СУЧАСНЕ ПОЛЯГАННЯ І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНОЗЕМНОГО ТУРИЗМУ В КРИМУ
Туризм є одній з
ведучих високодоходних і найбільш галузей світового господарства, що
динамічно розвиваються. По прогнозах фахівців, XXI століття буде
століттям туризму, який перетвориться на провідну експортну галузь в
світі, відтіснивши нафтовидобуток, нафтопереробку, а також
автомобілебудування. В даний час на його частку доводиться близько 6 %
світового національного продукту, 7 % загального об'єму інвестицій (3,2
млрд. $ щодня), 11 % світових споживчих витрат і 5 % всіх податкових
надходжень. У 1995 році, за даними Усесвітньої Туристської Організації
(ВТО), доходи від міжнародного туризму досягли 366,7 млрд. $,
збільшившись в порівнянні з попереднім роком на 7 % (а до 1965 року - в
52 рази) [6].
Проте, не дивлячись
на важливість і динамізм цієї структури суспільного відтворення, її
суть до цих пір не має єдиної і стрункої наукової інтерпретації. На наш
погляд, комплексний соціально-економічний зміст поняття "туризм" може
бути визначене таким чином: туризм - вид відтворювальної
діяльності населення у вільний від процесу праці час, супроводжуваний
тимчасовою міграцією і перебуванням поза постійним місцем проживання.
Цілями туристської міграції є відпочинок, лікування, фізичний і
духовний розвиток, підвищення культурно-пізнавального рівня або
спортивної майстерності, на основі споживання природних, економічних,
історичних і інших культурних цінностей або певних послуг.
Перехід економіки
України на ринкові відносини створює нові передумови територіальної
організації туризму, як в цілому по країні, так і в окремих її
регіонах. Кримський півострів в цьому плані не тільки не є виключенням,
але і виступає в ролі найбільш розвиненого і перспективного регіону
іноземного туризму.
Принципово нові умови
для розвитку іноземного туризму в Криму багато в чому визначаються
різко збільшеним значенням геополітичного положення республіки після
розпаду СРСР, з одного боку, а з іншою, - необхідно також враховувати і
той факт, що туризм належить до галузей господарства, які при порівняно
невеликих витратах можуть давати прибуток і таким чином створити
джерела поповнення державного бюджету. Проявом економічної суті туризму
є перерозподіл між регіонами країни грошової маси, а також отримання
іноземної валюти. Крім того, участь навіть окремих регіонів в
діяльності світового туристського ринку в цілому сприяє формуванню
іміджу держави, розширенню його зовнішньоекономічних зв'язків. Розвиток
в країні експортної складової міжнародного туристського обміну кінець
кінцем сприяє зростанню попиту на національному ринку.
Таким чином, сьогодні
питання розвитку і перетворення рекреаційної функції Криму з числа
пріоритетних в головну є, по суті, питанням тактики і стратегії
майбутнього стійкого розвитку республіки [2].
Як і будь-який
відтворювальний соціально-економічний процес, туризм розвивається
відповідно до певних законів, має свої "рушійні сили". Необхідними
передумовами виникнення масового туризму, його стійкого розвитку і
підтримки об'ємів попиту на високому рівні є збільшення вільного часу і
зростання матеріального добробуту суспільства.
Сучасна світова
картина формування і спрямованості міжнародних туристських потоків є
результатом дії декількох груп чинників. Як найважливіші з них можна
назвати наступні:
а)
соціально-економічні чинники (перш за все - рівень
соціально-економічного розвитку території, політична і фінансова
стабільність, зростання суспільного багатства і доходів населення і так
далі);
б) рекреаційно-ресурсний потенціал (як природного, так і антропогенного походження);
у) інфраструктурний чинник;
г) чинник географічного положення (особливо по відношенню до головних регіонів задоволення туристського попиту);
д)
соціокультурний чинник (скорочення робочого часу, зростання вільного
часу, менталітет нації і пріоритети в системі духовних цінностей і так
далі).
Просторово-часове
поєднання (реалізація) цих груп чинників обумовлюють формування щодо
стабільних туристських потоків, що, у свою чергу, веде до зародження,
формування і розвитку міжнародних туристських регіонів, що
характеризуються певною інтенсивністю рекреаційного руху..
