Неділя
24-05-26
08:21

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Недалако Стежки, Печери та камінь Олекси Довбуша 2


  (Перейти - Головна, - карта сайта RU, UA)
___________________________________________________________________________________________ 

Олекса Довбуш

Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах

 


 

З різних фольклорних джерел відомо, що Олекса володів неабиякою силою. У співанці-хроніці теж подається в художній поетичній формі переказ про чародійну силу Довбуша, який нібито вбив чорта, за що Бог і наділив його надзвичайною фізичною силою й безсмертям. Тобто причиною богатирської сили Олекси є втручання надприродної сили: діда-віщуна, ангела, Бога (СВО, 79). Витоки цієї поетично вираженої легенди можна знайти ще в язичницькій добі, де існували міфи про сили та явища природи, часто одухотворені та уособлені (СВО, 20-21).

Взагалі фольклорний образ Довбуша мало чим відрізняється від реального. 120-річний гуцул Шімон подає досить детальний опис народного месника: “Був рослий, плечистий, темноволосий, краснолиций, рухливий, мав усміхнене обличчя, проникаюче око, дзвінкий голос. На ньому була шапка з павиним пір’ям, мазана сорочка, широкий пояс, червоні штани, за поясом два пістолі, на плечах кріс, порохівниця, тобівка, дзебня, червоні ногавиці, і був узутий у постоли”.

У співанці-хроніці він поетичніший:
Сидить Довбуш, гірський орел, пишно сивоокий,
Кучерявий, чорнобровий, стан високий маєт,
А убрання таке на нім, що аж ся влискає:
У сухозлоть в дармовисах, що нема такої...
А сам Довбуш такий гарний, єк ружа в віконці...
(СВО, 80).

Отже, народ найдетальніше описав, створив поетичний монумент славному ватажкові опришків, запозичивши художню палітру з обрядової пісенності, наскрізь перейнятої світлом і блиском. З метою звеличення героя, його найкращих якостей застосовується гіперболічне освітлення в золотих, срібних та білих тонах (“золоті огольони”, “ремінь сріблом битий”, “блищиться, єк роса на сонці”). Відомо, що ще в Київській Русі вища чистота, чесність, порядність символізувалися золотом. Для змалювання богатирської слави Довбуша використовується прийом вихваляння його зброї та одежі, що символізують мужність, відвагу, хоробрість.

Портрет Олекси - героїко-величальний, переданий опосередковано через враження інших, зачарованих його вродою, поставою, силою. Влучно знайдені зорові епітети (“сивоокий”, “кучерявий”, “чорнобровий”, “краснолиций”), величні символи (“гірський орел”), емоційні порівняння (“єк ружа в віконці”), розгорнені гіперболи (“по всіх горах покотиться його голосочок”) доповнюють створення портретної характеристики типового образу борця за народну справу. Завершують портрет героя вдалі звукові “мазки”. Гіперболічне вираження співу Довбуша в “листочок” підкреслює могутній голос народу, його життя. У співанці-хроніці говориться, що Олекса почав збирати навколо себе найкращих хлопців, щоб “по всіх верхах літати, гуляти, бідних людей милувати, а панів карати” (СВО, 80).

У зразку досить детально подається сцена кари над глитаєм Дідушком, лише тут він гине від кулі ватажка (СВО, 86), а не від його балти, як це було насправді (СВО, 86).

У творі розкриваються несвідомі кроки героя до загибелі: знайомство з дружиною Штефана Дзвінчука Марією з Криворівні. Історія такого факту не підтверджує.

Хитра красуня випитала у Довбуша таємницю його загибелі, про все розповіла чоловікові, і той вбив месника. У деяких варіантах ватажка видала мати Штефана Дзвінчука, а Дзвінка втопилася (СВО, 89).

Історичні документи не підтверджують цієї версії: відомо, що Дзвінчарівна надовго пережила славного ватажка опришків (Г, 120).

Отже, ми бачимо, що автори співанки-хроніки “Послухайте, люди добрі, що хочу сказати” не переносили механічно

у твір життєвий зміст, не копіювали його.

Творчий метод укладачів не зводиться до фотографування дійсності. Інформація про життя Олекси Довбуша, його вчинків, загибелі ведеться в художній формі, виробленій для даного жанру на основі традиційних у народній творчості композиційних, поетичних і ритмічних засобів.

