1. Їхав козак з України та й зблудив з дороги,

   Та й заїхав на подвір'я до бідної вдови. [1]         2

2. – Ой ти, вдово молоденька, як ти тутки маєш,

   З маленькими діточками як ту[то] проживаєш?          2

3. – Як ся маю, козаченьку, та як я ся маю,

   По чім ти мене спізнаєш, що мужа не маю?             2

4. – Пізнаю тя по оздобі та й по твоїм ході,

   Що ти сумна-невесела ходиш у жалобі.                 2

5. Старий козак, старий козак вміє порадити:

   – Роздай-роздай дрібні діти, будемо[будеме] си жити! 2

6. – Мої діти не ягнята, вни не підут пасти,

   А я своїм дітьом – мати, не дам їм пропасти!         2

7. Ввечир буду запрядати, ввечєр[а вдень] буду шити,

   Я з своїми діточками сама буду жити! [2]             2

[Драгобрат]

[Красія]

[Драгобрат]

[Івано-Франківськ]

[Різне]

[Ворохта]

[Прикарпаття]

[Гори]