Згідно цьому,
іноземний туризм в Автономній республіці Крим сьогодні розвивається
перш за все під впливом перехідного стану економіки в Україні і
внутрішньополітичній ситуації. Політична і економічна нестабільність в
країні, зростання соціальної напруженості, а також загострення
криміногенної обстановки і міжнаціональні конфлікти - головні причини
скорочення притоки іноземних туристів в регіон. Ситуація посилюється
відсутністю необхідної матеріальної бази, оскільки з початку 80-х років
індустрія відпочинку, розваг і подорожей в Криму, і в цілому по
Україні, практично не розвивалася. Як наслідок цього з'явилася
відсутність необхідної матеріальної бази, що відповідає міжнародним
стандартам, причому причини різких змін об'єму в'їзного потоку
іноземних туристів для України і Криму мають загальні риси. Так, пік
притоки іноземних гостей в країну довівся на 1990 р. У цей рік Україна
прийняла на відпочинок з діловими і приватними цілями близько 2 млн.
інтуристів, з них Крим - 143 тисячі 612 чоловік. Більшість тимчасових
відвідувачів з-за кордону були привернуті корінними змінами, що
почалися у всіх сферах життя радянського суспільства. Але вже незабаром
інтерес до перебудови почав проходити, і іноземці менш активно
відвідували Україну і Крим (Ріс.1, за 1992 - 1995 г.г. дані
статистичного обліку відвідин республіки іноземними туристами відсутні)
[12]. Аналіз статистичної інформації свідчить, що привабливість Криму
для іноземного туризму визначається перш за все можливістю його
різноманітного туристського освоєння: на міжнародному туристському
ринку він може виступати не просто як постачальник однотипного продукту
- " відпочинок на морі ". Можливість поєднання оздоровчого,
лікувального, пізнавального, ділового і, частково, спортивного туризму
вигідно відрізняє цей район від інших районів України..
У Автономній
республіці Крим є необхідний природний і соціально - економічний
потенціал для подальшого зростання туристської галузі, не дивлячись на
потреби, що змінилися, і попит з боку іноземних туристів. До головних
туристсько-екскурсійних ресурсів для іноземного туризму в Криму
відносять: пляжні (протяжністю 517 км.), кліматичні, пейзажні (більше
100 аттрактівних природних об'єктів), спелеоресурси (можуть
використовуватися 160 печер), лікувальні грязі (запаси - 24 млн. м3),
мінеральні води (дебіт свердловин - 30 тис. м3/ доба), а також
археологічні і культурно-історичні (більше 10,5 тис.) пам'ятники. У
систему екскурсійного обслуговування іноземних туристів в Криму
включено 219 об'єктів показу [12]. Проте залучення до рекреаційного
функціонування і економічна ефективність використання наявного в Криму
потенціалу туристських ресурсів невелика. Так, наприклад, з 10,5 тис.
пам'ятників історії і культури в даний час використовується тільки 20
%, з 158 пам'ятників природи - 50 %, а з 300 музеїв 10 завантажені
максимально [3].
Соціально-економічна
складова туристсько-екскурсійного потенціалу Криму складається з власне
засобів розміщення іноземних туристів (підприємств готельного
господарства), додаткових засобів розміщення, транспорту, зв'язку і
сфери обслуговування. Всього в Криму налічується більше 600
рекреаційних підприємств (санаторіїв, пансіонатів, тургостініц і так
далі), що складає 1 % здравниць країн Співдружності, 10 % - України і
55 % - Південного економічного району України. Лише 4 суб'єкти
туристичної діяльності (готелі "Ореанда - Тавріда", "Килим", готельний
комплекс "Ялта - Інтурист" і мотель - кемпінг "Поляна казок") мають
можливості приймати іноземних туристів з країн Далекого Зарубіжжя. В
цілому для Криму характерний низький рівень комфорту здравниць, а також
нерівномірне їх регіональний розподіл з концентрацією на найбільш
освоєних територіях, де середовище рекреаційної діяльності має низький
рівень екологічності. При високій педантичності інтуристів до цього
показника при виборі місця задоволення рекреаційного попиту даний
локалізаційний чинник надає істотний вплив на інтенсивність і стійкість
міграційного потоку. Цим, мабуть, пояснюється в більшості випадків
перевалочний характер туристських послуг кримських здравниць.
