Греция - єдина європейська країна, де церква не відокремлена від держави. Самі греки -- побожний народ. Близько 70% -- віруючі, і церковна влада тут -- вагома частина суспільного життя країни. Так історично склалося, що церква виступала стрижнем нації під час тяжкого 600-річного турецького панування. Цікавий факт: грецькі священнослужителі мають статус державних службовців і отримують від держави платню. СВЯТА ГОРА - Афонейс
Р Київ--Салоніки проходив як завжди: група співвітчизників спустошувала ті, що скуповують в duty-free пляшки коньяку і віскі. На жаль, сходження на землю стародавньої Еллади супроводжувалося некерованим рухом огрядного пасажира, який знайшов острівець спокою тільки в зоні паспортного контролю, да і то за допомогою офіцера безпеки. Після хвилинної процедури мій паспорт проштампований, і за межами аеропорту вже інші особи. Тверезі. Звуки батьківщини «я сам пройду -- не тримаєте мене» розсіялися в аеропорту Салоников, що залишився позаду. Пора настроїтися на інший ритм.
Наш готель знаходився на другому «пальці» Халкидіки-- півострові Ситонія. По дорозі автобус трансферу закинув туристів на перший «палець» -- півострів Кассандру, більш рівнинний і не такий живописний, як Ситонія, побережжя якої складається із затишних скелястих бухт з чистісінькою блакитною водою. Кассандра вважається молодіжним курортом -- веселим, галасливим, з численними дискотеками і розвагами. І до другої столиці Греції -- Салоников -- недалеко, година їзди. Ситонія, навпаки -- тихе затишне місце, ідеальне для сімейного або романтичного відпочинку.Третій, останній «палець» Халкидіки -- Афон. По карті до нього рукою подати, але на автомобілі доведеться долати ділянки серпантину уздовж побережжя моря Егейського. Чим ближче під'їжджаєш до півострова, тим сильніше віддаляєшся від суєти мирської. Життя поступово завмирає, машин і людей стає зовсім мало. Дорога упирається в село Уранополі. Далі -- прикордонний кордон, не пройти і не проїхати. Тут починаються володіння чернечої держави Афон. Територіально воно входить до складу Греції, але має спеціальний статус. У релігійних питаннях підкоряється Уселенському патріархату в Константинополі, але має адміністративну незалежність від нього. Відпочинок у Карпатах
Говорять, сама Богоматір опікає ці місця. І іншим жінкам на її територію вхід заборонений вже впродовж багатьох сторіч. Розповідають, що дочка імператора Феодосія Великого царівна Плакидія в IV-V ст. хотіла відвідати монастир Ватопед, але всередину її не пустив строгий голос, що виходив від ікони Божієй Матері. «Листи Святогорца» (1885) приводять ці слова: «Навіщо ти сюди? Тут ченці, а ти жінка. Для чого ж даєш ворогові випадок ратувати їх злочинними помислами? Ні кроку далі! Віддалися, якщо хочеш собі добра!». Приголомшена царівна послухалася і на згадку про таку подію розпорядилася побудувати храм Святого Великомученика Димитрія.
Ченці розширили пряму заборону Богоматері -- на Афоне не водяться навіть тварини жіночого роду. Стверджують, що на півострові не в'ють гнізда і не відкладають яйця дикі птахи. Проте тут розводять кури. Їх яйця використовують як найнадійніший матеріал в іконописі. Заборонений також вхід «безвусих хлопців, вид яких може нагадати жінку і збити побожних людей з думок праведних». Як розповідав нам гід Дімітріс Попандопулос, жінкам, що порушили заборону, загрожує висновок від 8 до 12 місяців у в'язниці містечка Карея, столиці Афона і місця засідання Священного Кинота.
Село Уранополіс -- одна із зупинок на маршруті нашого туру навколо Афона. Село омиває Святий Заливши. Місцеві жителі називають свою бухту так тому, що саме сюди з гір, де над струмками моляться ченці, стікає свята вода. Якщо ми, звичайні туристи, закінчуємо в Уранополісе свою подорож, то паломники його тут починають. Вони автотранспортом добираються до Уранополіса, ночують в місцевих отельчиках, а вранці продовжують свій шлях на Святу Гору поромом -- у порт Дафнії, єдиний вхід на Афон.
На півострові знаходиться 20 монастирів, з яких під час прогулянки на кораблі уздовж побережжя розглянути можна лише 8. Ще 8 розташовані на іншій стороні, і 4 -- в глибині півострова. До побережжя чернечої держави не можна підпливати ближче чим на 500-800 метрів. Виключення -- для спеціальних паломнічеських турів, проте півострів може відвідати не більше 300 паломників в день. Їм видають спеціальні дозволи, клопотати про яких потрібно заздалегідь. До речі, на Афоне знаходяться не тільки монастирі -- тут є скити (невеликі поселення відлюдників) і келії -- ще більш відокремлені хатини, що окремо стоять.
ШИРЯЮЧІ МЕТЕОРИ
Менш відомий в Україні другий центр чернецтва в Греції -- Святі Метеори, наскальні, неначе ширяючі в повітрі, монастирі («метеорос» і переводиться як «ширяючий в повітрі»). Від побаченого перехоплює дух. Справжнє чудо світу! У всіх виникає питання: як в середні віки люди без сучасної техніки могли побудувати в недоступних місцях ці храми? Розповіді гіда про балки, лебідки, підйомі будматеріалів виглядають якось непереконливо, хоча інших варіантів і не було. Важко представити таке масштабне будівництво на скелях заввишки близько 600 метрів над рівнем морить і близько 400 метрів -- над розташованим внизу містечком Каламбака. Будматеріали ченці доставляли в сітках, а себе піднімали в мішках. «Човникове» повідомлення монастирів зі світом збереглося і до цих пір. Не дивлячись на те, що вже існують вибиті в скелях сходи, ченці користуються власною канатною дорогою.
Деякі монастирі пустинники перетворили на музеї, які частина дня відкриті для відвідин. Вхід платний -- Eur2, половина збору йде церкві, інша -- державі.
П ервиє поселення пустинників в скелях Фессалії з'явилися до Х століття. Печери, в яких жили ченці, збереглися до сьогодення. А власне почало будівництву храмів, подібних афонським, поклав чернець Опанас, що біг сюди зі Святої Гори від нашестя корсарів в 1334 році і що зібрав в окрузі 14 сподвижників. До ХVI ст. тут утворилася крупна чернеча община -- фактично, релігійна держава зі своїм статутом, основи якого заклав ще Опанас. Тоді діяли 24 монастирі -- зараз тільки 6.
д
Ги розповідав нам, що спілкувався з ченцями Афона і Метеор. За їх словами, ті, хто хочуть справжньої самоти, йдуть в невідомі монастирі в центрі країни, куди не добираються натовпи туристів і паломників. Річ у тому, що відомі центри чернецтва, не дивлячись на введені обмеження, вимушені приймати нескінченний потік паломників, фактично обслуговуючи їх. На це йде багато часу, і такі турботи порушують правильний ритм життя відлюдників.
| 
