Світле сьогодення

Я покидала Кріт удосвіта. Спросоння. Сумбурно. Нехотя. Звикла довго голубитися в теплому ліжку готельного номера, потім смакувати повітряну піну фраппе на терасі під трелі вертких славок, солодко потягуватися, розгонячи в'юнких навколо желтокрилих метеликів... Загалом, себелюбство просило ще хоч би одного ранку, проведеного подібно до стародавніх мінойським цариць. Совість же нахабно звинувачувала в легковажності і дорікала за не складена з вечора валіза, а дівоча пам'ять глумливо жартувала: "Знову щось забудеш, як в минулій поїздці!" - "Забути найцінніше?! Немає вже!" - ураз прокинулася моя душа, змусивши тіло в напівдрімоті збирати скарби, що загубилися в кімнаті. "Фе, жменька нічого дрібничок, що не стоять!" - іронізував розум, але руки спішно укладали в полотняну сумочку те, що по силі вражень рівно справді царським дарам. Навіть якщо це насправді копійчані сувеніри...

Намиста з черепашок

Вони, звичайно, - не дизайнерський ексклюзив, але цінність мають не меншу: адже з кожною з власноручно нанизаних на шовкову нитку черепашок пов'язана якась історія. Ось ця рожева "спіралька" була знайдена мною під величезною, говорять, античною пальмою на пляжі Вай - одному з живописних на Кріті. А кремову круглу черепашку, "розкопану" в білому піску Грамвуса, я прийняла за стародавню монету - колись на цьому нежилому нині півострові зупинялися пірати з повними золото скринями... Перебираючи черепашок, що пахнуть морем, згадуєш марафонські запливи в прозорих водах лагуни Елафоніси, нічні танці під шум прибою в Палеохорі - центрі туризму, відкритому в 1960-х роках общиною хіппі, вечірні прогулянки по двокілометровому побережжю Плакьяс. На численних відокремлених, але чистісіньких пляжах Кріта дозвільно відпочивати, утрудняючи себе тільки збором рапанов, можна, надівши... всього лише нитку намист - м'яке сонце, кучеряві хвилі, і ні душі навколо...

Курортний сезон на острові Кріт - найпівденнішому в Європі - триває з квітня по жовтень, а сонячних днів - 340 в році. М'який субтропічний клімат, цілюще морське повітря визнані дуже корисними для здоров'я. Можливо, тому крітяни в порівнянні з іншими європейцями практично не хворіють. Чотири зняті фотоплівки

Ех, будь я трохи молодший, більш авантюрною і менш розпещеною, подорожувала б по Кріту автостопом. Робити замах на тебе ніхто не надумається - крітяни надзвичайно законопокірні і доброзичливі. Переїзд з міста в місто займає максимум годину, знайти нічліг і прожиток - не проблема. Правда, тоді б я використовувала десятки фотоплівок. А як не відобразити себе в Іракліоне, крітській столиці, у фонтану Бембо, прикрашеного обезголовленою римською статуєю, у витонченому турецькому кафе на площі Курнару, на тлі венеціанського бастіону? Хіба проігноруєш мініатюрний будинок-музей Ель Греко - відомого на весь світ крітянина, учня Тіциана, на батьківщині якого, за іронією долі, зберігається лише одна його картина? Природно, захочеться сфотографувати розкішні панорами туристичних центрів Айия-триада, Ситія, Малія, Ханья з нескінченними пляжами і город-сад Айос-николаос з "бездонним озером" Вулізмені завглибшки 64 метри. І навряд чи стримаєшся, щоб не відклацати всіх тридцять шість кадрів на одних лише вулиці Ретімнона з оттоманськими особняками і чавунними гратами на балконах. Ну а підводні знімки античного міста Олус, на місці якого тепер сучасний вишуканий курорт Елунда, точно прикрасили б глянсовий журнал.

