День Святого Миколая
День
Святого Миколая дає нам можливість хоч один день побути дітьми. Маленькими ми
писали листи доброму чарівникові й клали їх на підвіконня, щоби пташки чи
ангели попрацювали поштарями. А потім намагалися не заснути і не пропустити той
момент, коли Миколай постукає у двері. Це ніколи не вдавалось, але подарунки
завжди з'являлися вчасно.
Нинішні діти обговорюють у
школах комп'ютерні ігри та паролі до нових ігрових рівнів. Сперечаються, які
марки автомобілів найкращі. Останнім часом малі українці добре орієнтуються
навіть у прізвищах вітчизняних політиків. І все ж вірять у казку...
Як діти готуються до дня Святого Миколая? За
що люблять Чудотворця і чого від нього чекають? Щоби почути це від самих дітей,
ми побували у п'ятому класі однієї з івано-франківських шкіл.
Оленка, маленька розсудлива відмінниця,
поважає Миколая за справедливість, за те, що він приносить подарунки тільки
чемним дітям. Мама часто розповідала їй про чуда, які творив святий у минулому,
і дівчинка уявляє його добрим дідусем з сивою бородою та лагідною посмішкою. У
своєму листі вона не просила нічого особливого, бо добре розуміє, як важко
Чудотворцю виконувати стільки замовлень. Про що писала — не сказала, але
обмовилася, що подарунок має бути яскравим і обов'язково з ласощами. Під
великим секретом Оленка зізналася, що і сама приготувала для Миколая маленький
пакуночок і тепер ніяковіє від власної сміливості. А ну, як подарунок не
сподобається?!
«У Миколая вистачить дарунків для всіх дітей
світу, і хто би що не просив — одержить, — точно знає Тарас. — Раніше святий
підкидав гроші бідним людям під двері або через кватирку, а тепер кладе
подарунки дітям під подушку. Якщо пакунок великий і не вміщається туди, святий
тихенько, щоби не розбудити, кладе його на стільчик біля ліжка. Коли має прийти
Миколай, я завжди довго не сплю і чекаю. Але жодного разу мені не вдалося
побачити святого або хоч почути, як зариплять вхідні двері. Було б цікаво на
нього подивитись. На образках, які нам роздавали в церкві, Миколай серйозний,
навіть суворий, та я знаю, що він дуже любить дітей і тварин».
У Яринки хворіє молодший братик, тому вона у
своєму листі не просила подарунків, а тільки здоров'я для малого Віталика та
всієї родини. Бабуся розповідала дівчинці, що Миколай особливо прославився
лікуванням хворих і спасінням тих, хто потрапив у біду. Щоби бути впевненою, що
прохання дійде за призначенням, Яринка віднесла листа до церкви і віддала
черниці.
Миколка, дуже спортивний та впевнений у собі
хлопець, здивував оригінальним твердженням: «Миколай має цілу купу різок для
нечемних дітей. Неслухняні, ті, хто погано поводиться і не хоче вчитися,
обов'язково отримають чорну різку. Було б несправедливо, якби подарунки
отримували всі: і чемні, і нечемні. Я дуже люблю грати у футбол і попросив у
святого новий м'яч. Думаю, що він мене послухає, бо це моє найбільше бажання.
Цікаво, як м'яч влізе під подушку?».
Оксанка написала вірш про святого Миколая і
сподівається хоч на маленький подарунок. Вважає, що була не дуже слухняною і
свята чекає з тривогою. Але, попри все, завзято посперечалася з Женею, котрий
сказав, що Миколай приходить тільки до українських дітей. На її думку, він має
багато помічників у всьому світі й не відрізняє дітей за національністю. А з
неба спускається по срібній вервечці разом з ангелятами, які несуть із собою
величезні міхи з подарунками. °х має вистачити на всіх.
А ось Настуся на запитання, що вона написала
у своєму листі, відповіла: «Для чого писати? Сніг ще не випав, і сани з неба не
зможуть проїхати по землі».
Чекаємо снігу, нового року, нового щастя для
наших дітей, для нас, для України...
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
|
