Четвер
20-01-23
22:26

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Передріздвяний Святочний час відпочинку


  (Перейти - Головна, - карта сайта RU, UA)
___________________________________________________________________________________________ 

Передріздвяний Святочний час:


Місячна містика і парне Святочне Коло

Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах


 


 

Українське Різдво-Коляда — це Свято Різдва Світа і хвали Господу-Творцю. В Святах Коляди й Щедрого Вечера є основні складові Староукраїнської культури й реліґії — і на ідеольогії цих Свят стоять інші згадані свята, містерії й реліґійні обряди.

Святий Вечір є по думці народу містичною добою Різдва Світа, коли-то і людина народилась. Думка про присутність Господа на Святій Вечері горує понад усіми іншими. Є оця Тайна Вечеря найбільшою реліґійною дією Українського Різдва...

 


Про Передріздвяні Українські народні містерії.

 

Як свідчать етноґрафічні записки, відбуваються через два мі­сяці перед святом Народження Ісуса Христа ріжні Українські народні містерії. Ці містерії не мають зв’язку з ідеольоґією свята Різдва Христового. Вся містика Передріздвяного часу на Україні не має нічого спільного з християнськими віруваннями, а навіть те у ній, що з впровадженням християнства на Україні зістало з ним мимохіть зв’язане, не має з християнськими ідеями ніякої спільноти.

Не можна також утотожнювати Українського Передріздвяного часу з Римськими брумаліями, що менше-більше припадали в тім самім часі року, бо нічого з того часу не нагадує брумалій (ані слідуючих колись після брумалій вакханалій з культу Діоніза й Геліоса). Час колишніх брумалій не покривається з Передріздвяним часом, бо цей триває двадцять днів довше.

Нема нічого спільного Українським Передріздвяним містеріям з культом Сонця у Греків і Римлян: час того культу був ограничений на найближші дні до 25-ХІІ, тобто часу зимового навороту Сонця, а їх містерії та всякі екстраваґанції були чужими для Української культури.

Проф. Мих. Грушевський пробуючи пояснити Українське Передріздвяне святкування брумаліями, які, мовляв, були поширені між Тракійцями в добі Українсько-Тракійських взаємин, стверджує на кінець, що з цих брумалій нема в Українських Передріздвяних обрядах ні сліду.

Різдвяні ж маскаради, ігрища й екстраваґанції в час самого Різдва Христового, популярні на полудневім Сході й Заході в добі народження Ісуса Христа, що змішалися відтак з святоріздвяними тамошніми обрядами, мають у собі виразний вислів культу Сонця та офіціяльних двірських ігрищ в честь імператорів (vota і пр.).

На Україну дійшов з них лиш далекий відгомін. Вони як чужі культурно не змогли усунути ані давніше, ані тепер, мимо культурного розвитку на Україні, Староукраїнських культурно-історичних засад. Вони остали на Україні непопулярними і хто глядів на ці святоріздвяні ігри, з закраскою Соняшного культу, спостеріг, що вони не відповідають загальному народному Святочному настроєві і хоч схристиянізовані, терпляться народом як щось накинене й чуже, що викликує душевну дисгармонію й разить як християнина, так і українця.

Одні лиш містерії Римських Сатурналій схожі в дечім з Українськими Різдвяними традиціями, та Сатурналії є зовсім іншого культурно-історичного типу ніж Соняшні Римсько-Грецькі містерії, і вони не вплинули на Українські традиції, лиш є з ними схожими задля рівнорядного культурно-історичного становища давнього народу Римського й Українського.

Не покривається Український Передріздвяний час і з Іранськими святочними проміжками в місяцях падолисті й грудні. Український доріздвяний проміжок триває значно довше і Українське Різдво припадає в далеко пізнішім речинці , ніж Іранський головний святочний день грудневого проміжку. Але не згоджується Староіранський доріздвяний час і з церковним християнським, бо зачинається — як побачимо — о три тижні скорше від нього.

З всього того виходить ясно, що на Україні час перед Різдвом у народнім святкуванні має власний календарний закрій. Він має і окремі Українські, — а не Іранські, — провідні ідеї і вся ідеольоґія його виходить переважно Українською. Виступають при тім провідні ідеї доріздвяного часу так виразно, що позволяють догадатися ідеольоґії самого Різдва, повчають про неї і упереджують нарід на стрічу грядучого великого Свята та Святочними днями й реліґійними містеріями витворюють для цього Свята належний настрій.