Курорти Кріта відрізняються своєю універсальністю: у них демократично уживаються як готелі класу de luxe, так і скромні маленькі доматья в приватному секторі. Примітно, що відмінний сервіс і щира гостинність однакові як в туристичних центрах, так і в селах. Гербарій диких орхідей

Це для нас орхідеї - квіти в дорогих букетах. Для крітян - звичайна польова рослина. Правда, дуже красиве. На острові їх більш ніж дев'яносто різновидів. Коли вони квітнуть, місцеві долини, схили горбів ніби вистилаються строкатими килимами, а в повітрі, немов в парфюмерному магазині, один аромат змінявся іншим. І яке ж блаженство плюхнутися в прогріту сонцем траву і рахувати кучеряві хмари вічно-блакитного крітського неба! Або на гірському перевалі спостерігати за польотом невгомонного джмеля над рожево-ліловими пелюстками ебенуса - чагарника, що росте тільки на Кріті. На суперечку рахувати з висоти горба фруктові дерева найбільшого на острові плато Ласиті або в селі безкарно зривати на ходу яблука, черешні, сливи, а в місті обжиратися соковитою гігантською полуницею по 2 євро за кіло...

Тут росте все! Безкрайні виноградники чергуються з дубовими гаями, плантації цитрусових з каштановими лісами, плодові сади з кипарисовими алеями, оливкові гаї з чагарниками фінікових пальм. І все це зелене царство невпинно обдувають кам'яні вітряні млини.

Вивчати унікальну флору Кріта щорічно приїжджають тисячі учених. Для "юних натуралістів" турагентства організовують спеціальні "сезонні" екскурсії і ботанічні експедиції. Фестський диск

Точніше, його копію. Над сенсом зображених на нім ієрогліфів учені до цих пір ламають голови. Ми теж розумували, розглядаючи крізь захисне скло в Археологічному музеї Іракліона спіраль з "каракулей" фестського оригіналу. Безпорадність наших інтелектів зайвий раз підтвердила геніальність стародавніх мінойцев. Вони ще тисячоліття до наший ери створювали те, до чого ми, сучасники, додумалися всього лише пару століть назад. Наприклад, будували багаторівневі вілли, басейни, каналізації і світлові тунелі, виявлені при розкопках палаців в Айия-триада, Фесті і Кноссе. Або, скажімо, створювали ювелірні шедеври, знайдених в некрополі Хрісолаккос. Кріт взагалі нагадує музей просто неба. Руїни античних міст - буквально під ногами, церкви з візантійськими фресками, базіліки і стародавні, але такі, що діють, монастирі, старі форти - практично під рукою.

Майже в кожному містечку Кріта є свій археологічний або етнографічний музей з невеликою, але унікальною колекцією місцевих історичних цінностей. Портрет горця

Є на Кріті затишне містечко, куди туристи приїжджають подивитися виключно на... чоловіків. Про їх войовничість і самовпевненість ходять легенди. Їх минулі перемоги відображені в історії острова. Їх руді кучері різко контрастують з пекучо-чорними шевелюрами всіх крітян. Сфакийци, як називають цих "задирак", насправді доброзичливі і нешкідливі, "впокорюють" в основному тільки заїжджих гостей і лише кулінарними вишукуваннями у власних ресторанчиках. Їх гірське село Хора-сфакия, з виглядом на бірюзову морську гладінь, дійсно живе по стародавніх законах: жінки до цих пір одягаються в чорне, сім'ї харчуються за рахунок домашнього господарства, ігноруючи блага цивілізації і технічний прогрес. Але горезвісних сцен кровної мести, крадіжок наречених і інших свідоцтв "диких вдач" ніхто з туристів ніколи не бачив. Правда, в невитіюватій бесіді з іноземками димчасто-сірі очі гордих барменів ні-ні та і спалахнуть зухвалим блиском. І навіть в одязі вусатих старічков-сфакийцев, що годинами безтурботно сидять поблизу таверен, відчувається повна бойова готовність: фасони їх високих "військових" чобіт і штанів-галіфе збереглися ще з тих давніх часів, коли вони, їх батьки і діди самозабутньо захищали острів від загарбників...

Добратися в Хора-сфакию, так само як і до інших визначних "пам'яток" острова, можна без зусиль - з будь-якого крупного міста курсують автобуси. А завдяки невеликим відстаням легко подорожувати на автомобілі, мопеді або велосипеді, узятих напрокат, що вельми популярно на Кріті.

