Був собі бідний чоловік, не мав звідки жити, бо не було в нього ні землі, ні
худоби. Пішов якось він у ліс лико дерти. А чорт угледів. Приходить до нього й
питає:
— Що ти робиш?
— Деру лико!
— Нащо?
— Буду плести сітки та ловити дідьків!
— То й мене зловиш?
— А ти ж думав, що як? От тільки не стережися!
— Не лови мене, я тобі дам бочку грошей!
— Занеси ж мені додому.
Чорт узяв і заніс. Питається:
— Коли будеш ловити?
— Взавтра.
Ось на другий день приходить чорт, а мужик уже плете мотуззя.
— Що ти робиш?— знову питає.
— А бач, плету сітки на старих дідьків, а молодих і так половлю!
— А коли будеш ловити?
— Взавтра, бо, бач, ще сіті не готові!
І так цілий тиждень мужик чорта водив. Бачить чорт, що його обдурено, і
каже:
— Слухай-но! Коли ти мене ошукуєш, то я піду до свого пана Люципера, нехай
нас розсудить!
— То йди!
Пішов той чорт до пана свого й розказує свою пригоду з мужиком. Люципер йому
каже:
— Я вас розсудити не можу, бо мужик до мене не належить, але таку тобі раду
даю: котрий котрого перебіжить, то того й будуть гроші.
Приходить чорт і каже мужикові, яку йому пан Люципер раду дав. Мужик
відповідає чортові:
— Є в мене синок Матвійко, в лісі воли пасе. Як ти з ним не збіжишся, то зо
мною й не важся!
От ідуть вони до лісу. Мужик знав, де заєць мав ліговисько. Підходить тихенько,
дивиться: спить заєць.
— Матвійко! Воли де? — крикнув мужик. Заєць як вискочить та драла! А чорт за
ним телеп-телеп! Але де чортові до зайця!
— Що ж,— каже мужик,— не перебіг ти мого синка.
От приходить чорт знову до свого пана і каже:
— Пане, мужик показав мені свого синка і велів, щоби я з ним збігся, а як не
збіжуся, то з старим щоб і не важився. І я не міг з його хлопцем збігтися.
Будьте ласкаві, пане, дайте іще яку раду,
— Яку ж я тобі дам раду? От,— каже,— котрий котрого переборе, то того будуть
гроші.
Приходить чорт і каже те мужикові, Мужик відповідає :
— Який ти дурний! Куди тобі зі мною боротися? В мене є в лісі старий мій
дідуньо, і такий старий, що аж мохом поріс. Як ти з ним не зборешся, то зі мною
не важся!
Повів мужик чорта до лісу, в якому знав, де ведмідь має барліг.
— Мій дідуньо сліпий, нічого не бачить і ні до кого не говорить: його треба
зачепити. Візьми трохи попелу в жменю, а як я дідуня викличу з хати, то ти кинь
йому попелом в очі, тоді він розворушиться і буде з тобою боротися.
От приходять до барлога. Мужик крикнув:
— Дідуню, а вийдіть-но!
Ведмідь почув чоловічий голос, зачав бурчати і вилазити з барлога.
— Чуєш, як дідуньо богу молиться? — каже мужик.— Тільки покажеться, кинь
йому попелом в очі, він і розворушиться.
От тільки вийшов ведмідь з ями, а чорт хвать йому попелом в очі. А
ведмедисько як талапне його, лапою, то чорт аж юшкою вмився.
Насилу вирвався чортяка од ведмедя, побіг до свого пана та й знову йому
скаржиться, знов просить якоїсь ради.
— Яку ж я тобі дам раду?.. От котрий котрого передряпає, того будуть гроші.
Приходить чорт і каже мужикові:
— Казав пан: котрий котрого передряпає, то того будуть гроші.
Мужик відповідає:
— Слухай-но, ниньки вже нерано, треба десь вийти на плац, щоб люди бачили,
як ми будем дертися. То краще іди додому, відпочинь, бо ти вже й так змучився,
а завтра раненько прийдеш, та й будем дертися.
— То й добре,— погодився чорт і пішов додому. Тим часом мужик подався до
коваля, попросив поробити йому на пальці гаки залізні, взяв волову шкуру,
обшився.
На другий день приходить чорт.
— Ну як,— каже,— підем?
— Авжеж підем!
От виходять на плац, давай дертися. Чорт що візьме пазурами, то тільки
погладить мужика по шкурі, а мужик як зачепить чорта гаками, то дере паси від
шиї до п'ят,— так чорта здер, що аж шмаття висить.
Насилу чортяка вирвався з мужицьких рук, полетів до свого пана.
— А що там? — питається Люципер.
— Ой біда,— чорт каже,— мужик мене здер! Ось дивіться, яке шмаття висить! А
я йому нічого не міг зробити. Змилуйтеся, пане Люципер,— дайте мені яку раду.
— Либонь,— каже Люципер,— з мужиком ніхто справи не виведе, але ще даю отаку
раду: котрий котрого переколе, то того гроші будуть. Приходить чорт до мужика і
мовить:
— Казав пан Люципер: хто кого переколе, то того будуть гроші.
— Ну й добре,— відповідає мужик,— ходім колотися.
Іде мужик через тік, бере вила. А чорт має списа. Але чорт каже:
— Е, небоже, ти мені дві дірки зробиш, а я тобі тільки одну.
— Ну, то поміняймося!
Взяли помінялися, приходять до плоту, давай через пліт колотися. Мужик що шпигне,
то все чорта в живіт,— геть його сколов. А чорт застромив вила в пліт та й не
міг далі посунути.
Дивиться чорт, що непереливки,— покинув і втік до пана. Той питає:
— А що там?
— От дивіться, пане,— каже чорт,— іздер, сколов мене, і не можна грошей видерти!
— А бач, я тобі казав, що з мужиком і чорт справи не виведе. Але ще тобі дам
останню раду: котрий котрого пересвище, того будуть гроші. Іди і більше вже не
приходь.
— Ні,— каже чорт,— вже не прийду. От приходить чорт до мужика і каже:
— Оце мені пан дав останню раду: котрий з нас котрого пересвище, то того
будуть гроші.
— Ну, то що,— каже мужик,— будем свистати.
— Ходім до лісу,— каже чорт.
Приходять до лісу. Чорт як свиснув — почали верхи на деревах ламатися. Як
свиснув удруге — почали з корінням дерева ламатися.
Тоді мужик і каже:
— Е ні, небоже, я тут не буду свистати! Коли ти свиснув, з корінням ламало
дерева, а що ж то буде, як я свисну! Я піду додому, в мене хата міцна, все-таки
хоч верх зірве, а нас не поб'є.
— Ну,— каже чорт,— ходім.
От приходять додому. Мужик крикнув:
— Жінко, позатикай собі і дітям вуха, позав'язуй очі, бо як свисну, то
поглухнете і очі вам повилазять!
А чорт сів на припічку і каже:
— Зав'яжи ж і мені!
Зав'язав мужик і чортові очі, взяв сокиру в руки, і що свисне, то все обухом
по голові чортові. Так його освистав, що в нього й справді очі вилізли.
Отак у мужика гроші й лишилися, і від того пішла приказка, що «мужика і чорт
не змудрує».
| 