Опираючись на зібранім дотепер етноґрафічнім матеріялі можна тут ці провідні ідеї Українського Передріздвяного часу з’ясувати.

 


Поділ Передріздвяного часу: Місячна містика і парне Святочне Коло.

 

Тут належить звернути увагу на дуже важну містику з Передріздвяного часу, а саме — на Місячну символіку і прояви Місячного шанування, спрямовані до грядучого Свята і зв’язані з ним.

Звертає увагу ось що:

Український Передріздвяний час поділений на проміжки — тижневі й місячні, які своїм розподілом зраджують дуже давню календарну Місячну систему і давню Місячну містику. По друге: цих тижнів і місяців є подвійне коло. Одне коло спрямовано до Різдва (Коляди), друге — до Щедрого Вечера.

І так:


1) від св. Юра (Димитрія) до св. Катерини (24.XI. с. ст., 7.XII. н. ст.) минає один місяць; а від Катерини до Різдва — другий місяць;


2) від св. Михайла до 20.ΧΙΙ. н. ст. минає місяць, а від 20.ХІІ. до Щедрого Вечера (19.І., Йордан. Свято) минає другий місяць.

Серед того вдаряє ось яка календарна Місячна норма і Місячна містика, однака для Святоріздвяного й Щедровечірнього кола, яку позначають християнські свята, що очевидно поставлені були колись проти неї задля християнізаційної акції:



  • від св. Юра (8.XI. н. ст.) до Воведення (4.ΧΙΙ. н. ст.) іде проміжок 27-ми днів, відтак три дні доповняють місяця (з днем св. Катерини);
  • а від св. Михайла (21. XІ. н. ст.) до св. Варвари (17.XII. н. ст.) минає також 27 днів. а потім три дні доповняючих місяця.

Річ у тім, що окремі Святочні дні позначають 27-ий день і кінець місяця, і що ті Святочні дні без огляду на християнську реліґію мають у народній містиці велику долю.

Так: Свято Воведення, як згадано, є 27-им днем Різдвяного місяця і одним з найважніших у Передріздвяній містиці. По нім Свято Катерини, 30-ий день, — це день окремих містерій з особливими мотивами, еротичними. Вага цього дня Катерини є ще у тім, що він має своє тижневе відбиття у дні св. Андрія (13.ХІІ. н. ст., Калета) з містеріями на таких самих мотивах. Також день св. Варвари, — як 27-ий другого тижневого кола, — є днем особливих реліґійних і фільософійних міркувань на теми астрольоґічні, а за ним слідує третій день, св. Николай, — та третій від св. Николая, а вступний нового місяця, день св. Анни (Непор. Зачаття Пр. Д. М.).

Як побачимо, оба ці послідні дні є Святочними з давніх реліґійних мотивів, а саме — оба як „полазні“ з шануванням молодника домашньої худоби й молоді, передовсім молодих хлопців, що як нова, молода, твар навідують того дня хати. А св. Николай з шануванням особистим, як виріжнена мітольоґічна постать, — культурний лицар народу (Kulturheros), по всій своїй характеристиці, — це народний Прадід і речник народу перед Богом, якого особисті прикмети анальоґічні до християнського святця Николая. Але нарід хоче видіти в нім тим більше того, котрого на Свят Вечер особливо величає шануючи Прадіда-Дідуха. Тому день Св. Николая є призначений ще особливо варенню пшеничного пива — задля Свята Збору в другий день Різдва, бо тоді, у всенароднім, а властиво у великородиннім цім Святі, всі почування народного Збору зв’язані з предками, чи Прадідом.

Отже в цих календарних поєднаннях є феноменальне оце, що календарний місяць, — в складенні: 27 днів + 3 дні, — є останком преісторичного обчислення місяця на Сході, і передовсім в Ірані, де числено тижні по дев’ять днів, а місяць ділено на три тижні з додатковими трьома днями, т. зв. епаґоменами, що приявляли послідну астрономічну фазу Місяця в часі трьох ночей Новю . Ці три дні очевидно були колись зазначувані в місяцях Передріздвяного часу Староукраїнськими святами з мітольоґічною закраскою*, окремо для Різдвяного, і окремо для Щедровечірнього тижневого кола. В другім місяці кожного кола вони були зазначені вже самими головними Святами — Святим Вечером і Щедрим Вечером та днями попереджуючими їх і слідуючими після них, і полученими разом Святочними містеріями.