Любителі організованих поїздок набувають екскурсій на місці відпочинку у туроператорів. Мереживна шаль

Вперше побачивши довгий ряд білених будинків, фасади яких від до низу верху обвішані ажурними скатертинами, доріжками з набивним узором, вишитими рушникамі, починаєш підозрювати крітян або в хвастощах сімейним достатком, або в масовому генеральному пранні. Виявилось, це місцеві "мереживні лавки", обладнані прямо в житлах майстринь. Природно, туристки "упірнають" в домотканий рай надовго і безнадійно: пишнотелая господиня відважно розстилає все нові смугасті постілки, добродушна старенька вправно приміряє на тебе чергову "національну" сорочку з ніжного льону. А тут ще чорноока дівчинка дзвінко зазиває в наступний "бутік" хоч би поглянути на розкішні килимки ручної роботи! Загалом, чоловіки виловлювали нас в розвішених уздовж вулиці рушниках і покривалах. І потім жаліли: не кожен міг витримати наші голосіння, що послідували, про втрачену можливість купити ще одну шаль з узором-павутиною, і круглу серветочку, і рушник в ромби... Ех, чоловіки!

"Мереживні" лавки є майже в кожному селищі Кріта. Але "центрами" домотканих виробів вважаються села Криця і Анойе. Тут - багатий вибір, прийнятні ціни і можна торгуватися. Оливкове масло

Будь-який власник оливкових плантацій (а їх в Греції тисячі) нахвалює своє масло. При цьому визнає: проведене на Кріті - особливе. Ми, недосвідчені споживачі, самозабутньо намагалися навчитися тестувати його насичений склад. Але повторити горлові маніпуляції, схожі на полоскання горла, досвідченого дегустатора - директори масляного заводика - вдалося одиницям. Власне, і без їх аматорських виводів про "неповторний стійкий смак" було зрозуміле: у крітських оливок - ідеальні умови завдяки унікальним клімату, ландшафту, родючій землі. "...і фруктовим деревам, що всюди ростуть поряд з маслиновими гаями", - цей коментар гіда Стаматіса Пателароса, приголомшливого знавця Кріта, заглушав перестук що дружно скуповуються нами жерстяних банок з маслом. Вже удома, розкривши одну з них, я зрозуміла значення його слів: по кухні рознісся ледве уловимий букет з ароматів абрикоси, апельсина і, здається, мигдаля... "Як смачно! Треба було узяти більше...", - таким був мій персональний "дегустаційний" вердикт.

Оливкове масло - "візитка" Кріта і один з самих затребуваних продуктів як серед туристів, так і серед місцевих жителів. Скажімо, крітська сім'я в тиждень вживає п'ять літрів оливкового масла. На острові проводять тільки вищі його сорти - First extra virgin і Cold extraction. Чаша справедливості

Винахід стародавніх мінойцев, предків крітян, - з вигляду звичайний кухоль - довелося б до речі в наших краях, де "популярні" рясні узливання. Жителі острова почитали вино не менше нас, але, щоб не втрачати відчуття міри, придумали особливу чашу. Варто налити в неї рідини більше відміченого рівня, вміст блискавично виллється з денця. І - до дна, тобто до останньої краплі. Секрет - в поміщеному всередину чаші "столбіке"-сифоне, завдяки якому під час застолій всі пили порівну і помалу. "А щоб було багато, потрібна велика чаша. На літр!" - логічно укладали деякі туристи і, не відходячи від каси керамічної лавки, де тільки що був куплений міні-кухоль, починали ліпити на гончарному крузі її максі-розмір. Гончар, дивлячись на безрезультатні зусилля українського "колеги", благодушно сміявся: у його умілих руках сіра маса за хвилину перетворювалася десятки разів - то в глек, то в блюдо, то в горщик, то у вазу. І навіть в літрову чашу справедливості. Тільки на продаж її так і не виставили...

