Олекса Довбуш
В селищі Печеніжин в 1700 р. в сім’ї бідного селянина Василя Довбуша народився син Олекса. В протоколі судових зізнань опришків довідуємось, що Василь Довбуш замолоду був опришком, а під старість найшов собі убогу хатину. Ще з дитинства зазнав голоду і злиднів. Не раз молодий Олекса був свідком жахливих насильств над його батьком. В 1736 р. Олекса, покаравши свого пана пішов у опришки. Вже в 1738-1740 р. слава про загони О. Довбуша рознеслася по закутських селах. З невеликими загонами в 20-30 чоловік він нападав на маєтки. Шляхта благала польський уряд прислати військо для розгрому загону Олекси Довбуша. Основним місцем перебування опришків були гори Говерла і Чорногора.
Шляхта, боячись, щоб боротьба опришків під керівництвом Олекси Довбуша не влилась в загальне селянське повстання, благає коронного гетьмана Й. Потоцького захистити її від «зухвалого хлопа». В серпні 1742 р. Й. Потоцький видає універсал, в якому повідомляє, що він прибув з 2-ма тисячами солдатів регулярного війська для боротьби з опришками. Шляхта вирушила в Карпати. Чотири роки полювали на Довбуша, але славний опришок був невловимий. За свої невдачі шляхта люто мстила селянам. Не маючи сили і змоги впіймати Олексу Довбуша, шляхта вдалася до підкупу і зради. Тільки з Космача Степан Дзвінчук та Мочерняк з Микулінки погодилися вбити Олексу, щоб ціною зради одержати від шляхти обіцяні злоті. Микулінського зрадника О. Довбуш покарав, а Дзвінчук в ніч з 23 на 24 серпня 1745 р. підло вбив відважного ватажка карпатських опришків О. Довбуша. Тіло народного героя привезли до Космача і за вироком суду порубали на частини і розвішали на палях.
| 