Далі детальніше розглядається поетика даного твору.

У роботі вперше висвітлюється образ печеніжинця в коломийках. Протест проти знущань, прагнення до волі, заклик до боротьби з визискувачами з повною силою вилилися у цих специфічних дворядкових піснях. А в центрі уваги - герой, захисник, народний ідеал - Олекса Довбуш. Перш за все в коломийках розкривається тема боротьби Олекси з глитаями. Ватажок постає справжнім лицарем, захисником простого люду. Народ звеличує свого героя, захоплюючись ним і вихваляючи його вчинки. Олекса у творах - найсильніший, найвідважніший (“Подивлюся на Довбуша”, “Не боюся жандариків”. - СВО, 207).

У даних зразках є традиційна ритмічна схема - (8 + 6) 2, але є і її порушення - (8 + 7) 2 - у цьому виді народної творчості подовжується один склад. Очевидно, це вплив ритміки історичних пісень. Римування суміжне, проте є рими традиційні жіночі, а також і чоловічі. На останні впливає зміщення наголосу завдяки мелодії. Дворядкові коломийки часто поєднуються у своєрідні тематичні блоки.

Як у співанках-хроніках, так і в коломийках Довбушева сила гіперболізується. Він один може зрушити гори, розправитися з панами. Слова деяких коломийок майже ідентичні співанкам-хронікам (СВО, 206; СВО, 85). Це свідчить про тісний зв’язок жанрів народної творчості.

Не менш важлива тема коломийок опришківського циклу - особисте життя отамана, тісна дружба з гнобленим людом, взаєморозуміння з браттями-опришками.

Отже, коломийки всебічно зберегли пам’ять про Олексу Довбуша і передали її нащадкам.

Наш народ залишив у спадок безліч легенд і переказів про Олексу Довбуша, його силу та безсмертя, бурхливу героїчну діяльність і загибель.

У роботі вперше висвітлюється питання, як і коли виникли легенди про ватажка опришків та його велику фізичну силу. Відомо, що Довбуш був дуже міцний. Про це свідчать як історичні джерела, так і різні легенди (Г, 73; 142). У даних фольклорних зразках розповідається, що причиною богатирської сили печеніжинця є втручання надприродної сили - бога, ангела, діда-віщуна: Довбуш пас вівці, почало гриміти, вдарила блискавка. Він убив чорта, який глузував з грому та блискавки. За це Бог зробив його найгарнішим, найсильнішим та безсмертним.

Ці уснопоетичні твори про богатирську силу та безсмертя Довбуша - своєрідний синтез язичницьких і християнських уявлень про природу, про боротьбу двох начал - добра і зла, про тісну єдність людини з природою, про природні явища: грім, блискавку, дощ, про рослинний і тваринний світ, про політеїзм вірувань. Вони з’явились, очевидно, в середині XVIII століття і продовжують існувати в наш час. Першоосновою цих зразків, напевне, послужили легенди з демонологічно-апокрифічними елементами, що несуть на собі відбиток архаїчних світоглядних уявлень народу про сили і явища природи, які часто одухотворені та уособлені. Історичної постаті Олекси Довбуша в них немає. Для прикладу можна назвати легенду “Могутній Грім”, у якій розповідається, як молодий мисливець стратив чорта, що насміхався з царя Грому і за це добував багато дичини (СВО, 10). Аналогічна легенда “Щасливий пастух”, у якій щезника в подібній ситуації з лука вбиває вівчар і потім дістає велику силу (СВО, 20).

І.Франко опублікував легенду “Про грім і блискавку”, на якій уже позначився вплив біблійних легенд з Нового Заповіту. Тут виступають Бог, святі Михайло та Ілля. Із земних героїв зображено лісника, який знищив чорта за глум над святими і став найкращим мисливцем (СВО, 21-22). Отже, ні в одній з легенд (“Могутній грім”, “Щасливий пастух”, “Про грім і блискавку”) немає історичної постаті Олекси Довбуша.

