|
КОШТОВНИЙ КАМІНЬ В ПРОМЕНЯХ МАГРІБА |
Не думайте про Марокко звисока як про пляжну країну. Вона задовольнить будь-який туристичний інтерес: по частині історії, природної краси, етно- і культурного туризму. Врешті-решт, вона подарує вам неймовірної краси «підкладки» під ваше фотозображення. Колірну гамму з теракоти, індиго, охру, океанській блакиті створював геніальний колорист!
У автобусі, який колесив по хайвеях Марокко з групою українських журналістів, найпопулярнішою людиною був Миша. У його телефоні «жив» рінгтон з піснею «Марракеш». Всі хотіли викачати мелодію тут і зараз. Тому що по вуха закохалися в Аль-магріб, але розуміли, що любов і розставання -- сестрички, які завжди поряд.
Лю бовь прийшла не відразу. Для досвідчених мандрівників все було як завжди. Аеропорт в Касабланці -- новенький, бездоганний, тому що носить ім'я короля Мухаммеда, готель «Меридіан» з його показною розкішшю, помноженою на східний колорит, прогулянка по сучасному місту, де перемішалися вуличний модерн і галасливий арабський побут. І лише побачивши многоцветье і масштаби мечеті Хасана, що височіє над галасливими океанськими хвилями, ми зрозуміли що Марокко -- коштовний камінь в кольє арабської цивілізації. Величезна площа в ри мськом стилі укутує в жар африканського сонця, високий мінарет, прикрашений різьбленням, узорами, кованими дверима -- це перше наближення. Усередині -- пів з яшмової мозаїки, хамами для правовірних, розсувна інкрустована стеля, щоб молитва летіла прямо на небо. Найвищу релігійну споруду в світі проектував французький архітектор. Марокканцям повезло, що країною управляла досить гуманна і «джентельменськая» нація, що поволі щепить самоповагу до своїх традицій. Естетське франтівство -- от як можна назвати все чисте марокканське, що траплялося на нашому шляху -- лампи з шкіри, срібло, інкрустовані дзеркала, шовкові плаття і «бабуши» -- розшиті тапочки з тонкої шкіри. У етнографічну самобутність вплетені французькі нотки -- від прононсу, який чутний звідусіль, до галантності місцевих торговців. Марокканці абсолютно природно володіють декількома мовами і вважають це нормою. Відпочинок у Карпатах
МЕДІНИ І КСУРИ
Всі дороги і важливі міста влаштувалися у океану. У Рабаті, колишній столиці Марокко, відвідуємо Мавзолей, де покоїться вельми шанобливий підданими король Мухаммед. Він терпляче виношував мрію про незалежність країни і таки добився безкровного перевороту. Святиня обгороджена високим ксуром -- зубчатою стіною з глини. Ці стіни, невичерпне джерело вражень для туристів і нетлінні декорації для зйомок фільмів про арабський Схід, супроводжували нас впродовж всієї подорожі по країні. Навіть виноградники і городи фермери-патріоти прикрашають стилізованими «кремлівськими» стінами. Пунктирні лінії ксур біжать мимо гаїв з органовимі деревами і апельсиновими посадками і приводять нас до Марракешу, щоб залишити наодинці з східною казкою, в яку тисячу років грає наймодніше місто країни. «Кожен марокканець мріє жити в Марракеше. Тут кращий клімат, найкрасивіші проспекти, міцна економіка, більше всього туристів -- розповідає наш гід, співробітник туркомпанії Tours Match Хабіб. У місті повно туристичних аттракций. Найвідоміша -- Сад Мажореля: французький художник, хворий туберкульозом, вилікувався в цілющому кліматі Марракеша. Він зібрав тропічні рослини зі всього світу, посадив дивовижний сад і відкрив Музей мистецтв. Зараз це затишне завжди прохолодне місце належить Верб Сен-лорану, і тут повно цінителів краси.
