30 березня знаменує початок роботи пасічників. Якщо погода
вже тепла, сніг зійшов, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють
бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне літо
й, відповідно, багато меду.
Якщо ж сніг іще не зійшов, морози ще досить сильні, то
пасічники обмежуються примовляннями, зверненими до бджіл, аби ті потихеньку
прокидалися й готувалися до роботи.
Народна традиція велить пасічникам, випускаючи бджіл на
теплого Олексу, викопати посередині пасіки невеличку дернину й обнести пасіку
цією дерниною три рази. Під час третього обходу слід доторкнутися дерниною до
всіх вуликів і проказати наступне:
— Як земля не зрушує зі свого місця, так най і бджоли мої не
зрушують від свого хазяїна!
За стародавнім віруванням, на теплого Олексу вівсянка співає
свою першу в цьому році пісеньку — це одні з перших звуків весни. Щука цього ж
дня лід хвостом розбиває, і це навіть почути можна, варто тільки вийти
рано-вранці до води й прислухатися. За легендою, ту весняну щуку, що лід
розбиває, можна голими руками впіймати, один мужик так і зробив, але через три
дні помер. А перед смертю йому весь час здавалося, що спіймана щука зі
страшенною силою його хвостом по голові б'є.
Якщо спіймати цю щуку, то можна з рибальством сміливо
прощатися — не буде вже вдачі. Щука викидає ікру за звичай на теплого Олексу,
тож завзяті рибалки святкують цей день, сподіваючись, що з Божою допомогою
рибалити будуть вдало.
Народна хитрість підказує: якщо бажаєш гарного врожаю
пшениці, то на Явдохи, сорок святих і теплого Олексія слід, вийшовши із церкви,
одразу вибрати якнайкраще зерно для посіву. Тоді зернові дуже добре вродять.
У цей час журавлі повертаються з вирію. Відповідно до
фольклорних переказів, журавель «відповідальний» за лад і згоду між птахами.
Існує повір'я, що якщо діти кинуть на землю червоний пояс або хустку, то
журавлі далі не полетять, а кружлятимуть над тим місцем, де пояс лежить, і
потроху спускаються до землі. Цей звичай має назву — «перев'язування дороги
червоним поясом».
Зруйнувати журавлине гніздо — великий гріх, оскільки
журавель — небесний птах.
Ведмеді прокидаються та, худі, облізлі й голодні, починають
шукати чогось їстівного.
Про те, як ведмеді з'явилися, існує легенда. «Якось раз
просився чернець до хати переночувати — у лісі, бач, заблукав. Але жоден
господар не пустив ченця на ніч. Чернець розгнівався та прокляв жорстоких людей
— і вони стали ведмедями ».
Інша ж легенда ось як пояснює факт ведмежого існування:
«одного разу мірошник хотів Ісуса Христа перелякати, тому й надягнув кожух
хутром нагору. Коли Ісус Христос повз нього проходив, мірошник почав ревіти, а
той і говорить:
— От і реви так, поки світ стоїть і сонце світить! І одразу
після цих слів став мірошник ведмедем.
| 
