|
ВЧОРА, СЬОГОДНІ І ЗАВТРА СІЦІЛІЇ |
МІЖ СЦИЛЛОЙ І ХАРІБДОЙ
Сіцілія
- найбільший, з населенням понад 5 млн. чоловік острів в Середземному морі, який стародавні греки називали «Трінакріа», що в перекладі означає «три миси». Він знаходиться практично на однаковій відстані від Гібралтарської протоки і Суецького каналу. Одна вершина цього рівнобедреного трикутника указує на Африку, найкоротша відстань до якої 135 км., а друга відокремлена від шкарпетки «італійського чобота» протокою з шириною від 3 до 16 км. З материка до Мессіни можна переправитися на поромі приблизно за 20 хвилин. Ця переправа в давнину користувалася поганою славою, бо саме тут в часи Одіссея мандрівникам доводилося вибирати між Сциллой і Харібдой. Сучасний же комфорт порома примушує не тільки забути про міфологічні небезпеки, але і просто пошкодувати, що час пройшов так швидко. Втім, східна Сіцілія абсолютно не дисонує з материковою, оскільки є продовженням Калабрійських Апеннін, що захоплюють мандрівника порізаною лінією берега і підведеними на запаморочливу висоту аркадами мостів. Саме у цій частині Сіцілії знаходиться гірський масив Етна з найвищим в Європі вулканом, що зметнувся на висоту більше 3 тис. метрів і вивергає лаву прямо в морі. При русі уздовж карниза, що нависає над морем, на північний захід гірські хребти перестають бути схожими на динозаврів, що нащетинилися, і вже в Палермо зустрічають розкішною зеленою чашею, що оздоблює прекрасну бухту, що вельми нагадує Ялту або Монако.Нарешті, на південь майже тисячокілометрова берегова лінія острова і зовсім втрачає скельний оскал, радуючи любителів морить дивовижними по красі і чистоті піщаними пляжами. Відпочинок у Карпатах
СОНЯЧНИЙ ТРИКУТНИК
З часом правильно розкреслені смужки пляжів, що красуються парадом різноколірних парасольок, «застовплений» на весь день шезлонг і збаламучена сотнями тіл вода перестали надихати публіку. Почали цінуватися привілля, близькість до природи і незамутнена легіонами тих, що одночасно купаються чистота морить. Все це є на Сіцілії, особливо в районах, віддалених від великих міст. А ще є приголомшливі, не знівечені хвилерізами піщані пляжі, неправдоподібна синь неба, що розчесали на косий проділ виноградні, оливкові і цитрусові плантації. Весь острів -- суцільний сад, що не дивно при рекордному числі сонячних днів в році і прекрасних грунтах. Отже 65% італійських цитрусових вирощують саме тут. Але понад усе вражають могутні, як баобаби, фікуси, в густому листі яких вже з вересня починаються галасливі ринкові дебати перелітних птахів. Адже Сіцілія -- їх порятунок і місце передиху по дорозі до Африки.
НА ПЕРЕХРЕСТІ ЗАХОДУ І СХОДУ
Проте не тільки міграційні потоки птахів захльостували Сіцілію. Острів за більш ніж п'ятитисячолітнє існування на його землях цивілізації справді можна вважати плацдармом історичних перетинів різних народів. Не говорячи вже про найстародавніших поселенців, з VII в. до н.е. тут влаштувалися греки, від яких на острові залишилося архітектурні пам'ятників чи не більше, ніж в самій Греції. Греків підкорили римляни, але не тільки не знищили створене, але і побудували величезні амфітеатри, прекрасні храми і розкішні вілли. І хоча вандали, що прийшли на острів, і що послідували за ними остготи зруйнували цілісний античний мир, але його дух все-таки реанімувався наступними завойовниками -- візантійцями. У IX столітті Сіцілія стає «землею ісламу». Мусульманська присутність тут продовжується довгих 250 років, змінявшись ще на три з половиною століття пануванням норманнів, що насадили на цих землях католицтво і що тим самим підключили Сіцілію до європейської культури. У подальшим островом володіли королі династій Анжуйськой і Арагонськой. З 1713 року Сіцілія переходить до Віктора Савойському, потім стає власністю австрійців, які незабаром її втрачають, поступившись Бурбонській династії на цілих 125 років. І лише завдяки походу Джузеппе Гарібальдіа, що саме звідси почав звитяжний марш за об'єднання всієї країни, Сіцілія в 1860 році приєднується до Італійського королівства. У 1946 році, після закінчення Другої світової війни, острів стає автономною областю у складі нової Італійської республіки. І знову -- з перервою майже в 800 років -- знаходить свій Парламент.
СІЦІЛІЙСЬКИЙ МІКС
Така бурхлива історія Сіцілії не могла не привести до досить химерного змішення елементів різних культур, що виявляється буквально у всьому -- у кухні, мові, архітектурі. Більш того, генетика Сіцілії «зафіксувала» гримучу суміш з європейських, азіатських і африканських кровей. Отже жителі Сіцілії -- це не зовсім італійці, а особливий народ, що поєднує в собі в найрізноманітніші риси мешканців Середземномор'я, але незмінно дивно привітний. Гуляючи по сіцілійських містах, постійно ловиш себе на вичлененні то арабського, то норманнського, то іспанського, то французького впливу. Особливістю Сіцілії є і те, що завоювання не стільки її розоряли, скільки збагачували, перетворивши на дивовижний музей просто неба. Це відчувається перш за все в архітектурі. «Долина храмів» в Агрідженто і амфітеатр в Сиракузах можуть убити будь-якого любителя античності. Але вельми вражає і мікс типу «норманно-арабского» стилю, яким так славляться Палермо і Монреалі. Що стосується бароко, то і тут можливий вибір між його іспанським і французьким різновидами. А якщо вам захочеться заглибитися в дивовижний світ змішення культур Заходу і Сходу, то кулінарні враження належним чином завершать образ Сіцілії як одного з центрів загальнолюдської цивілізації. Ось де типові мотиви італійської кухні доповнюються чисто сіцілійськими нотками, які створюють особливу домінанту смакових відчуттів. Тільки тут м'ясо і паста утопають у вишуканих французьких соусах, способи приготування грибів і мідій видають іспанський вплив, а кава і вино підвладні типово східним акцентам. Особливо хороші тістечка, а зацукровані фрукти є відмітним брендом місцевої кухні, так само як і лікери, десертні вина і найсолодші в Італії лимони. Отже dolce vita прописана на Сіцілії. Переконайся самі. Для цього досить сісти в літак «Киев-парлермо».
|