кеш
Марра був заснований в XI столітті. Місто-караван пов'язувало європейську і арабську цивілізації з Африкою. Всі ниточки цих зв'язків збиралися на центральній площі Джемаа-аль-фна (площа Духів), де до цих пір коштують стовпи, до яких прив'язували товар -- чорних рабів. Величезна площа виманює до себе численних туристів з розкішних готелів -- яскравим свіченням ліхтарів, шумом натовпу, барабанним боєм, апетитними харчевнями, шоу заклинателів змій, фокусників. Туристів багато, але ще більше -- місцевих, яким не набридає це вічний серіал із здивувань, нешкідливих обманів, приголомшених туристів, які не знають, як поводитися на цьому святі життя. Перші хвилини площа показалася дуже агресивною. Це відчуття проходить, коли розслабишся, щось з'їси, щось купиш, вибереш фреш на одному з 60-ти фруктових возів, роздаси монети за фото з водоносом або просто колоритною істотою. Пізно увечері їдемо на фольклорне шоу. «Фантазія Алі» -- це етнографічний центр, де поміщається відразу 4 тис. чоловік! Представники всіх регіонів зустрічають гостей співами. У вогнях фейєрверків проходить грандіозне кінне шоу. А під завісу інтернаціональний натовп приїжджих з різних точок планети бенкетує в банкетних павільйонах, дивуючись з розмірів порцій таджіна, кус-куса і інших національних блюд.
МІСТО-ПЛЯЖ
Веселка дороги біжить через гряду Атласних гір, де квітне мигдаль, показують акробатичні трюки кози на деревах, змінялися дивовижної краси пейзажі. У придорожніх кафе навіть не питають, чого хоче клієнт. Звичайно, стаканчик тришарової кави нус-нус -- згущене молоко, кава, збите молоко. Естети замовляють зелений чай -- дуже солодку міцно заварену м'яту. З першою смужкою Атлантики видно Агадір. Років сорок тому портове містечко зруйнував землетрус, і король вирішив побудувати тут казкове біле місто. Вийшло -- ні порошинки, ні смітинки, ніби в казці. Готелі вишикувалися в ряд, як солдатики, серед них виділяється новачок-красень «Атлас Роял». Життя на пляжі кипить круглий рік. У лютому опівдні на сонечку було +32! Широченний пляж завдовжки 10 км. з м'яким піском зве рано вранці на променад. Туди-сюди проносяться засмаглі французи в шортах: для них Агадір -- справа домашня, все одно що для нас Крим. До обіду «на роботу» висипають масажисти, продавці парео, рознощики пампушок. Останні просять вередливих пані узяти пиріжок хоч би в подарунок, і діставши відмову, самі себе утішають: «Maybe later». Пляж закінчується в якраз у літньої резиденції короля. Далі ходу немає, і взагалі -- Сахара. На горі напроти палацу величезними буквами написано «аллах, Ватан, Малік» -- «Аллах, Батьківщина, Король». І королеві приємно, і підданим добре, а для туристів -- зайвий привід здивуватися: чого на світі не буває!
ЕССУЕЙРА - МІСТО-СУВЕНІР
У Марокко багато лелек. Вони уподобали верхівок мінаретів, на яких поставлений флагшток -- для того, щоб білий прапор оповіщав глухим про час намазу. Зате Ессуейра - місто, яким оволоділи чайки. Величезні, байдужі і зухвалі. Та зате як виглядають вони на тлі океану, неба і могутньої Португальської фортеці! Фото на тлі фортеці, синьо-білих португальських будинків і чайок - ось ради чого варто їхати в Ессуейру! Дивовижна справа -- увечері на припортову площу приходять місцеві жителі і стоять, медитативний вдивляючись в лінію горизонту, заворожені потужністю і красою стихії, дивляться удалину, як колись корсари, яких знаходила тут тимчасовий притулок. Медіна (старе місто) в Есуейре - інтелігентна, така, що гордиться собою і своєю самобутністю. Кожна п'ята лавка тут -- галерея або музичний магазин, а торговці схожі на хіппі, яким важливо не продати, а «поговорити». Влітку в місто, на фестиваль психоделічеськой музики гнау поспішають дорогі машини - що були паризькі і лондонські хіппі їдуть пригадати молодість.
|