Просторова
локалізація ареалів формування представлених туристських потоків до
Криму свідчить про широку їх географію, яка охоплює більше 50 країн
світу. Якщо до 1991 р. більшість туристів прибували з країн Європи, то
зараз головним регіоном, за рахунок якого формується основна частина
потоку, - країни СНД. У структурі туристського потоку, без країн СНД,
на першому місці по кількості прібитій залишилася Європа - 65 % від
загального числа туристів (зокрема - на Західну Європу доводиться 59 %,
на Центральну - 6 %). 20 % прібитій складають туристи з країн Азії, 12
% - США і Канади і лише 1 % - Африки, Латинської Америки і Австралії
(Мал. 2). Структура потоку іноземних туристів з країн - лідерів по
числу прібитій до Криму (для порівняння за 1988 і 1997 г.г.)
представлена на малюнку 3.
Потік іноземних
туристів до Криму в значній мірі схильний до впливу природно -
кліматичній сезонності. У осінньому - зимовий період об'єм потоку
туристів значно знижується; 75 % зі всіх прібитій доводиться на період
з березня місяця по жовтень і лише 25 % - з жовтня по березень.
Туристський потік по містах і по окремих екскурсійних об'єктах Криму
розподіляється також нерівномірно. Найбільш відвідуваними містами Криму
є: Ялта, Сімферополь, Бахчисарай і Севастополь - більше 85%
туристського потоку.
У структурі в'їзного
потоку туристів з країн Далекого Зарубіжжя домінують поїздки із
службовими цілями, тоді як в структурі туристських потоків з республік
колишнього СРСР переважають відвідини друзів або родичів (до 90 % від
загального числа прібитій). В цілому мотиваційна структура поїздок до
України з року в рік характеризується зниженням частки пізнавального
туризму (70 % - 1997 р.) за рахунок зростання частки ділового і
релігійного туризму (20 % і 2 % відповідно, 1997 р.).
З погляду
порожнисто-вікового складу мандрівних в межах України, слід звернути
увагу на переважання в структурі міжнародних потоків жінок (від 52 до
63 %) у вікових групах старше 45 років і чоловіків (до 60 %) у віці від
25 до 44 років. Причому найбільш активним споживачем послуг
міжнародного туризму (до 45 % в'їзного потоку) є старша вікова група.
Аналогічний порожнисто-віковий склад іноземних туристів, що прибувають
в Автономну республіку Крим. 60 % туристів - люди у віці старшого 50
років. Останніми роками почастішали заїзди спеціалізованих груп
іноземних туристів - представників організацій по лінії рухів в захист
навколишнього середовища, релігійних рухів, шкільно-юнацьких груп,
молодіжних організацій.
За даними
Міністерства курортів і туризму Автономної республіки Крим, об'єм
туристських послуг в 1996 р. склав 68,1 млн. грн. (з них - 10 %
надходжень доводиться на міжнародний туризм (6,8 млн. грн.), 41 % -
надходжень від туристів країн СНД (27,9 млн. грн.)). У 1997 році
надходження валют від іноземних туристів склали 12,3 млн. грн. Їх
основу складають непрямі надходження від галузей економіки, що входять
в рекреаційний комплекс: транспорт, зв'язок, торгівля і ін.
Проаналізувавши
сучасне полягання іноземного туризму в Криму, можна зробити вивід про
те, що в рекреаційному розвитку регіону наступив новий етап, який
вимагає абсолютно інших концептуальних підходів, відповідних
економічним реаліям сьогодення.
Система цінностей, що
змінилася в суспільстві, пріоритет категорії прибули у поєднанні з
високою вартістю тієї, що існує матеріально - технічної бази і
необхідністю її підтримки в робочому стані, а також відповідною
модернізацією, вимагає введення нових ринкових механізмів в організації
рекреаційної діяльності. Впровадження в регіоні ринкових механізмів
дозволить замість жорстокого розподілу і нормування вартості
турпутевок, фінансових коштів і тому подібне створити в організації
туризму гнучку систему економічних відносин ціноутворення і пільг, яка
відповідатиме об'єму, часу і характеру послуг, що надаються. В зв'язку
з цим доцільно розглянути питання про додання Південному берегу Криму
(ЮБК) статусу туристсько-рекреаційної зони, що вільної від податків і
має широкий діапазон пільгового оподаткування. У цих умовах ЮБК зможе
заробити засоби на власний розвиток і для загальнодержавних потреб.
