|
ПІВДЕННИЙ БЕРЕГ КРИМУ ВЗИМКУ |
Після фільму «Асса» всяке міркування про Південний берег Криму взимку викликає неминучий синонімічний ряд: пальми під снігом, шторм, безлюдні ресторани і таксі ка Сімферополя, на якому виїжджає Говорухин. Здається, що все те ж саме можна знайти і в Стамбулі, і в Сочі. І марно: оспівавши найтиповішу з кримських зим, автор Солов'їв Сергій Олександрович (саме так розшифровується абревіатура АССА), надовго спотворив наші уявлення про несезонний Крим.
Насправді зимові снігопади трапляються тут всього один раз в сім (!) років. А календар відлічується по зовсім інших віхах. Той, кому хоч раз пощастило затриматися в Криму до перших чисел жовтня, напевно був свідком дивовижної метаморфози: за одну ніч раптом, всупереч теплим ще Морил і сонцю, закриваються всі літні кафе, прогулочні катери виявляються на ялтинському молу роботи інженера Бертье-делагарда, а з вулиць приморських селищ разом зникають всі відпочиваючі. Це означає, що оксамитовий сезон закритий, а до Криму ось-ось прийде осінь. Її прикмети - сіре небо, що зливається з сірим морем, птахи, що летять до півдня, часті шторми, грибники з козубами, замість туристів що піднімаються по канатній дорозі на Ай-петрі. Але головне - діловиті місцеві жителі, що ще не встигли спустити все алчно нажите за літо і що суєтно розраховують прибудувати до своїх і без того схожим на шпаківні пансіонам ще пару спальних місць.
Втім, пристрасть до відпочинку, що тужить в кожному кримському кипарисі, з року в рік виявляється сильнішою за пристрасть до роботи - тому вже до листопада курортні гроші, як правило, закінчуються. Крим завмирає, впадаючи в зимівлю. Знову встановлюється гарна погода. До берега повертаються зниклі весною дельфіни. А на березі відкриваються ті, що пережили черговий набіг північних варварів справжні скарби Південного берега Криму. За оголошеннями «Здам під ключ» на дерев'яних огорожах вимальовувалися контури вілл почала XX століття з витонченими іменами «Камея», «Ксенія», «Мрія». На схилах гір там і тут стає видно кладка генуезьких фортець і римських дорогий. Переводять дух від вульгарної світломузики втомлені колони сталінських альтанок і танцювальних веранд. На англійську набережну Балаклави повертається вікторіанський туман. Чагарники чортополоха розступаються, оголяючи крихку півстолітню гліцинію. З севастопольського дока неквапом виходить, вищирившись гарматами, ракетний крейсер «Москва». У нежаркому оранжевому сонці Кацивелі виявляється амбітний задум тих, що проектували недобудований санаторій Академії наук радянських архітекторів. І навіть море стає по-італійськи, по-грецьки бірюзовим, зайвий раз нагадуючи про те, що Крим - одна з небагатьох територій в колишньому СРСР, що входили до складу античної ойкумени. А значить - на ділі, на відміну від Москви або Петербургу, що мають право вважатися Європою.
Ин имі словами, виявляється той самий Крим, з якого Лев Толстой написав дружині: «Тут вже місяць, працювати ще не починав, дуже жалко втрачати можливість бачити». Полуденна земля, про яку марив старим емігрантом, складаючи свої кращі розповіді в Приморських Альпах, нобелівський лауреат Іван Бунін. Півострів, який більше всього на світі любив головний денді радянської літератури Юліан Семенов. Відокремлений притулок натури масштабних і творчих, таких, що потребують медитативної самоти і компанії собі подібних. Тих, хто, користуючись словами того ж Толстого, сказаними по тому ж кримському приводу, хоче і повинен жити добре.
Раз умєєтся, в зимовому Криму не буде ні танцполов біля моря, ні чебуреків, ні караоке.
Прибережні остови, що залишилися від літніх кибиток, лише підкреслюють тщету цього людського, дуже людського формату відпочинку, так само як зимова порожнеча кримських пляжів - безглуздість літнього штовхання ліктями. Зате вийде на перший план те, на що ви навряд чи обернете уваги в чадному серпні. Декорація античного храму на верхній станції канатної дороги на горб Дарсан в Ялті, з даху якого відкривається кращий вигляд на місто і гори. Незайманий капіталізмом Інститут морить в Кацивелі. Кафе «У каміна» в Сімеїзі, де працює кращий бармен Криму Слава, людина страхітливого розміру, доброї душі і рідкісного відчуття гумору. Севастопольський парк культури з колесом огляду, апаратами з газованою водою і ігровим автоматом «Морський бій». Будиночок Чехова в Гурзуфе з власною затокою. «Трактир 1854» на Великій Морській в Севастополі з геніальною закускою під горілочку і ресторан «Аліє» на шосе між Мухалаткой і Ласпі, де подають кращу на побережжі баранину.
При цьому ціни на житлі взимку впадуть в порівнянні з літом майже удвічі: у ялтинській «Ореанді» - з двохсот до ста доларів, в симєїзськом «Парк-отеле» - з дев'яноста до шістдесяти, а в численні старорежимні санаторії Місхора і Фороса, не говорячи вже про приватний сектор, вас пустять і зовсім задарма - за двадцять, десять, а то і п'ять доларів із столичного носа, що шмигає. Ціни на таксі залишаться літніми, зате є гарантія, що шоферський дует з кращого розповідача побережжя Саші Мірзи і його друга Петі, водія першого секретаря ялтинського міськкому партії, возитиме саме вас. Що до погоди, то кліматологи ділять весь південнобережний рік на два періоди: теплий і холодний. Середня температура з травня по жовтень - плюс 20°, з листопада по квітень - плюс 7°. Це означає, що в кінці грудня може запросто бути плюс 15°. Сніг лежить тільки на вершинах Ай-петрі. Але нам туди не треба.
Куди краще, як зробив одного разу я, пройти сонячним січневим ранком уподовж морить з Сімеїзу в Кацивелі. Спочатку побачити що спускаються з гори під частушки бабусь в драпових пальтах під керівництвом п'яненького гармоніста. Потім - веселий капіж і замерзлих в нічних крижинках дивовижних жуків. Нарешті, повернувши на набережну, під той самий недобудований радянський санаторій, наткнутися на той, що розбився в новорічну ніч об скелі, зовсім як в «Таверні «Ямайка» старини Хичкока, корабель під назвою Achuevsky. Якщо ви знаєте інше місце на землі, де таке можливе, - значить, я прожив останні сім років, що буваю в Криму, дарма. Якщо ж ви не розумієте, що у всьому вищепереліченому привабливого, - значить, їхати до зимового Криму вам точно немає чого.
|
