Через Ґорґан, попід Яйками

Північно-західна частина Ґорґанів — одна з найменш освоєних місцевостей у Карпатах. Тутешні ліси зберігають свою незайманість, у них водяться численні представники фауни, включаючи крупних копитних та хижаків. Їх сліди часто трапляються на мало ходжених стежках. Натомість сліди людської діяльності більше говорять про бездумне нищення природного багатства, аніж про прагнення зберегти та раціонально використати багатий потенціал природного резервату. Цй перехід відбувся впродовж трьох погожих днів першої декади жовтня. Відтак, навіть при лагідній погоді, за короткого світлового дня подолати значну відстань складно.

На Пустишак веде стежка «Так»

Село Мислівка знаходиться на трасі, що веде з прикарпатського міста Долина через Торунський перевал до закарпатських райцентрів Міжгір’я, Воловець, Хуст. Автомобільне сполучення не найкраще — автобус Львів–Хуст відправляється з Долини в 11.50, а в Мислівку прибуває після першої дня; з Івано-Франківська єдиний автобус на Ужгород проїжджає тут близько 14.00. Відтак, якщо діставатися до місця старту громадським транспортом, півдня пропаде.

Наш пішохідний маршрут починається з роздоріжжя перед Мислівкою біля рекламного вказівника, який запрошує до туристичного пансіонату «Ведмідь». З траси повертаємо ліворуч та проходимо менше кілометра на південь, повз «Ведмідь» і згадуваний у серпневому номері «Карпат» маєток Віктора Медведчука присілком Людвиківка до першого ж містка через річку Свіча. Дорога через міст позначена маркерами жовтого кольору та веде ліворуч повз будівлі Людвиківського лісництва.

…Маркована стежка йде попри саму огорожу лісництва та одразу забирає вгору. На камені поруч з маркером жовтим написано «ТАК!». Перше, що спадає на думку — напис зроблено для кращої орієнтації, однак згодом, піднімаючись вище, з’ясовуємо: волонтери організації «Карпатські стежки» маркували цей маршрут на початку грудня 2004 року, не виключено, що після повернення з помаранчевого майдану в Києві, і вочевидь надали стежці політичного забарвлення. «Так» чи інакше, а орієнтири нанесено грамотно, маркери весь час в полі зору, акуратні жовті стрілки защораз вказують повороти на стежці, яка то траверсує, то звивається серпантином. Ліс у цій місцевості мішаний та чистий, майже без кущів.

Приблизно сорок хвилин рухаємося в загальному східному напрямку, а потім стежка повертає стрімко вгору на південний схід — на 800-метровій відстані набір висоти 380 метрів. У кінці цього відтинку виходимо на невелику галявину (48,46.828 пн.ш., 23,47.795 сх.д.)¹, до якої справа примикає поросла травою давно не їжджена тракторна дорога. (Судячи з усього, саме ця дорога нанесена на популярних радянських військових «кілометровках», що стали надбанням людства завдяки Інтернет-ресурсу університету Берклі). Підйом стає дещо пологішим, і за якийсь час тракторною дорогою виходимо на відкриту місцевість на висоті понад 1260 метрів, з якої відкривається вид на захід. Тут важливо не пропустити позначеного маркерами повороту праворуч, на схід, до вершини з висотою 1310 метрів (48,46.593 пн.ш., 23,48.240 сх.д., ймовірно, це Малий Пустишак) — дорога в південно-східному напрямку, що, за логікою, мала би траверсувати цю вершину, далі зникає взагалі.

