Гірські мандрівки на велосипеді
не завжди пов’язані з величезними навантаженнями та екстремальними відчуттями.
Є в наших горах і добротні дороги з пологими підйомами, якими можна дістатись
до найвищих полонин. Наприклад, із закарпатського села Лазещина до не менш
закарпатського райцентру Рахів можна доїхати маршруткою, автобусом, поїздом, а
можна і ровером. Тобто за декілька годин побувати між найвищими вершинами
українських Карпат — Петросом і Говерлою, надивитися краєвидів і розім’яти
м’язи.
До Лазещини добираєтеся залізницею — нічним
«диким коником» Івано-Франківськ—Рахів. Він вирушає з обласного центру о другій
годині сорок п’ять хвилин та прибуває до місця нашого велостарту о шостій
тридцять ранку. Такий початок створює хороші умови для подальших мандрів (цілий
світловий день попереду).
Короткий опис маршруту
Загальна довжина — 54 кілометри
Довжина ділянки ґрунтових
гірських шляхів — 28
кілометрів
Максимальний перепад
висоти — 740 метрів
Час руху на гірській
висхідній ділянці — 4 години
Час руху на гірській
низхідній ділянці — 1,5 години
Час руху по автотрасі
— 1,5 години
Загальний час перебування
на маршруті — 7 годин
Примітка:
Це — одноденний маршрут для
велосипедистів без зайвого вантажу. Якщо включати його (маршрут) до
багатоденної мандрівки, то всі вказані часові терміни та рівні складності
ділянок слід переосмислити і перерахувати...
Від станції дорога тягнеться прямо вздовж
колії (у протилежний бік до руху нашого поїзда) і через два кілометри виводить
на бічну сільську вулицю. Далі слід перетнути міст через річку Лазещину. Ще за
кілометр знаходиться пропускний пункт на територію Карпатського біосферного
заповідника. Для реєстрації треба мати документи (підходить і студентський
квиток) та чотири гривні з кожного (знову-таки, для студентів — удвічі менше).
До КПП можна потрапити і альтернативним шляхом, рухаючись звивистими сільськими
вулицями від самої станції. Головне — знати пункт призначення. А ним є притулок
Козьмещик, що знаходиться від станції на відстані дев’яти кілометрів рівної
дороги. Саме звідти вже почнуться «горбисті» мандри.
До
Козьмещика чистих півгодини руху. Тут на вас чекає роздоріжжя. Два шляхи
ліворуч ведуть на Говерлу (2061 метр). Це — так звані нижня та верхня
дороги. А той шлях, що праворуч, виводить до підніжжя гори Петрос (2020 метрів).
Обираємо саме цей напрям і тиснемо на педалі. Місцями дорога «кострубата»,
місцями — заболочена, місцями — розбита вантажівками, але однаково придатна для
пересування ровером.
На межі лісу та криволісся зустрічаються
розгалуження й серпантини. Не бійтеся схибити, все одно всі вони сходяться. Та
найкраще не звертати з головної дороги. Розгалуження — то скорочення для піших
мандрів. Місцями проїжджатимете крізь малинники. Можна не поспішати. Часу
предостатньо навіть для того, щоби годину понасолоджуватися лісовою малиною
(якщо це відбувається в кінці липня — напочатку серпня).
Петрос спостерігатиме за вами на двох
третинах шляху — від Лазещини аж до свого підніжжя. Там (біля підніжжя) на
полонині стоять колиби, де можна купити чи попросити молока у гуцулів і ситно
попоїсти. Якщо все склалося добре, то це станеться десь біля одинадцятої
ранку...
Ви проїхали однією гілкою з трипалого
карпатського роздоріжжя, що з’єднує дороги до сіл Луги, Лазещина, Кваси. Отже,
куди рухатися далі? Є два варіанти — Луги або Кваси. Обидві дороги пречудові,
однакової складності, ба, навіть довжини. Для першого разу пропонуємо податися
в Луги (попри Говерлу). Правду кажучи, маршрут до Квасів є не менш колоритним
(попри Петрос). Зможете спробувати його наступного разу.
Отож від колиб, де трохи відпочили, потрібно
рухатися до перемички між Петросом та Говерлою (урочище Скопеска) і віднайти
дорогу, що, траверсуючи обидві вершини, з’єднує їх. Саме до колиб шлях добре
втоптаний (виїжджений), а далі іноді губиться на полонині. Ось тут слід бути
уважним щодо вибору напрямку руху, щоби не зблудити. Орієнтир — Скопеска.
На перемичці прямуємо у напрямку Говерли.
Наразі там стоїть вказівник. Направду хороший плай (високогірна дорога) без
будь-яких блудливих розвилок виведе вас попри найвищу вершину українських
Карпат аж до присілка Говерла, а тоді — до села Луги.
До
речі, урочище Скопеска є своєрідним перевалом на маршруті. Серйозних підйомів
більше не буде. Перевірте гальма, бо трохи згодом на схилі Говерли ви
спускатиметеся безліччю серпантинів, змінивши абсолютну відмітку 1500 метрів
над рівнем моря на приблизні 800. Цю ділянку легко «просвистіти» за 45 хвилин,
але тоді можна не встигнути навіть порахувати кількість поворотів (жарт).
Рекомендуємо кілька разів зупинятися біля гірських потоків, що перетинають
шлях, попити води та потішитися видами на навколишні схили. А разом з тим ви
обов’язково зустрінете піших чи автотуристів. Добре побажати колегам
«струйових» мандрів та перекинутися кількома словами. Це — одне з головних
мандрівних карпатських правил.
У селищі Луги кілька років тому
заасфальтували дорогу аж до села Богдан. «Це після того, як Ющенка обрали
президентом», — хизуються місцеві. Пояснення просте — Президент полюбляє
підніматися на Говерлу саме цим шляхом. Подолати 20 кілометрів
від Лугів до Рахова (через Богдан) займе приблизно годину. Себто, не пізніше
третьої по обіді ви дістанетеся до рахівської залізничної станції.
Потяг на Івано-Франківськ вирушає о
п’ятнадцятій сорок (за літнім розкладом). Є час попоїсти і таке інше. А якщо
залізниця вас не цікавить, то маєте ще безліч часу (світлового дня) на якісь
інші плани: з’їздити до центру Європи в Ділове, чи попрямувати трасою за рухом
потяга, ба, навіть погнати бічними рахівськими вулицями на навколишні горби,
як-от в сторону Косівської поляни. Але про це — іншим разом.
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
