Загадкова велич Протятих Каменів

Погожа малосніжна зима напевно дещо підкоректувала плани багатьох любителів гірських лиж. Але навіть якщо на курортах нема снігу, не варто відмовлятися від задоволення побувати в горах, помилуватися мальовничими витворами природи. От, хоча б, здійснити коротку та нескладну виправу до дивовижного скельного утворення в Буковинських Карпатах — Протятих Каменів.

За перевал

Наш маршрут починається з розташованого на правому березі річки Черемош містечка Вижниця, районного центру Чернівецької області. Черемош тут уже не Чорний і не Білий — обидві ріки зливаються тридцятьма кілометрами вище, в селі Устеріки. До Вижниці найпростіше дістатися з Чернівців — приміські потяги відправляються з обласного центру о 9 год.17 хв. та о 21 год. 10 хв., прибувають, відповідно, о 12 год. дня та рівно опівночі. З Чернівців у цьому напрямку також курсує близько десятка автобусів, відстань від обласного центру 68 кілометрів.

А з Івано-Франківська треба діставатися через Косів та селище Кути, що розташоване якраз навпроти Вижниці на лівому березі Черемоша — досить лише перейти через міст. Зрештою, навіть кияни можуть легко дістатися до Косова — щодня зі столиці о 17 годині 40 хвилин відправляється автобус «Київ — Верховина», який прибуває до Косова о півдев’ятій ранку.

Від вокзалу у Вижниці до перевалу Німчич (586 м) приблизно вісім з половиною кілометрів. Дорога веде через село Виженка між мальовничих схилів, місцями звивається серпантином... Тут же встановлено гірськолижний бугельний підйомник, схил підготовлений під трасу.

Через Німчич Виженка сполучається з Розтоками, селом в долині Черемошу. На перевалі основна дорога повертає праворуч, на захід. А до Протятих Каменів треба підніматися вздовж витягу в південному напрямку... Вийшовши на невеликий хребет над перевалом, повертаємо стежкою праворуч — ґрунтова дорога, що веде до одного з присілків Виженки, лишається нижче зліва. Проходимо повз капличку... Ліворуч перед нами відкривається гора Просічка (913 м). А на заході бачимо розлогу долину Черемоша, мереживо хребтів та вершин Покутських Карпат: Ігрець, Писаний, Сокільський. За Просічкою через кількасот метрів на півдні починається буковий ліс. Місцевість прорізана глибокими ярами. Ще трохи лісом, і крізь безлисте гілля дерев попереду справа починають проглядатися контури скель. Ми підходимо до найвідомішого і найвеличнішого з Протятих Каменів — Соколиного Ока.

Соколине Око — місце ініціації *

Це скельне утворення з пісковику має кілька захоплюючих принад. По-перше, з північного боку, практично біля підніжжя, є невелика трикамерна печера... До печери можна потрапити щонайменше через два отвори, а два інші, вужчі, виходять крізь скелю через якийсь десяток метрів зі стрімкого східного боку. До речі, назву «Протяті» (чи, за місцевим діалектом, «протєті») ці камені отримали якраз через численні наскрізні щілини — пісковики м’якшої породи тисячоліттями вимивало зі скель, а тому виникає враження, ніби якимсь велетенським інструментом протнули діри.

По-друге, наверху Соколиного Ока є такий собі природний резервуар діаметром приблизно 70 сантиметрів і десь такої ж глибини, схили помережані водостоками, а на найвищому місці видовбаний уже рукотворний вказівник сторін світу. Третє диво, мабуть, найбільш вражаюче — верхня плита каменя утворює гігантську аркаду, з-під якої схил у градусів 45 веде на дно каньйона. У цьому каньйоні раз на рік у вересні й відбувається дійство, яке можна назвати ініціацією — посвячення в студенти першокурсників географічного факультету Чернівецького університету. Кульмінація дійства проходить вночі. В арці раптово з’являється бог Гео з палаючим смолоскипом та на шаленій швидкості злітає (на альпіністському канаті) до ошелешеного натовпу...

З Бедіїва — на два боки

Від Соколиного Ока треба трохи піднятися вгору на схід, можна принагідно обстежити інші скелі, що височать обабіч. Далі ґрунтова дорога веде крізь пару кам’яних «воріт» на південь, до присілка Бедіїв. А звідси, як у казці, лише без страшилок: наліво підеш — до «залізного» джерела попадеш; прямо підеш — на гору Черешнів зайдеш; а направо підеш — у Розтоки повз водограї зійдеш...

Повернувши за першими ж хатами присілка ліворуч, на схід, метрів через п’ятсот вийдемо до верхів’я річки Виженка, а рухаючись далі за течією вздовж потоку приблизно через півгодини натрапимо на ошатне джерело, яке називають «залізним». Кажуть, вода в ньому завдяки високому вмісту сполук заліза та інших хімічних речовин має цілющі властивості, але не надається для транспортування, бо за короткий час сполуки розчиняються...

Якщо ж повернути в Бедієві праворуч, то вийдемо врешті до Черемоша та автомобільної траси вздовж неї на межі сіл Розтоки та Підзахаричі. При цьому варто сходити не через село, а, повернувши трохи праворуч, стежкою вздовж потічка, що впадає в Черемош. Тут є два малопотужні але високі та мальовничі водоспади...

Джерело: «Всеукраїнський туристичний журнал. «Карпати. Туризм. Відпочинок.»

[Ворохта]

[г. Ігровец]

[Івано-Франківськ]

[Драгобрат]

[Красія]

[Івано-Франківськ]

[Різне]

[Горгани]