Крітські гончарі, особливо з села Маргарітес, славляться своєю керамікою. Різноманітні тарілки, амфори, кратери, блюда, прикрашені по канту традиційним меандром, - недорогий і, головне, корисний в господарстві сувенір. Камінчики з печери зевса

Признаюся, хотілося відламати шматочок тисячолітніх і багатометрових сталактитів-сталагмітів, наскрізь пронизливих простір печери, але... Все ж таки - культурний турист! І самі соляні "бурульки" такі міцні опинилися... Та і страшно було: раптом якась звалиться! Я і так в стані напівнепритомності спускалася по крихких гвинтових сходах в сирі, порослі оксамитовим мохом стошестідесятіметровую глибину. Колись цінителі міфології і екстриму, ризикуючи життям, спускалися по слизьких від капаючих сталактитів схилах за допомогою одних лише канатів. І все ради того, щоб подивитися на приховану внизу кам'яну нішу, що служила, за переказами, колискою зевса, захованого тут матерью, богинею Реєю, від переслідувань отця Кроноса. Печера Діктео, як її офіційно називають, без сумніву, надійний притулок: розташована на висоті близько тисячі метрів над рівнем морить. Піднятися сюди з легкістю, напевно, здатні тільки гірські козочки, чиїм молоком і харчувався маленький Громовержець. Туристи ж після таких вилазок прагнуть швидше опинитися в таверні, розташованій біля підніжжя гори, щоб, відсапавшись, насолоджуватися в тіні багрянника спогляданням спрямованих в небо вершин.

Ландшафт острова порізаний чотирма гірськими ланцюгами, в яких, - тисячі печер і гротів. У стародавні часи вони служили святилищами, нині є місцями "паломництва" альпіністів, екстремальних і любителів пішого туризму. Особено популярно серед них восемнадцатікилометровоє ущелина Самарья (щонайдовше в Європі) і його Залізні ворота - щільно прилеглі один до одного прямовисні скелі. Фреска "Принца Лілій"

Ким був цей стрункий довговолосий красень, зображений на напівзруйнованій стіні знаменитого палацу Кносського, я так і не зрозуміла, але мініатюрну копію двометрової фрески купила. Може, він - жрець мінойського царства, може, спадкоємець могутнього царя Міноса, а, можливо, і сам син зевса і Європи... Втім, для мене важливим було інше: він - свідок тих часів, коли на Кріті благоденствувало чудове, майже міфічна держава, столицею якої і був Кносс. Його нинішні розвалини, недалеко від Іракліона, мало чим нагадують минулу велич мінойцев і царського палацу. Відоміший нам, як лабіринт Мінотавра, він - найскладніший і великої в історії грецької архітектури. Ось і виходило: безтурботно топчуся на кам'яних кладках, а, виявляється, це - безцінні руїни трехнефового храму, басейну для обмивань, мощених доріжок, складної каналізаційної системи або одній з тисяч кімнат. Побудовані за проектом іменитого Дедала спокої, тронний зал, в'їзні ворота, мегарон цариці, античний театр колись були густо прикрашені різноколірними фресками. Уціліли тільки декілька. Мінотавра на них, на жаль, немає. Залишається тільки здогадуватися, якою була ця людина з головою бика і по яких із зруйнованих кімнат йшов до нього Тесей, тримаючи в руках рятівну нитку Аріадни...

Бюджет мандрівниці

- Тижневий тур з перельотом і трансфером: від 400 євро.
- Вартість візи: 30 євро.
- Переїзди міським автобусом: 2 євро.
- Вартість вхідних квитків в музеї: від 4 євро (наприклад, печера зевса) до 6 євро (Кносський палац, Археологічний музей Іракліона). При покупці пакету екскурсій надаються істотні знижки.
- Індивідуальні обіди в таверні, ресторанчику: 10-15 євро в приватних тавернах, від 20 євро в елітних ресторанах.
- Сувеніри: від 4 євро - кераміка, від 10 євро - мережива, 5 євро - півлітрова банка оливкового масла, від 6 євро - пляшка вина.

До уваги мандрівниці

Для поїздок на Кріт потрібна шенгенська віза. Перелік необхідних для її отримання документів можна дізнатися в Посольстві Греції в Україні або в туристичній компанії, що спеціалізується безпосередньо на організації подорожей в цю країну.

Корисна інформація

[Івано-Франківськ]

[Драгобрат]

[г. Ігровец]

[Горгани]

[Івано-Франківськ]

[Різне]

[Різне]

[Ворохта]