* Прим. Кс. С.: Я тої думки, що це були Староукраїнські, а не Іранські свята, хоча й тоті могли бути святковані на Україні Іранцями, — бо останки містерій відомих нам, мають Український характер, а календарні й мітольоґічні заразом числа, — дев’ять і три: 3х9+3, або 9+1=10, взяті трикратно як 30 днів місяця, — мають велику долю в многих Колядках і Щедрівках. Замітити належить, що в Староукраїнській містиці чисел, попри число 9 днів тижня, виступає також 7 днів (х4=28), з таким самим мітольоґічним значенням.

Так отже ясно, куди прямують провідні думки Передріздвяного й Передщедровечірнього часу — в напрямі Астрального, а передовсім Місячного культу, що розвивається на основі ідей про Народження Світа. Ідеї оці виявляються в Передріздвяному часі частинами і поступово — але що дальше то все повніше й виразніше.

 


Староукраїнські реліґійні почування.

 

Буде стверджено дальшим дослідженням, що з астрономічними фазами Місяця лучено на Україні здавна велику многоту мітольоґічних образців та символів: що з фазами Місяця є зв’язана символіка Щедрого Вечера та всіх Щедрівок, а й більша частина Колядок є основана на Місячних мотивах. А з цих Місячних фаз є Нів осередньою точкою, около котрої збираються Місячно-мітольоґічні фантазії й велика частина реліґійних почувань Староукраїнських. Тому й не диво, що крізь таємничу заслону Передріздвяного й Щедровечірнього часу проглядає оця Місячна містика й символіка.

 

Колядки й Щедрівки та Староукраїнська реліґія. У Передріздвянім Місячно-мітольоґічнім календарі маємо виразну вказівку, що між мотивами Староукраїнського Різдва й Щедрого Вечера були й мотиви Місячного шанування. Це, як сказано, ствердять також Колядки й Щедрівки. Бо вони приявляють найважніший доказовий матеріял про Староукраїнську реліґію та її мотиви. Заки будуть Колядки й Щедрівки в цім напрямі використані, зазначую з цілим натиском, — і ставлю це як тезу не підлягаючу сумнівові, — що всі вони попри традиції Староукраїнського дійсного життя дають собою і мітольоґічні образці. Проявляють вони невичерпане багацтво традиційних Староукраїнських ідей, що кидають нині світло на Староукраїнське культурно-історичне життя.

 

Пракультурні ідеї в Колядках і Щедрівках. Зміст Колядок і Щедрівок є доказом їх Старовіцького культурного характеру, бо проявлює нам не нинішні, а пракультурні та первісні ідеї, між якими реліґійні й культові займають передове місце, бо Свято, яке вони звеличують, має переважно реліґійний характер. Але й суспільних і господарських традицій є в них багато. Тому ж покликуючися в оцьому дослідженні на Колядки й Щедрівки, або напроваджуючи їх, все буду вважати їх за культурно-історичні документи, що свою доказову вартість власним змістом оправдають.

 

Про ідеольоґію Різдва і Щедрого Вечера. Ми так довго задержались при темі Передріздвяної містерії з вогнем і водою, бо ідея про творчу силу Вогню і Води є однією з основних в ідеольоґії Різдва і Щедрого Вечера; а зрозуміння цієї містерії дасть ключ розуміння інших культурно-реліґійних явищ в обох Святах.

Її зрозуміння устійнює також думку, що провідною ідеєю Свята Різдва є Сотворення Світа, котру Щедрий Вечер відтак доповнює.

 

Основа Староукраїнської мітольогії й реліґії. Розвиваючи дальше дослідження над Староукраїнським шануванням, ми побачимо, що оця Різдвяна ідея та Різдвяна містика з Вогнем і Водою, оперта на Астральнім шануванні, є властиво основою всієї Староукраїнської мітольогії й реліґії.

Для того годі тему про цю містику поверховно перевести, а навпаки треба буде досліди в цім напрямі ще, поглибити й розширити. А зараз тим більше, що Передріздвяні етнокультурні проблеми ще не вичерпані.

