Сінгапур місто лева
Сінгапур при населенні в 4,5 мільйона чоловік досить таки привільно розкинувся на території острова і росте швидше вшир, чим у висоту. Якщо, цинічно кажучи, Варшаву можна оглянути за півгодини, Рим за три години, а Поділи за день, то по Сінгапуру доведеться потопати ніжками пару днів. Центральна частина міста чиста і цивілізована. Одній з фішок, що привертають туристів, є розповіді про позамежні штрафи за перехід вулиці в недозволеному місці, пльованіє, куріння, мусореніє і справленіє природних потреб в недозволених місцях, а також казка про заборону жувальної гумки, як зброї масового ураження. Може це і справді, але сінгапурці плювати хотіли на ці заборони в буквальному і переносному сенсі цього слова. За два дні я не бачив жодного поліцейського, бубльгум спокійно продається, а варто трохи віддалитися від центру міста або зайти в китайський квартал, як на тротуарах і узбіччях починає зустрічатися сміття.
Китайський квартал (а в Сінгапурі близько 80% населення - китайці) - взагалі окрема пісня. Мабуть, це одна з небагатьох націй, яка вмудряється не тільки не асимілюватися в новій для себе країні, але і перебудувати цю країну під себе. До цих пір згадую китайський квартал в Сан-фрацисько з пагодами, ієрогліфами на вивісках і Плейбоєм на китайській мові. Перша ознака того, що ви наближаєтеся до китайського кварталу - це специфічний запах, який ні з чим не переплутаєш. Ханой, Балі, Поділи, Куалу-лумпур пахнуть по-іншому. А китайський квартал в будь-якій країні миру - однаково. І справа зовсім не в їжі, яка смажиться, вариться і париться прямо на вулицях. Мабуть, половина всіх лавок - це китайські аптеки (так от чому цей народ такий численний!). Тільки поняття медицини у нас кардинально розрізняються. У китайських аптеках як ліки вам запропонують сушених жаб, ящірок, змії, кажанів, волові вуха, тигрові хвости, слонячі хоботи і носорожьі роги. Коротше, все, що ворушиться, і все, що росте, йде в справу. Відпочинок у Карпатах
Кожне місто, що поважає себе, повинне мати свій «Кремль», «Ейфельову башту» або «Колізей». Тому що кожен турист, що поважає себе, повинен привезти з кожного міста, що поважає себе, фотографію на тему «я і (щось)». Власті Сінгапуру поздновастенько спохопилися, що у міста немає своєї легенди, і організували тендер на її винахід. У результаті легендочка вийшла не дуже яка, відверто кажучи, що притягає за вуха легендочка вийшла. Мол чи то якийсь принц, чи то король давним-давно полював в тутешніх місцях і побачив чудо-дівноє, звіра небаченого. А звіром тим був банальний лев. У результаті поселення отримала назва «Сінгапур», що означає «місто лева». Тільки тоді це було не місто, а рибальське село, тому левові приробили риб'ячий хвіст і нарекли цю бестію Мерліоном.
Все було розроблено за замовленням Сінгапурського радого з туризму ушлим експатом з комісії з сувенірів в 1964 році. Всього на острові є 5 «офіційних», затверджених тим самим радою, статуй Мерліона. Найбільш відома, заввишки майже 9 метрів, розташовується на річці Сінгапур, дивиться у бік затоки Marina Bay, з річки забирає воду і в неї ж цю воду виливає. Якщо відійти трохи убік, то тут же виявиться зменшена копія - дитинча Мерліона заввишки всього два метри. Там струмінь трохи менше, та виглядає він якось цивільней. Обидва Мерліона встановлені поряд з величезним мостом через річку Сінгапур, на протилежному березі спостерігається достатньо вражаюча будівля театру «Еспланада», а з тилу фоном їм служать хмарочоси. Найприкметнішими з них є три башти - «близнюки», в підставі яких розташовується непоганий торговий хол.
|