Міжнародна практика
показує, що туризм вигідно розвивати в змішаних формах власності:
державною, акціонерною, приватною, кооперативною, орендною, при
збереженні пріоритету держави в управлінні рекреаційною системою. За
рахунок держави, в першу чергу, необхідно будувати такі об'єкти
туристської інфраструктури, як транспортні магістралі, аеропорти,
упорядковувати населені пункти і пляжі, реконструювати і оновлювати
пам'ятники культури і так далі
Збільшення потоку
іноземних туристів в літній час, коли попит на поїздки до Криму з метою
відпочинку і лікування особливо високий, можливо лише при організації
будівництва сезонних споруд для розміщення туристів. Маються на увазі
споруди типу бунгало, розширення кемпінгових майданчиків, що дозволить
збільшити об'єми обслуговування іноземних туристів в сезон "списів" без
залучення значних матеріальних засобів.
Досягнення в Криму
світового рівня розвитку туризму неможливе без створення відповідної
йому інфраструктури. Відсутність в регіоні необхідної туристської
інфраструктури повсюдно негативно позначається на розвитку і
ефективності рекреації. Посилюється ця обставина ще і тим, що розвиток
інфраструктури вимагає значних грошових інвестицій при украй повільній
їх оборотності. В умовах фінансової кризи в країні необхідно
удосконалювати туристську інфраструктуру, привертаючи для цього всі
можливі джерела фінансування на максимально пільгових умовах.
При розробці нових і
вдосконалення програм стійкого прийому іноземних туристів, що існують
для Криму, відповідну увагу слід приділити розвитку морського
транспорту. Не дивлячись на наявність крупних портів, що мають
можливість приймати іноземні судна в Евпаторії і Феодосії, в республіці
практично не розвивається круїзний туризм. У Керчі і зовсім відсутній
пасажирський міжнародний порт. Для інтенсивного розвитку малого
портофлота необхідне будівництво і реконструкція причалів в Керчі,
Гурзуфе, Николаєвке і Чорноморському.
Спад в'їзного туризму
не в останню чергу обумовлений недостатньо ефективною рекламною
кампанією по пропаганді України і Криму як привабливий туристський
напрям. Найбільш важливими аспектами рекламної діяльності для Криму є:
розширення числа рекламованих об'єктів; орієнтація реклами на певний
круг споживачів (диференційована реклама); застосування різноманітних
способів реклами. Особливу увагу слід приділити використанню мережі
Internet і участі в ній як можна більшого числа організаторів
відпочинку. Іноземні туристи високорозвинутих країн вважають за краще
відвідувати дорогі, висококомфортабельні середземноморські курорти,
залишаючи в них значну частину своєї валютної готівки. Лише незначна
частина її (менше 0,3 %) через систему " Інтурист" осідає в Криму. Тим
часом в багатьох країнах світу рекламна діяльність є одній з основних
статей витрат національних міністерств по туризму. На ці цілі прямує до
половини засобів з їх бюджетів. Так, наприклад, річні бюджети
туристських адміністрацій на просування національного турпродукта
останніми роками за даними ВТО склали: Іспанія - 77-85 млн. $,
Туреччина - 27-50 млн. $, Туніс - 8,6 - 10,6 млн. $, Польща - 27-50
млн. $, тоді як на міжнародних туристичних ярмарках і виставках Крим
представляють тільки окремі підприємства [3].
У рекламній кампанії
також мають потребу і такі, що практично не отримали розвиток в Криму
види туризму, як діловий, виставковий і конгрессний. Саме діловий
туризм, на наш погляд, той самий перший крок, який необхідно зробити
підприємцям України і Криму, щоб вдихнути нове життя в національні
сектори індустрії контактів.
