Вечер в Карпатах

"Блудний грунт" поблизу гори Маковиця у Яремче.

"Блудний грунт" поблизу гори Маковиця у Яремче.

Перед тим, як висвітлювати інші цікаві природні явища, цитуючи популярні видання, хочу спробувати внести деяку ясність в коло питань про які говоритимемо. Не прагнучи розчарувати читацьку громаду, встановлю певні правила.

По перше: віддалимось від емоційної складової і спробуємо знайти наукове пояснення явищам, про які з таким утаємниченим захватом розповідаємо. До розгляду будемо брати тільки події, що спостерігались явно і мають правдиві свідчення очевидців.
По друге: не використовуватимемо термінів з ненаукової (читай ПАРАНОРМАЛЬНОЇ) сфери досліджень.

За останні декілька місяців, мною та колегами з рятувального загону, спостерігається різкий стрибок кількості надзвичайних випадків, що трапились на маршруті " Скелі Довбуша - гора Маковиця" в Яремчі. Розглядаючи самі скелі, з впевненівстю можна стверджувати: там жодних надзвичайних подій зафіксовано не-бу-ло.
Рухаючись у напрямку гори Маковиця, туристи минають ретрансляційну вежу і вже здається видно вехівку Маковиці. Але не так все просто з нашими "баранами".
Екскурсоводи ведучи даним маршрутом розповідають:
-" Гора Маковиця висотою 585 м над рівнем моря є найвищою вершиною в околиці Яремче. Назва походить від слова маківка, тобто верхівка." Інші говорять про маки, що ніби-то росли на вершині гори і зникли як fata morgana в пустелі, після розпусної ночі туристів, що там ночували.
Чи є щось логічніше за це просте пояснення? Чи є інше тлумачення слова Маковиця? Виявляється є.

Гортаючи сторінки монографії шанованого в Україні етнографа пана Боберського Василя, дізнаємось слідуюче: слова Маковиця з мови санскиту означає місце поклоніння. Місце поклонінні це капище. А там де є капище є жертвопринесення. В старовину поселення мало особливе місце, місце де проводились ретуальні обряди відспівування, поклоніння, жертвопринесення. Чим ці місця відрізнялись від загалом пересічної місцевості?
Звичайно і зараз для будівництва храмів обирають особливі місця. Ці місця були наділені особливою енергетикою. Що це за ененргетика і яке її походження ми можемо дискутувати до хрипоти, але факт залишається фактом. Церкви, цвинтарі, капища, хрести та хрестики, іконки володіють незбагненною силою. Силою, що в одному випадку оберігає, в іншому попереджує і лякає людей, котрі потрапили під її вплив. Беручи до уваги геомагнетизм та енергетичні зони можемо з впевненістю стверджувати про присутність аномальних зон на будь-якій території.
Роблячи перші висновки потрібно сказати, що у випадку з горою Маковиця, ці фактори впливу наклались один на одного і підсилилии взаєну дію.
В доповнення до вже сказаного можу додати, що через Яремче проходять два велетеньські підземні розломи. Один під рукою Прут в місці скального виходу "Три слони", інший проходить під маленькою річечкою "Чорногірчик". Вони слугують роздільною лінією між Покуцько-Буковинськими Карпатами з однієї сторони і Горганськими Карпатами з іншої, а також Ямнинською пісковиковою світою і Стрийською аурулітовою світою, тобто Делятинським передгір'ям. Враховуючи масову величину згаданих гірських масивів, можна судити про величину впливу на навколишнє середовище їхніми шаруватими базальтово-пісковими платформами.

Тут мушу на малу хвилину тую ідилію прервать, бо ці аурулити, мартенсити та креоліти - поняття зрозумілі далеко не кожному.
Тому розповім Вам веселішу казочку.

Напевне кожен з нас здає матусині чи бабусині вечори-розповіді казок. Були ті казки про Котика, про Курочку рябу, багато казок цікавих. Ми вивчили їх на пам'ять для своїх діток. І так з покоління в покоління.
А чи замислювались ми над правдивістю тих оповідок? Пригадайте казку про сестричку Оленку та братця Іванка.
-" не пий водичку з копитця (слід тварини), а то козликом станеш".

То про що дівчинка говорила?
Неподалік тої ж таки Маковиці, коли прямувати на гору Рокіта є джерело з цілющою водою. Вода та надає сили подорожньому. Збуджує його, тамує спрагу та голод. Одного разу, нехай вибачає мені прискіпливий читач, ідучи на туж таки Рокіту ми добряче образились на водицю з джерела. Вона о одну мить прогнала дух Бахуса з усіх членів групи. Аж шкода витрачених коштів.

В Микуличині на 13 кілометрі дороги в урочище Полумисте, є дві кринички. Одна з голодною, а інша з ситою водою.
Якщо напитись ситої води, то ніби друге дихання відкривається. І голод відступає. Хороша та смачна вода з тієї криниці.
Інша - повна протилежність. Хоча чиста та прозора, має страшну силу. Від неї підкошуються ноги, як при сп'янінні, сили висмоктуються в лічені хвилини. Та ще з такою швидкістю, що до машини дойти нема можливості. Сон валить з ніг. Опиратися марно. Треба перележати, передрімати. А ще голодуха потім така бере, що коня з'їв би.

Говорячи про Микуличин, треба враховувати ще дві аномальні території одне по дорозі на Підлісне, в Глубокому, на полі за лавкою біля лісу (те місце відзначене розтрілом жителів села), інше підлісновами, Савчин підкіш, в тій западинці часто безпричинно блудить чесний люд.

Тут і про братчика Іванка в пору згадати, а чи не про таке джерелце сестричка попереджувала? Чи не про таку западинку мала казати?

Чи багато ми знаємо про наші ліси та гори, струмки і ріки, їх надприродні властивості. Води, що зароджується в гірських глибинах, на розломаш тектонічних плит, в шалених лещатах тиску та блукаючиш електричних та магнітних полях.

Чи не ці поля водять людей, інколи днями, по гірських хащах. Та не тільки хащами, навіть в містах трапляється подібне. Люди довго "блудом ходять" переконуючи потім, що час для них зупинився і в пам'яті нічого не залишилось. Що це? Електромагнітне поле. Інфразвуки? Гравітаційні торсійні збурення? Можливо це ІНОПЛАНЕТЯНИ?

Думаю, ми з часом зрозуміємо суть цього феномену, ...