Очевидно, ці твори належать до давніх верств легендарних сюжетів міфологічно-апокрифічного характеру. Перші два зразки відносяться до язичницької доби, а на третьому (“Про грім і блискавку”) - помітний пізніший християнський вплив. Це підтверджує зміст та образна система. І лише могутній авторитет і популярність славного ватажка опришків Довбуша змусили народних авторів замінити в згаданих легендах та інших творах образи безіменних пастухів, лісників, мисливців на його образ. Так виник цілий цикл фольклорних зразків про незвичайну богатирську силу та безсмертя видатного лицаря гір, народного героя Олексу Довбуша (СВО, 11).

Тематично весь епічний спадок про незламного печеніжинця можна розподілити на п’ять розділів: дитинство Олекси, юність та опришкування, героїчна боротьба Довбуша за народну справедливість, смерть славного ватажка опришків, вічно живий Олекса Довбуш (пам’ятні місця Олекси, його скарби тощо).

В епічному фольклорі біографія Олекси Довбуша, окремі моменти життєпису народного героя щедро заквітчуються художньою вигадкою, а часом і фантастикою. Реалізм і романтика тісно переплітаються, складаючи майстерно довершене полотно. Разом з тим, це своєрідний літопис тогочасного опришківського руху та його кращих представників.

У більшості легенд і переказів Олекса показаний вихідцем із простого народу. Найчастіше він - син пастуха чи бідної вдови з Микуличина. Але в деяких переказах говориться, що Довбуш народився від хазяйської дочки та вівчаря-наймита (СВО, 48-53). В інших епічних жанрах Олекса - син бідного селянина. Ще в ранньому дитинстві хлопчина зазнав злиднів і горя, змушений був іти в найми, щоб заробити собі на хліб (СВО, 27-35, 44-47, 64-67).

Історичні документи досить точно констатують місце народження Олекси Довбуша - село Печеніжин на Івано-Франківщині (Г, 59-60). Народні ж перекази називають при цьому села Микуличин, Космач (ЛВ, 153). Заріччя (ЛВ, 136), Жижива, Борщів (ОА, 6), Красноїль (ОА ,3) тощо. Пояснити таку ситуацію варто тим, що більшість народних легенд та переказів про Довбуша були складені в певній місцевості й тому, вдаючись до художнього домислу, автори, як і в зразках “Ой попід гай зелененький” та “Послухайте, люди добрі”, хотіли бачити його вихідцем зі свого села чи присілка. Таким же чином можна пояснити й плутанину з ім’ям печеніжинця, коли його замість Олекси називають Іваном, Петром, Миколою (Г, 136) чи Василем, Степаном (ОА, 17). Це є також свідченням того, що Олекса Довбуш був добре знаний серед широкого загалу, тема опришківства турбувала народ, і за допомогою фольклорної епіки митці слова намагалися задовольнити ці запити.

Народження печеніжинця народ наділив фантастичними рисами: як тільки з’явився на цьому світі Олекса, то “сто зірок йому над головою хрестом стали, ясна зоря над застайкою зійшла, затихло звіря в лісі, птиці в ізворі,... і у самого царя випала чаша з рук” (ЛВ, 86).

Цей сюжет дуже нагадує біблійні мотиви народження Ісуса Христа, який переплітається з уявленням народу щодо появи на світ нового життя. З’явився Ісус Христос на землі - зірка нова зійшла на небосхилі, з’являється Довбуш - “сто зірок” (ЛВ, 86) зійшло; Христос народжується в овечих яслах, Олекса - на “свинських коритах” у сім’ї вівчаря (ОА, 19).

Народні легенди підкреслюють, що боротьба Довбуша за життя почалася ще в череві матері, звідки його “випороли барткою” (ЛВ, 86). Отже, перше Олексине випробування, його перше протистояння зі злом, зі смертю він витримав.

Довбуш у дитинстві не був наділений якоюсь особливою фізичною силою. Він до трьох (семи) (ЛВ, 109) років не міг ходити й говорити, а після трьох літ пересадив через вориння панське теля, і переляканий батько відправив його на власний хліб (ОА, 7). Це пояснюється, з одного боку, прагненням безіменного автора заінтригувати увагу читача чи слухача, викликати в нього зацікавленість особою героя, а, з іншого боку, як уважає відомий український письменник-фольклорист Степан Пушик, ймовірно, що Олекса Довбуш справді міг хворіти в дитинстві й коли випасав вівці на полонині, недалеко від нього могла вдарити блискавка. Це дуже вплинуло на хлопця: він одужав і став сильним. Взагалі, такий мотив попередньої недооцінки й навіть опорочення типовий для багатьох народних героїв (згадаймо хоча б російські народні казки та билини про Іллю Муромця, словацькі легенди про Яношіка).

