Кутя — в минулому щоденна каша із зерен
пшениці, маку, горіхів і меду. Від віку мед і мак були символами багатства і
здоров’я. Простота приготування, її добрий смак і поживність залишилися в
обряді Різдвяних свят. І все зберігається в цій первинній святій простоті
дотепер.
Для приготування куті вживається «піхана»
(без полови) пшениця. Це пропарене гарячою водою зерно, просушене, перебране і
м’яко «піхане» в ступі чи в макітрі... Зараз на базарах господині продають вже
приготовдену пшеницю... Її треба буде помити в кількох водах, залити окропом і
поставити варити на легкому вогні дві-три години... Пшениця не повинна надто
розваритися. Її варять без жиру і солі...
Мак. Радять купувати крупний світлий.
Найліпший мак — український. Він соковитий. У продажу є багато так званого
польського маку. Він дрібніший і твердіший, його доводиться довше терти і
варити...
Вариться мак у мінімумі води. Далі його
треба процідити, а потім протерти. Частину приготовленого маку можна відкласти.
Свята тривалі, але кутю варто готувати лише на два-три дні — особливо в таку
теплу зиму.
І от уже безпосередньо перед вечерею можна
змішати всі складники. Зварену пшеницю вимішати з маком, додати за смаком меду.
Деякі ґаздині додають цукру, а меду — лише трішки. Насправді можливі
різноманітні пропорції. Є варіанти, коли кутю роблять рідкою. Але класична кутя
густа і така, що здатна прилипнути до стелі, коли її, за традицією, господар
підкидає догори. Ритуал означає наповнення хати добром і статками. Часом до
куті додають узвару, який є обов’язковою стравою на святвечірньому столі. Дехто
присмачує кутю родзинками, що теж до певної міри має традиційний сенс — адже
кутя прийшла до нас із Палестини.
І останнє обов’язкове — посічені горіхи. В
різних країнах і в різні часи горіхи додавали різні. Мигдаль, фундук... А в
Україні традиційно — волоські (грецькі). Себто для такої «каші» принциповими є
зерна і мед. Це те ключове, що завжди було ознакою достатку, добробуту...
Важливо робити кутю разом з дітьми, щоб
передати традицію і додати їм нових незабутніх вражень від Різдва. Кутю можна
їсти аж до Йорданських свят...
