів, у
Марамороші жило багато здрібнілих русинських дворян-немешів («немеш» угорською
— благородний) з гербовими листами. Цей давній вроджений гонор зберігся між
поокремих родин і на сьогодні... Говірка мараморощан відносно менше засмічена
іншомовними запозиченням, ніж бережанські чи турянські говірки. Східні
закарпатці більш підприємливі й ощадливі, ніж інші русини. Це є очевидно
наслідком того, що за Австро-Угорщини в Марамороші був дуже високим відсоток
поденників. Нині тут також дуже великий процент заробітчан. Відчутний вплив
румунської національної меншини, яка значно заможніша, ніж її співплемінники в
материковій Румунії...
Бережанські та угочанські русини (сучасні
Іршавський, Виноградівський, Мукачівський, Свалявський та Воловецький райони)
більш прив’язані до земельних латифундій: зайнятість в овочівництві на
Боржавській долині, в садівництві середньої течії Латориці, ну, й всюдисуще
заробітчанство, середній бізнес і торгівля. Із середовища цих русинів чимало
представників обласної номенклатури. Коли граф Шенборн мав у посілості цілу
Мукачівсько-Чинадійовську домінію, то між русинських сіл робив швабські та
сасинські вкраплення типу Ервінсдорф, Кийкфюред, що сприяло розпорошенню
русинів...
Трохи інший тип русинів старого комітату Унг
(сучасні Ужгородський, Перечинський, Великоберезнянський райони). Тут відчутні
локальні відмінності дотично долин річок Уж, Тур’я, Лютянка. Тут сходяться
етнографічні межі лемків, бойків і долинян, чути дихання Земплинських русинів,
які в минулому давали найбільше духовенства для катедри Андрія Бачинського.
Саме в долині річки Тур’я поширеним був тип вишивки чоловічої сорочки, який
називали «фараметликом»...
Верхів’я
річки Уж має типово бойківську архітектуру дерев’яних церков — Ужок, Гусний,
Тихий. В нижній течії базилікальні муровані храми Невицького, Кам’яниці, Ярка.
Говірки також різняться лексичним, морфологічним, синтаксичним складом. Говірку
околиць Ужгорода яскраво ілюструє в своїй творчості поет і підприємець,
засновник корчми-музею «Деца у нотаря» Павло Чучка-непрофесор. Його текст про
«чіґу-біґу» (равлика) на сьогодні став гітом і дуже популярний у середовищі
закарпатських школярів. Ті прямо скандують: «чіґа-біґа на біціґли...»
Якими б не були локальні відмінності між
русинами різних мікрорегіонів Закарпаття, в багатьох речах вони мають спільний
знаменник. І все ж виникає гостре й болюче питання: чи можна їх вважати в
Україні національною меншиною, так, як, приміром, ромів? Меншини немає без
материнської держави. Чи доречно визнавати русинів Закарпаття «пнем» для його
пагонів у Словаччині, Румунії, Угорщині, Сербії та США?..
Самобутність закарпатців передається з
покоління в покоління, незважаючи на глобалістську нівеляцію наймолодшої
генерації. Закарпатські русини своєю працелюбністю, підприємливістю та
ощадливістю перетворили «лісисту, неплідну, скалисту землю» у найбільш
європейський регіон України. І це не тому, що в краї чотири державні кордони,
митниці й контрабанда. Від золотих рук краян Срібна Земля нарцисів, абрикосів і
смарагдових полонин. Здоров’ям закарпатців немало збудовано в колишньому СРСР й
Центральній Європі...
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