Історичні джерела нам не залишили жодних свідчень, як ріс хлопець, як став парубком, чим займався, окрім господарства. Легенди ж залучають Олексу до пастухування, до ковальського ремесла (СВО, 28).

Ставши найсильнішим, безсмертним, невразливим, печеніжинець вирішив податися в месники. Народні легенди, перекази по-різному пояснюють мотиви вступу Довбуша в опришки, але соціальні чинники всюди залишаються однаковими (помста за брата, панська несправедливість, жорстокість - СВО,73; ОА, 61; ЛВ, 167).

Вагоме місце серед легенд і переказів займають твори про класову боротьбу, очолювану Олексою, у яких особливо рельєфно проявляються риси характеру героя. Народні месники відбирали в гнобителів майно, худобу, гроші, роздавали все те найбіднішим. Так вони домагалися своєї селянської правди. Саме цим і пояснюється велика кількість епічних зразків про боротьбу опришків з багатіями. У більшості переказів про Довбуша - це невеликі художні замальовки, які зображають окремі епізоди класової боротьби. Вони тісно пов’язані з реальним життям, і розвиток дії в них пов’язаний з певним конкретним місцем, якоюсь географічною назвою чи особою (“Помста Дідушкові” (СВО, 167), “Як Олекса Довбуш добув касу в Солотвині” (СВО, 156), “Кочуба - Довбушева гора” (СВО, 172)).

Специфіка цих зразків полягає в тому, що Довбуш сам безпосередньо організовує й очолює бойові операції, завжди з’являється в найнебезпечніших місцях і перемагає (СВО, 90-195).

Легенди та перекази при змалюванні образу Довбуша часто вдаються до гіперболізації. І славетний герой Карпат нагадує героїв билин, дум, казок. Він легко вириває з коренем столітнього дуба і піднімає його над головою; приносить на гору дерево, яке не могли везти дві пари волів. Месник звалює на спину велику скелю й несе на вершину гори, залишає там, вирубавши своє ім’я. Олекса виступає проти багатотисячного ворожого війська і здобуває перемогу. Його ловлять угорці, варять у великому мідному котлі, а він собі спокійно грає на сопілці і сміється. Сопілка, на якій грає лицар, завдовжки в три людські зрости. Довбуша не вражають ворожі кулі: вони відскакують від нього, як від заліза, а герой ловить їх, кидає назад у панів, - і глитаї падають мертві. А то Олекса відбивається від куль зеленою гілкою - немов бджіл відганяє. Подібні мотиви наявні в російських билинах про Іллю Муромця, фольклорних творах про Степана Разіна, українських фантастично-пригодницьких казках, легендах, думах про Кирила Кожум’яку, Котигорошка.

У народних легендах та переказах ми не зустрічаємо докладного опису героя, але перед нами постають найвиразніші риси, завдяки яким можна уявити собі цей образ. І портрет Довбуша подається як оціночно-загальний, що саме і є типовим явищем для легенд.

Характерною ознакою народних легенд і переказів про Довбуша є те, що в них найбільше акцентуються дві основні ознаки відважного лицаря - фізична сила і допомога бідним. Народ це робить досить делікатно: ці дві ознаки не конкретизуються, не індивідуалізуються, а типізуються. Таким чином, герой певною мірою виходить ідеалізованим. Особливо це помітно при поданні портретної характеристики Олекси: на Довбушеві “уберінь ... лискає, бардочка самим сріблом мече та так сяє, блищить” (СВО, 136); печеніжинець “у білій сорочці” (СВО, 137), має червоні холошні, червоні онучі, постолні, кептар, широкий ремінь, гуцульський капелюх із китицями, байбарак (СВО, 137). Як засвідчує фольклорист П.Богатирьов, такої детальної портретної характеристики, тим більше опису вбрання, як у Довбуша, немає ні в одному збійницько-гайдуцькому циклі - (Сов. этнография. - 1941. - №5. - С. 73).