 

Передріздвяна та Передщедровечірня символіка. Отже піднесемо ще раз, що Передріздвяне та Передщедровечірнє коло тижнів є переповненим символікою в напрямі шанування Вогню й Води. Особливо вдаряючою є символіка Астральної Сили Вогню, а особливо Сили Місяця. На початку оба кола тижнів, — Різдвяний і Щедровечірній, — немов переплітаються символікою Місячною; шанування Місяця горує над іншим шануванням цілий час. Колиж прийде Різдво, лунає більша частина Колядок піснями про Водицю, Росицю, Дунай і т.і., а на Щедрий Вечер приходить величаве Свято Води. Астральне шанування лучиться тоді з шануванням Води.

 


Початок Святочного часу. Юр.


Перше оповіщення, Юра 8.ХІ.

Початком цього часу і його першим оповіщенням є день 26|Х стар. ст. (8|ХІ н. ст.), присвячений народом св. Юрові.

Християнська церква (східна) не присвячує цього дня тому святому, мабуть для того, щоби не йти занадто невільничо за думкою Старовіцької народної реліґії, бо присвятила вже св. Юрові день 23|ІV ст. ст. (6|V н. ст.); натомість установила в цей день свято св. Димитрія, котрий з св. Юром творить анальоґічний тип великомученика.


Юр, народний покровитель худібки: два Свята.

Святого Юра вважає Український нарід покровителем домашньої худоби. Його головний Святочний день (23|IV ст. ст.) вважається Святом розвиненої Весни, в котрім може нарід виганяти безпечно худобу на зелене пасовисько, віддаючи її під опіку Святого Юра. Півроку опісля, дня 26|X стар. ст. (8|ХІ н. ст.) віддає нарід знов худобу під охорону Святого Юра, щоб її боронив перед вовками, бо худоба вступає тоді в зимовий проміжок року й виставлена на небезпеку нападу вовків.

Прим. Кс. С.: Ідея Святого Юра у Староукраїнського народу мабуть є поєднанням трьох вірувань:



  • в культурного лицаря, предка пастушого народу та ідеального опікуна худоби в Весняний час;
  • в духа і покровителя грому й Весняних блискавиць, як символу Астральної сили;
  • у Вавилонського бога грому і війни: uraš, котрого ідея могла прий­ти з Полудневово Сходу на Україну. Християнський символ св. Юра, поборника змії, мав іншу мітольоґічну ідею. Про це глядіть в розділі про символіку Святого Вечера, а саме — про шанування Змії як символу Місяця.

Впадає в очі ідейний зв’язок цієї дії, — віддання худоби під опіку Українського покровителя Весни й культурного героя, — з пізнішими Українськими містеріями з худобою в грудні (т. зв. полазництвом, гл. н.), а відтак на Різдво, Новий Рік і Щедрий Вечер.

Мотивом одних і других є шанування худоби й утіха, що її сотворив Господь. Вважаю, що ці мотиви є ориґінально Українськими; та мимо того звертаю увагу, що вони мають спільні ідеї з Іранськими святами в цій порі року.

Вправді, як оба свята Святого Юра, так і інші реліґійні містерії з худобою в грудні і січні не опираються о календар Іранський, але йдуть своїм календарним порядком.

Весняне Свято Юра припадає в пору розвиненої Весни без зв’язку з Іранською астрономічною Соняшною орієнтацією. Те саме можна ствердити про Свято Юра на початку зимового проміжку (26|Х–8|XI). Оба свята мають чисто господарсько-реліґійні мотиви; грудневі та Різдвяні містерії з худобою не вражають також ніякою чужиною.


Українські та Іранські рівнобіжності.

А все-таки, як календарні, так і реліґійні Іранські рівнобіжності суть вдаряючі. Відміна першого Іранського свята припадає на початок падолиста, — близше не означують іранольоґи, в яких днях це було, — а день св. Юра-Димитрія припадає як раз у перших днях падолиста. Святочний проміжок цього Іранського свята в пам’ять Сотворення неба триває 45 днів і кінчиться святом Творця дня 22|XII (нов. ст.). І той самий день закінчує святочний, 185-денний проміжок Іранського свята на пам’ятку Сотворення звірят та є з того мотиву днем хвали Творця.

