Як давати чайові в подорожі
Чайові. Так уже склалося, що це слово у нас довгий час залишалося в розряді непристойних. Тому тепер люди, які виїжджають за кордон вперше і стикаються з необхідністю давати "На чай", можуть відчути себе, м'яко кажучи, незручно. Бо не знають, як прийнято надходити в такій ситуації. Ми не претендуємо на безспірність своїх рад, але сподіваємося, що вони виявляться недаремними.
Системи чайових в будь-якій країні світу багато в чому схожі один на одного. Спочатку чайові зародилися в ресторанній справі. Якась сума викладалася на стіл ще до того, як приносили замовлення, - з розрахунком на те, що офіціант, побачивши гроші, проявить більше "службового завзяття". Якщо клієнта все влаштовувало, то він виходив з-за столу, залишивши гроші на колишньому місці. Якщо ж він вважав, що обслужили його не на належному рівні, то ні про яку подяки мова не йшла - гроші переміщалися назад у кишеню.
Схожа стимулююча функція чайових зберігається і в сучасному побуті. Але все ж сьогодні функція винагороди чайовими за вже надані послуги вийшла на перше місце. До речі, чайові - не така вже неминуча необхідність, як може здатися. Зовсім не обов'язково давати "на чай" в тих випадках, коли за наданою вам послугою не стоїть нічого, крім виконання своїх професійних обов'язків. Наприклад, гардеробник може просто взяти у вас пальто або подати його. І зовсім інша ситуація, коли він допоміг вам надіти це саме пальто. Або коли таксист не просто "підкинув" вас до вказаного місця, а ще й допоміг вивантажити багаж. У таких випадках чайові більш ніж доречні. Логічно припустити, що в питанні "бути чи не бути чайовим" все має вирішувати якість наданої вам послуги. Однак це правило діє не завжди, і якість послуг може не мати визначального значення. Якщо вважається, що в тому чи іншому місці воно високе за визначенням, то й чайові сприймаються як щось само собою зрозуміле.
А ще чайові можуть включатися в рахунок - як певний відсоток вартості послуги (наприклад, у Великобританії, Греції, Норвегії, Швейцарії, Швеції та інших країнах), хоча це правило не поширюється на всі заклади (воно стосується, в основному, ресторанів).
У питанні "скільки?" головне - не перестаратися. Це навіть гірше, ніж відверто скупитися, бо сприймається мало не як поганий тон.
Для швейцарів, портьє, гардеробників, носильників, покоївок (за кожну прибрану кімнату) сума чайових приблизно дорівнює Usd 1.
За послуги на кшталт замовлення квитка в театр, резервування столика - Usd 1-5.
Розмір чайових для барменів та офіціантів визначається, виходячи з вартості замовлення (10-20%).
Іноді на рахунок чайових можна віднести належну вам здачу.
В Америці (точніше, в Нью-Йорку) з приводу чайових існує такий цікавий нюанс: розміри чайових там регламентуються спеціальним документом. В принципі, цей "прейскурант" не сильно відрізняється від "світових цін", але сам факт досить показовий. Більш того, в США прийнято платити чайові навіть у тому випадку, якщо обслуговування здалося вам просто огидним. Правда, у цій ситуації ніхто не здивується, якщо сума "винагороди" виявиться просто символічною, а в подальшому клієнт відмовиться від послуг даного закладу.
У Японії ж, навпаки, чайовими можна нанести образу: жителі цієї країни в силу своїх вікових традицій і менталітету переконані, що виконувати свою роботу найкращим чином - це прямий обов'язок людини, а ніяка не заслуга, що вимагає особливої ??винагороди.
|
