Полотняна зима!

Зима — як нескінченна нитка — тягнеться з дня у день — а дні все нанизуються і нанизуються на неї. Вона все росте і росте з повісма і біжить, забігає на веретено. Ця зимова нитка — на цілу родину, на цілий рік, на цілий час. На увесь одяг, на постіль, на рушники, на верети... Люди комп’ютерної ери, читаючи про мички, повісмо, терлицю, мотовило, веретено, часто і не уявляють, про що ідеться. Тож вирушимо у мандрівку — від льону на полі до вишиваної сорочки. А для цього поїдемо у бойківське село Цінева.