Піднявшись на висоту 1310 метрів, ми опиняємося на початку хребта, що тягнеться через Великий Пустишак до Ґорґана Ілемського, крайньої вершини хребта Аршиця. Орієнтуючись за маркерами, долаємо два «прогулянкові» кілометри до Великого Пустишака (1424 метри, 48,46.166 пн.ш., 23,49.279 сх.д.)…

Ост – зюйд-ост

«Куди б не йшов-не їхав ти, а при шляху спинись»² — на компас подивись. У півсотні метрів на схід від вершини, за невеликим ґорґанним розсипом, і маркування, і чітка стежка закінчуються. Наступний фрагмент маршруту — чудовий полігон для відпрацювання навиків орієнтування на місцевості з компасом. З допомогою карти та компаса визначаємо дирекційний напрямок руху — схід–південний схід. У даному випадку детальніша орієнтація не потрібна, бо є ще одна вірна ознака — треба рухатися лінією вододілу по хребту.

Буває ж... На спуску з Пустишака ми натрапили на предмет, який не залишив сумнівів: рухаємось вірно. Просто в траві, де не було й натяку на стежку, лежала напівпорожня скляна пляшка з прозорою рідиною. Підняли, розкоркували, понюхали — самогон! «Вона ж напівповна, — вигукнув один з учасників, — давайте візьмем...» «Ні!» — категорично відрізали решта. Зітхнули, закоркували, ніжно поставили в траву. В численних мандрах трапляються різні знахідки та згуби. Але такого навіть чоловік із сорокарічним досвідом ходження горами не пригадав.

На спуску доводиться долати ділянки невеликих буревіїв, зарослі ожинника. Очевидно, колись у цьому місці була чітка стежка — де-не-де ще збереглися польські кам’яні стовпчики-маркери. Тож якщо рухатися вірно, ці орієнтири зустрінуться на шляху…

Оманлива спокуса Аршиці

Підйом від полонини на вершину Ґорґана Ілемського триває приблизно дві години. Спершу відкритою місцевістю з незначним набором висоти рухаємось чіткою стежкою в південному напрямку до найближчої залісненої вершини. Ближче до межі лісу на висоті 1250 метрів стежка губиться. Хребтиком піднімаємося до лісу, на південь (малопомітна стежка вліво, на схід, нам не потрібна, вона веде схилом на сусідню полонину). У лісі, простуючи хребтом, потрапляємо на чітку стежку. Невдовзі виходимо на лісовий пагорб висотою 1351 метр (48,45.216 пн.ш., 23,51.019 сх.д.). На ньому, до речі, теж добре збереглися давні фронтові укріплення.

Піднімаємося правим схилом хребта у здоровому чистому лісі, вкритому густим м’яким темно-зеленим килимом із трав і моху. В одному місці минаємо фрагмент сипучого каміння, а потім досить несподівано виходимо з лісу на відкриту місцевість (1423 метри, 48,44.977 пн.ш., 23,51.01 сх.д.), з якої вже видно затиснуту криволіссям стежку, що веде на вершину Ґорґана. Тут знову маємо нагоду пересвідчитись, до чого «точними» є пострадянські мапи. На «кілометровках» показано, що стежка з Пустишака обходить траверсом вершину Ґорґана Ілемського із заходу на відстані приблизно 400 метрів. На місцевості ж усе простіше і приємніше — вона іде прямо на вершину…

Перехід на Яйко — чи не найкращий варіант продовження маршруту. Менше як за годину можна зійти до полонини Мшана, а потім приблизно за дві години вийти на Яйко. Але нас підкупило мліюче мереживо вершин хребта Аршиця. Він тягнеться приблизно на 12 кілометрів з північного заходу на південний схід від Ґорґана Ілемського до гори Мала (1509 метрів). Зрештою, продовження маршруту з Ґорґана Аршицею видавалося і логічним, і пізнавальним. З вершини добре проглядався шлях до наступної висоти на хребті. Жереп невисокий, приблизно метр висотою. Відтак, всього за двадцять хвилин ми були на вершині 1576 метрів (48,44.230 пн.ш., 23,51.913 сх.д.). З неї контури дальшої стежки хребтом лиш ледь видно. Наша спроба пройти до схилу наступної гори напролом завершилася маленьким фіаско. Альпійка тут сягає двох з половиною метрів, боротися з криволіссям видалося безглуздям. Тому вирішили повернути праворуч вниз до межі лісу та зійти навпростець в долину річки Мшана…