Дійсно, є згадані реліґійні Українські містерії з ідеями Іранських свят дуже близькі. І реліґійні настрої селян як Староукраїнських, так Староіранських, з приводу щасливого посідання худоби, мусіли бути тотожні; тому й теми і речинці Свят були подібні. А, що в Українськім святі Різдва, мимо широкости його теми як Свята Різдва Світа, Святочна ідея радости з посідання худоби і вдячности для її Творця не вважалася в Українців малозначною й послідною, — свідчить про це многота Колядок (ціла окрема частина у збірці Вол. Гнатюка!) про творче розмножування Господом господарської худоби і про радість народу з того приводу.

Тому-то, дуже таки можливо, що колишні взаємини народу Українського з Іранським причинилися до спільного розвинення Іранських та Українських реліґійних ідей і утвердження речинців свят з шануванням худоби в обох народів. У цім переконають нас і дальші досліди про Український Передріздвяний час.


Юр і народне шанування Змія та Місяця.

Зачинається св. Дмитром, рівновартником св. Юра. На цих двох святих хочу звернути особливу увагу, бо є правдоподібність особливої Місячної символіки, злученої з тими святими. Оба мають свої символічні знаки, кοпія; св. Юр пробиває копієм змія, святий Дмитро гине від списа як мученик. Змій у мітольоґії світа є символом Місяця , а копія (кінець) списи своєю подобою нагадує голову вужа і може бути його символом .

Шанування Змія й Місяця поширене було особливо на полудневім Сході (взагалі в тропічних сторонах), а всенародним було в передісторичній Вірменії.

Мабуть проти цього шанування Змія поставила християнська церква символічних святих, Юрія й Димитрія. В Українських містеріях Передріздвяних, з Місячною символікою, почавши від св. Дмитра, — та в доцільнім настановленні церквою обох святих проти шанування Місяця й Змія, — є очевидне свідоцтво шанування Місяця на Україні.

Ми зараз увидимо це шанування подрібно.

Св. Дмитро і з ним мітольоґічно тотожний св. Юр закривають лиш своїми символічними образцями народне шанування Місяця. Це шанування проявляється якраз Святочними містеріями з худобою, бо Місяць після народних вірувань має вплив на ростинність землі й на розродчість ростинного й звіринного світа. Це буде висвітлено Колядками й Щедрівками, а особливо поданим понизше образцем св. Николая.

 

З приводу народного шанування Місяця та Змії/Змія наведемо таємничі і знаменні слова, які Господар промовляє на Свят Вечір: „На Свят Вечір родив’ємся, на Свят Вечір хрестив’ємся ! Пречиста Діва на Золотім Крижмі мя держала, у Змиєвім Озері мя купала“. Кс. Сосенко 1928, с. 97.

Речинець/реченéць – строк.

 


Примітки:



Зорепад від Юра до Михайла? З 9 листопада жителі Землі можуть спостерігати осінній зорепад - метеорний потік Леоніди.

До 22 листопада жителі всього світу зможуть спостерігати за чудовим явищем - падаючими зірками. Ідеальний час - з півночі до трьох годин ночі. Правда, цього року, попереджають фахівці, заважати спостереженню за метеорами буде світло повного місяця. Метеорний потік за назвою Леоніди відбувається двічі на рік - в листопаді та у серпні.

"Є відомості про те, що спостереження за ним велися ще 3800 років тому", - розповів старший науковий співробітник Інституту прикладної астрономії РАН, кандидат фізико-математичних наук Микола Жєлєзнов. За словами вченого, у метеорного потоку буде два максимуми - 13 та 19 листопада, але ймовірно, що загадувати бажання можна буде набагато частіше. В період максимального зорепаду потік метеорів складе більше ста на годину.

Метеоритний дощ Леоніди трапляється щорічно в листопаді, коли наша планета Земля проходить недалеко від комети Темпеля-Туттля, що обертається навколо Сонця за 33,2 роки. Ця комета була відкрита вченими Ернестом Темпелем і Хореком Туттлем після знаменитої "зоряної бурі" 13 листопада 1833 року, коли на Землю випало близько 25 тис. метеоритів на годину. Кометі пізніше дали назву на честь цих вчених.
 

     Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах       




[11-01-16][Все для туристів]
До Петроса навесні (0)

[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Про визначні пам'ятки Іспанії (0)
[09-08-15][Відпочинок за кордоном.]
Мальта. Визначні пам'ятки (0)
[10-10-16][Відпочинок за кордоном.]
Гірськолижні курорти Італії. (0)