 |  |  |  |  |
В 1387 році Прикарпаття остаточно стало частиною Польського королівства. Спочатку в політичному і суспільному житті населення Прикарпаття великих змін не відчувалось всюди діяло "руське право", верховодили бояри, по установах вживалась місцева мова. Але в 1434 році скасовано рештки "руського права", заведено польський устрій та урядовою признано латинську мову, обмежено права бояр.
В XV столітті посилився наступ на права вільних раніше селян (кметів). В 1421 році на селян, що мали в своєму розпорядженні лан землі, наклали одноденну щотижневу панщину. Проте селяни намагались знаходити певний вихід з цього становища, часто втікали від одного пана до іншого, який, всупереч законам, обіцяв на деякий час легше життя. В 1480-1492рр. багато селян брали участь у антифеодальному повстанні під проводом Мухи. Селяни займались виварюванням солі, випасом овець та свиней, а також виготовленням тканин з вовни та з овечих шкір. Значним було виробництво солі. Успішно відбувалась конкуренція із столицею покутського солеваріння Коломиєю. Овець випасали по лісах та на полонинах. Місця випасу свиней знаходились у букових лісах (особливо в урожайні на жир роки). За випас по панських лісах селяни платили від сотки овець одного барана [19].
В XV столітті посилився наступ на права вільних раніше селян (кметів). В 1421 році на селян, що мали в своєму розпорядженні лан землі, наклали одноденну щотижневу панщину. Проте селяни намагались знаходити певний вихід з цього становища, часто втікали від одного пана до іншого, який, всупереч законам, обіцяв на деякий час легше життя. В 1480-1492рр. багато селян брали участь у антифеодальному повстанні під проводом Мухи. Селяни займались виварюванням солі, випасом овець та свиней, а також виготовленням тканин з вовни та з овечих шкір. Значним було виробництво солі. Успішно відбувалась конкуренція із столицею покутського солеваріння Коломиєю. Овець випасали по лісах та на полонинах. Місця випасу свиней знаходились у букових лісах (особливо в урожайні на жир роки). За випас по панських лісах селяни платили від сотки овець одного барана [19].
 |  |  |  |  |