Досить детально змальовуються в легендах та переказах побратими Олекси - Іван Бойчук, Василь Баюрак, Павло Орфенюк - історичні постаті та вигадані, домислені опришки - Іван Садгірський, Іван Сандогірський, Іван Салагірський, Іван Рахівський, Павло Сарафинець (СВО, 285). Історичні документи цих імен не зафіксували.
У висновках констатується, що героїчний фольклор XVIII - XX ст. про Довбуша залишив глибокий слід у серцях народу. Це неоране поле в дослідженні історії України, у засвоєнні духовних набутків нації.

Вперше до образу народного звитяжця в українській літературі XIX століття звернулися діячі прогресивного літературного угруповання “Руська трійця”, які у своєму фольклорно-літературному альманасі “Русалка Дністровая” опублікували історичну пісню “Гей попід гай зелененький”. У рукописах І.Вагилевича залишилися “Пісні з життя опришків”, “Дещо про опришків Карпатських гір”, “Добощук”, “Смерть Добощука”. Я.Головацький теж цікавився цією темою. М.Шашкевич був перший з українських письменників, хто змалював опришківський рух у художньому творі. У казці “Олена”, не вживаючи терміна “опришок”, письменник історично правдиво змалював боротьбу гуцулів проти соціального та національного гніту. М.Устиянович у 1853 році видрукував повість “Страстний четвер”, в основу якої покладені реальні події та фольклорний матеріал. Це перший в українській літературі твір про відважного ватажка опришків Олексу Довбуша. Письменник у своїй історико-соціальній повісті утверджує ранньоромантичну художню концепцію буття, згідно з якою народно-побутове життя незвичайне, непізнане, непередбачуване, багате на несподіванки, незвичайні людські долі, на щасливий випадок. У “Страстному четверзі” простежуються ознаки детективно-психологічного жанру. Автор робить спробу відтворити внутрішній світ опришка Добоша (Довбуша), охопленого великою пристрастю й роздвоєністю обов’язку й кохання.

Українська романтична проза розпочалась із фольклорних модифікацій та олітературення усної народної словесності. Деякі сцени, епізоди, навіть сюжети своїх історичних творів М.Устиянович теж часто будував на основі фольклорних матеріалів. “Страстний четвер” - це літературно опрацьовані народно-історичні перекази про Олексу Довбуша (Алексія Добоша). Слід відзначити, що історична сюжетна лінія повісті подекуди недостатньо випрозорена й доведена до логічного завершення. Унаслідок твір перетворюється в розповідь про один частковий епізод історичного конфлікту - боротьби опришків за соціальне визволення під керівництвом Добоша й історію його кохання до Зіні. Українська романтична проза того часу опрацьовувала проблему антикріпосницької боротьби, стихійного протесту проти поміщицького гніту, народної помсти й розбійництва. Однак М.Устиянович не ставить собі за мету фактичну достовірність. Він майже ігнорує принцип історизму. Для нього як письменника-романтика головне - передати поетику народної помсти, соціальний протест опришків. Він у творі “Страстний четвер (Повість верховинська з місцевих поговірок)” шляхом пригодницької розповіді справедливо вбачає соціальні причини опришківства у посиленні експлуатації народних мас. Однак письменник, хоч і поетизує опришків у дусі фольклорних традицій, все ж віддає данину й офіційній думці - осуджує їх як “розбійників”.

Одним із головних персонажів повісті виступає історична особа - легендарний Алексій Добош (Олекса Довбуш). Він - борець за соціальну справедливість. Народ вважає його месником. Та повість не дає підстав для подібної інтерпретації. Майже жодного акту помсти в ній не зображено. М.Устиянович акцентує увагу не на стихійному, а на несвідомому характері опришківства під керівництвом Добоша. Письменник, ідучи за народнопісенною поетизацією ватажка, постійно підкреслює ідеальність образу опришківського отамана. Він не багатий, хоча й не бідніший за інших, але відмовляється від сімейної ідилії й стає на шлях самовідданої боротьби за народні інтереси.

    Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах       

  1 2 3 4 5



[10-02-09][All for the tourists of]
Improvisation on snowshoe (0)

[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Неповторний мир. Мальдівськие визначні пам'ятки (0)
[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Казахстан: визначні пам'ятки природні, а не музейні (0)
[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Киргизстан: пам'ятники історії (0)