Резерват, понівечений людиною

Спуск з Аршиці до річки, з півкілометровою втратою висоти, тривав дві години без чверті. У лісі, яким рідко ступає людська нога, чимало слідів тварин. Час від часу ми натрапляли на звірячі стежки. Очевидно, тут водиться багато копитних (кабани, олені, сарни). Про це свідчать не лише характерні відбитки копит, а й ритвини після диких свиней, прим’яті оленями трава та хвоя під кількома соснами, а також, даруйте за натуралізм, екскременти.

…Болотяною місцевістю виходимо до річки на висоті 1050 метрів, приблизно на півтора кілометра нижче полонини. Далі все просто і зрозуміло: дорогою вздовж ріки вниз на південний схід. Як звикле в горах, декілька разів доводиться переходити через потік по каменях та колодах, іти річищем. Осінній день короткий, а до Осмолоди треба було пройти ще понад сімнадцять кілометрів. Останній мікроавтобус із цього села відправляється до селища Брошнів, що поруч з Калушем, о 16.00. Відтак, не було сенсу рухатися в сутінках, і група вибрала перше-ліпше місце для стоянки на березі Мшани (995 метрів, 48,42.251 пн.ш., 23,52.223 сх.д.). Неподалік було чути гуркіт лісовозів та свист бензопил.

Наступного дня ми надивилися на результати людської діяльності в мальовничому куточку природи...

Не про маршрут. Побачене може бути доброю ілюстрацією до актуальної нині теми екології Карпат. Гектари вимішаних гусеницями та шинами глини, гілля, трісок, тисячі кубометрів покинутої «некондиційної» деревини, цілі лисі захаращені схили під Яйком Ілемським та Аршицею. І десятки лісовозів, які щодня кудись вивозять «кондиційне» карпатське багатство. Не сумніваємось, що лісозаготівельники мають всі потрібні дозволи. Та чи роблять вони щось для рекультивації освоєних територій?

У сусідній Польщі кубометр дров лісництво продає за 80 злотих (приблизно 160 гривень), і в бескидських лісах практично немає сухостоїв та лісоповалів. А скільки мільйонів гривень зігниває в лісових угіддях Українських Карпат? І скільки то тисяч туристів та джипів можуть завдати природі такої шкоди, як одна бригада лісорубів?

В урочищі Дальня Мшана на лівому березі річки на висоті 848 метрів є природоохоронний об’єкт «Верхове болото» (48,40.538 пн.ш., 23,55.301 сх.д.). «Чому вони охороняють болото, а не охороняють ліс?» — дивувався один з учасників походу...

Пройшовши від місця стоянки трохи більше трьох кілометрів, виходимо до занедбаних гуртожитських будівель лісорубів. Навпроти них у Мшану справа впадає потік Росохан, що тече між схилами Яйка Ілемського (гора височить на заході) та Яйка Перегінського (1600 метрів). Ще трохи більше п’яти кілометрів уздовж Мшани — і ми потрапляємо на перехрестя з широкою дорогою, яка йде з Осмолоди попри річку Молода на південний захід (789 метрів, 48,39.530 пн.ш., 23,56.512 сх.д.). Звідси повертаємо праворуч в бік Осмолоди…

Спеціальна подяка за допомогу в підготовці матеріалу Олександрові ТАМБОВЦЕВУ

¹Координати подані в форматі міжнародної системи навігації WGS 84. Число перед комою вказує градуси, після коми — мінути, після крапки — тисячні мінути; пн.ш. — північна широта, сх.д. — східна довгота.

²Цитата з радянського пропагандистського вірша.

Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

[Івано-Франківськ]

[Валовець]

[Івано-Франківськ]

[г. Грофа]

[Різне]

[Різне]

[г. Ігровец]

[Драгобрат]