Внаслідок того, що в
короткі терміни повсюдно досягти міжнародного рівня туризму неможливо,
необхідно виділити ті центри, де в першу чергу створюватимуться
підприємства туризму високого класу з урахуванням природної і
соціально-економічної складових. Потрібне чітке розділення функцій між
окремими туристськими центрами: наприклад, відведення Сімферополю не
тільки транзитних функцій у зв'язку з його транспортним значенням для
Криму, але і ролі центру спеціалізованого пізнавального туризму; Ялті і
ЮБК - функцій регіону відпочинку і лікування у зв'язку з високим
ступенем концентрації матеріальної бази в місті і його околицях;
Бахчисараю - функцій екскурсійного центру у зв'язку з широким набором
об'єктів показу; Керчі - після реставрації численних пам'ятників
культури і архітектури - функції центру пізнавального туризму (за
рішенням ЮНЕСЬКО місто включене в програму "Шовковий шлях").
Подальший розвиток
туристського комплексу Криму неможливий без глибоких наукових розробок
системи адекватних мерів як організаційного, так і фінансового
характеру. Перспективним є створення на основі кооперації міжгалузевих
рекреаційно-господарських структур із загальними елементами ринкової
інфраструктури, а також утворення різного роду консорціумів і
туристських корпорацій, акціонерних суспільств на базі розвитку
ассоционних форм організації туристської діяльності, коли в руслі
загальних інтересів добровільно об'єднуються фінансові, матеріальні і
інтелектуальні зусилля для отримання стійкого економічного ефекту.
В умовах ринкових
відносин, в першу чергу, необхідно приділяти особливу увагу будівництву
допоміжних об'єктів, зведення яких за часів існування СРСР
відсовувалося на другий план: басейни з підігрітою морською водою,
сауни і російські лазні, відкриті і закриті спортивні майданчики,
кегельбани і казино, конференц-зали. Це створить реальні передумови для
різноманітнішої і цікавішої туристської пропозиції, а також для
раціонального використання туристських ресурсів, максимального
використання бази протягом всього року і поліпшення економіки туризму в
цілому за рахунок скорочення термінів окупності об'єктів туріндустрії,
що зводяться.
Проте разом з
вищепереліченими заходами стійкого розвитку іноземного туризму слід
шукати нові перспективні райони рекреаційного освоєння поза зоною
гіпертрофованих розвинених сучасних центрів відпочинку, але все одно на
побережжі і з дотриманням екологічних норм збереження природного
середовища. Це актуально в умовах тенденції, що намітилася, до
зменшення і погіршення стану рекреаційних ресурсів. Тому подальший
розвиток туризму в Криму повинен будуватися на принципах інтенсивного
природокористування, що припускає розробку системи мерів по охороні і
відтворенню туристських ресурсів, проведення меліоративних робіт,
нормування і регулювання навантажень на територію, виділення
природоохоронних зон.
Сучасне ринкове
господарство неможливе без створення регулюючих і координуючих структур
(державних, суспільних, галузевих). В даний час координаційний механізм
регулювання туристського ринку в Україні після розпаду єдиної структури
Госькомінтуріста СРСР знаходиться в процесі формування; планово -
командна соціалістична економіка припускала наявність тільки одній
вертикалі управління народним господарством, коли держава диктує
підприємству. Зворотний зв'язок був украй слабким. На сучасному етапі
відбувається становлення адекватної системи управління індустрією
туризму в Україні, і в цьому велику користь повинні принести вивчення
зарубіжного досвіду, ознайомлення з координаційним принципом побудови
структурної ієрархії системи регулювання економіки, двосторонньому
зв'язку по вертикалі, а також підтримку паритетних відносин між
державними органами управління, громадськими організаціями і галузевими
об'єднаннями виробників.
У цих умовах держава
повинна узяти на себе розробку рекреаційного законодавства,
відповідного ринковим відносинам, створення єдиної системи звітності і
обліку статистичної інформації, а також організацію служб по вивченню
попиту і рекламі туристських послуг, системи підготовки кадрів. Для
прийому іноземних туристів система підготовки кадрів повинна включати
навчання як фахівців широкого профілю - економістів, географів і так
далі, так і вузьких фахівців - гідів - перекладачів, екскурсоводів,
менеджерів по туризму і так далі
На сучасному етапі
вказані аспекти мають особливо велике значення для Криму, коли йде
процес реалізації регіональної Програми розвитку туризму, становлення
нової системи державного регулювання галузі, а також структури
ефективної взаємодії держави, суспільства і підприємства в туризмі.
|
